29 .Принципи обліку депозитних операцій банку

Для успішної діяльності комерційних банків у конкурентному середовищі неодмінно слід нарощувати обсяги активних операцій, оскільки саме завдяки їм отримується прибуток, а отже, зрештою збільшується капітал банку. Проте власних коштів банку відчутно бракує для розширення кредитних вкладень, проведення операцій на фондовому, фінансовому та валютному ринках.

Левову частку потреби в грошових ресурсах банки покривають за рахунок залучених коштів. Традиційно найбільша частка у структурі залучених коштів припадає на депозити. Операції із

залучення банком коштів на депозит є пасивними депозитними операціями. Але депозитна операція може дати банку прибуток за умови, що вона здійснена як активна, тобто операція з розміщення банком коштів на депозит. Активними є депозитні операції тільки на міжбанківському ринку. Отож депозитом вважають залучені або розміщені кошти на визначених угодою умовах повернення з виплатою (сплатою процентів) або на безпроцентній основі, які не забезпечені з боку банку будь-якою власністю чи гарантіями.

Депозитні операції поширені в банківській діяльності. Їх можна вважати також суто банківськими операціями.

Цей розділ охоплює такі питання.

Бухгалтерський облік номіналу депозиту та нарахування процентів за депозитом.

Облік операцій зі сплати та погашення депозиту.

Теоретичні відомості

Бухгалтерський облік депозитних операцій ґрунтується на загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах: безперервності діяльності установи банку; стабільності правил бухгалтерського обліку; обережності; нарахування доходів та видатків (поділ звітних періодів); дати операції, окремого відображення активів та пасивів; переваги змісту над формою; оцінки активів та пасивів.

Облік операцій із залучення, розміщення, погашення депозитів, нарахування та списання (отримання) витрат (доходів) за ними здійснюється відповідно до інструкції з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України, що затверджена Постановою Правління Національного банку України 20.08.99 р. за № 418. Зазначена Інструкція визначає порядок обліку міжбанківських депозитів, депозитів суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб до запитання, короткострокових, довгострокових та гарантійних. Відповідно до діючого Плану рахунків виокремлюються окремі групи рахунків для обліку перелічених категорій депозитів.

30.Порядок відкриття строкових та ощадних депозитних рахунків

Депозитні рахунки відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунка господарських суб’єктів і після закінчення строку зберігання повертаються на цей же поточний рахунок. Відкриття одного депозитного рахунка на двох або декількох осіб не допускається.

Для фізичних осіб банки відкривають вкладні рахунки (ощадні вклади). Вкладниками комерційних банків можуть бути громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства. Вкладні рахунки відкриваються з видачею вкладникові вкладного документа. Таким документом може бути ощадна книжка (іменна чи на пред’явника), ощадний сертифікат, інший виданий банком документ, що засвідчує укладення з банком договору ощадного вкладу.

У договорі про відкриття вкладного рахунка обумовлюються: вид вкладу (строковий чи “до запитання ”); сума, що вноситься або перераховується на вкладний рахунок; розмір плати; термін зберігання; відповідальність сторін; умови розірвання договору; інші умови за погодженням сторін. У разі укладення з банком договору ощадного вкладу “до запитання ” за бажанням клієнта на цьому рахунку можуть здійснюватися безготівкові розрахунки.

Після закінчення строку зберігання коштів на підставі договору строкового вкладу кошти з вкладного рахунка повертаються вкладникові, перераховуються на його розрахунковий рахунок відповідно до умов договору або договір вважається продовженим на умовах вкладу “до запитання ”.

Якщо вклади до запитання носять, в основному, короткостроковий характер, то строкові вклади вносяться на більш довгий строк. Відповідно вкладник отримує й більш високий відсоток, ніж за вкладами до запитання. У зв’язку із стабільністю строкових вкладів банк має можливість розпоряджатися коштами вкладника тривалий час і відповідно збільшувати обсяги своїх кредитних операцій. Комерційні банки можуть застосовувати так звані гібридні депозитні рахунки, які об’єднують властивості внесків до запитання і строкових внесків. Такі рахунки умовно складаються з двох частин: прибутково-витратної (до запитання) та строково-накопичувальної (строкової).

Депозитні рахунки відкриваються як в національній, так і в іноземній валютах. Вітчизняні комерційні банки працюють також з так званими дилінговими депозитними рахунками. В цій схемі клієнт розміщує на депозитному рахунку кошти в національній валюті — гривнях. Банк щоденно подає клієнту котирування основних валют (це, як правило, долар США, німецька марка, російський карбованець, британський фунт стерлінгів). Клієнт, використовуючи котирування, за власним бажанням змінює валюту рахунка та розміщує еквівалент вкладу на певний строк. Додатковий доход при цьому може бути отриманий за рахунок різних відсоткових ставок і курсових різниць.

Залучення вільних валютних коштів на рахунки в установи банків (а сума іноземної валюти, що нині перебуває на руках в українських громадян, досить значна) є надзвичайно актуальним і важливим для активізації інвестиційних процесів у національній економіці України. Банки можуть відкривати анонімні валютні депозитні рахунки.

