20. Загальні теоретичні положення пропозиції грошей.

Пропозиція грошей – це бажання економічних суб’єктів позичити певну (суму) частину власних грошових коштів заради отримання доходів.

Кейсіанство вчить мистецтву маневрування з допомогою норми процента: як відомо, тільки вона, змінюючи ціни на капітальні активи визначає обсяг інвестицій.

Монетаристи - прихильники цінової стабілізації, не виключають процентного регулювання, але вбачають свою “проміжну мішень” у грошовій масі. В наукових працях М.Фрідмена сформульовано “грошове правило”, згідно якого збільшення грошової маси необхідно проводити систематично, але поступово і незалежно від кон’юктури і циклічності коливань.

Центральному банку необхідно взяти на себе зобов’язання не допускати сезонних та інших коливань грошової маси, підтримувати стабільний темп її зростання. При визначенні грошової пропозиції, М.Фрідмен пропонує орієнтуватися на стійкий приріст ВВП і довготермінову тенденцію до сповільнення швидкості обігу грошей. Перший чинник вимагає (в США) 3-х % приросту (М), другий додатково ще 1%. Разом щорічний приріст грошової маси не повинен виходити за межі 4%.

Теоретичне обгрунтування пропозиції грошей у відкритій економіці, що визначено у класичній формулі Д.Рікардо має вигляд:

M=D+R, де

• М - пропозиція грошей у відкритій економіці;

• D - внутрішня депозитна емісія;

• R - емісія грошей,що забезпечується валютними резервами.

D - кількість національних грошей, яка утворюється комерційними банками, виходячи з їхнього депозитного потенціалу і потреб господарських агентів у кредитах.

R - виражає сальдо платіжного балансу країни, а водночас взаємодію внутрішнього грошового ринку з валютними резервами.

Якщо створюється внутрішній надлишок грошей (незадоволений попит), то резиденти відповідатимуть на нього пожвавленням покупок товарів і цінних паперів за кордоном, що вимагатиме обміну націоальної валюти на іноземну, валютні резерви будуть скорочуватись. Зрозуміло, що вільне перекачування коштів із (R в Д) і зворотний процес можливий тільки при конвертованій валюті.

Економічні важелі формування грошової пропозиції:

• Грошова база

• Банківські резерви

• Грошово-кредитний мультиплікатор

21. Закони грошового обігу та основні шляхи інтенсифікації руху грошей в сфері обігу та платежів.

Обіг грошей означає їх рух в процесі виробництва, розподілу й обміну суспільного продукту та перерозподілу національного доходу під дією свого специфічного закону.

Закони грошового обігу - це закони, що відображають причинно-наслідкові зв’язки грошово-товарних відносин.

Кн = (СЦ-К+П-ВП) : О де,

• Кн - кількість грошей необхідних для обігу

• СЦ - сума цін товарів, які продаються і купуються

• К – товари, які продаються в кредит

• П – платежі, по яким настав термін сплати

• ВП – платежі, що взаємопогашаються

• О – кількість оборотів грошової одиниці

Якщо формалізувати суть цього закону, то його можна виразити таким рівнянням:

МФ = Мн, де

Мф - фактична маса грошей в обігу;

Мн - об´єктивно необхідна для обігу їх маса.

При цьому, якщо виникли нерівності типу Мф > Мн, то це означає появу в обігу зайвої маси, а Мф < Мн - нестачу грошей для реалізації даної товарної маси.

Швидкість обігу грошей - показник, що відображає інтенсивність руху грошей, як засобів обігу та платежу.

Швидкість обігу грошей згідно рівняння І.Фішера

V=P*Q/M, де:

• P*Q – номінальна величина ВВП

• М – грошова маса

• V – швидкість обігу грошей

Суть моделі Фішера полягає в тому, що збалансованість грошової маси і товарного покриття досягається зміною цін. При цьому спостерігається обернено пропорційна залежність між загальним рівнем цін та вартістю грошової одиниці.

Показники інтенсифікації руху грошей в сфері обігу та платежів:

• показник обігу грошей у платіжному обороті - відношення суми безготівкових коштів, що проходять через банківські поточні рахунки, до середньої величини грошової маси;

• швидкість повернення грошей у каси установ банку - відношення суми надходжень грошей у каси банку до середньорічної маси грошей в обігу;

• швидкість обігу грошей у готівковому обороті - відношення суми надходжень і видач готівки (у тому числі оборот пошти) до середньорічної маси грошей в обігу.

Фактори, що визначають швидкість обігу грошей:

• зміна обсягу, структури та виробництва

• ефективності суспільного

• величина і швидкісь товарних потоків на стадії обміну

• розвиток ринкових зв'язків відтворення

• між суб'єктами процесу

• збалансованість ринку