Депозитні (вкладні) рахунки в іноземній валюті відкриваються фізичним та юридичним особам (резидентам і не резидентам) уповноваженими банками.

З1. Облік нарахування та сплати процентів за депозитними рахунками

Облік процентів за депозитами здійснюється за принципами нарахування і відповідності. Для обліку нарахованих процентів використовуються відповідні рахунки «Нараховані витрати», на яких нагромаджуються нараховані проценти до настання строку їх сплати.

Нарахування процентів за депозитами відображається проведенням:

Дебет рахунків груп 700 А «Процентні витрати за коштами, що отримані від Національного банку України», 701 А «Процентні витрати за коштами, що отримані від інших банків», 702 А «Процентні витрати за операціями із суб’єктами господарювання», 703 А «Процентні витрати за коштами бюджету та позабюджетних фондів України», 704 А «Процентні витрати за операціями з фізичними особами», 707 А «Процентні витрати за операціями з небанківськими фінансовими установами»;

Кредит рахунків нарахованих витрат.

Сплачені авансом проценти не рідше від одного разу на місяць протягом строку депозиту амортизуються з віднесенням відповідної суми на процентні витрати. При цьому здійснюється таке бухгалтерське проведення:

Дебет рахунків груп 700 А «Процентні витрати за коштами, що отримані від Національного банку України», 701 А

«Процентні витрати за коштами, що отримані від інших банків», 702 А «Процентні витрати за операція ми із суб’єктами господарювання», 703 А «Процентні витрати за коштами бюджету та позабюджетних фондів України», 704 А «Процентні витрати за операціями з фізичними особами», 707 А «Процентні витрати за операціями з небанківськими фінансовими установами»;

Кредит рахунка 3500 А «Витрати майбутніх періодів».

Якщо після закінчення дії депозитного договору депонент не отримує проценти, то згідно з умовами договору несплачені нараховані проценти приєднуються до депозиту або враховуються за рахунками нарахованих витрат.

Сплата процентів за депозитом

Проценти за депозитом можуть сплачуватися: під час погашення депозиту; періодично; авансом.

Якщо проценти сплачуються на дату погашення депозиту, то банк здійснює такі проведення:

Дебет рахунка нарахованих витрат — на суму процентів;

Дебет рахунка депозиту (вкладу) — на суму номіналу депозиту;

Кредит рахунків — поточних, кореспондентських, каси, депозитних (вкладних).

Наприклад, банк сплачує проценти на дату погашення короткострокового вкладу фізичної особи:

Дебет рахунка 2638 П «Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб — сума процентів»;

Дебет рахунка 2630 П «Короткострокові вклади (депозити) фізичних осіб» — на суму номіналу вкладу;

Кредит рахунка 1001 А «Банкноти та монети в касі банку» — вклад і проценти сплачуються банком готівкою з каси банку.

У разі сплати процентів періодично після дати нарахування банк здійснює таке проведення:

Дебет рахунків нарахованих витрат;

Кредит рахунків поточних, кореспондентських, каси, депозитних (вкладних) — на суму процентів.

Якщо банк під час внесення коштів на депозит сплачує проценти авансом, то сума раніше сплачених процентів амортизується щомісяця.

У разі капіталізації процентів сума нарахованих процентів періодично приєднується до депозиту і відображається таким проведенням:

Дебет рахунків нарахованих витрат — на суму процентів;

Кредит рахунків залучених вкладів (депозитів) — на суму процентів.

Наприклад, здійснюється капіталізація процентів за короткостроковим вкладом фізичної особи:

Дебет рахунка 2638 П «Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб — на суму процентів»; Кредит рахунка 2630 П «Короткострокові вклади (депозити) фізичних осіб — на суму процентів»;

Якщо на вимогу вкладника вклад (депозит) повертається до закінчення дії договору банківського вкладу (депозиту) і банк здійснює перерахування процентів за ставкою, що застосовується за вкладами на вимогу, то на різницю між нарахованими раніше процентами та процентами, що підлягають сплаті за ставкою, яка застосовується за вкладами на вимогу, банк зменшує свої процент витрати.

У цьому разі, якщо протягом дії договору банківського вкладу (депозиту) проценти вкладникові не сплачувалися, то в бухгалтерському обліку зменшення суми процентних витрат відображається такими бухгалтерськими проведеннями:

Дебет рахунків для обліку нарахованих витрат за залученими вкладами (депозитами) — на суму нарахованих процентів за вкладом (депозитом);

Кредит рахунків для обліку грошових коштів та банківських металів, рахунків клієнтів — на суму процентів за вкладом (депозитом) за ставкою, що застосовується до вкладів на вимогу;

Кредит рахунків для обліку процентних витрат за залученими вкладами (депозитами) — на різницю між нарахованими та сплаченими процентами за зниженою ставкою.

Якщо проценти сплачувалися вкладникові періодично протягом дії договору банківського вкладу (депозиту), то різниця між раніше сплаченими та перерахованими за ставкою, що застосовується за вкладами на вимогу, процентами повертається банку відповідно до умов цього договору, тобто сплачується вкладником або утримується банком із суми вкладу (депозиту).