Стаття 47. Норма жилої площі

Норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу.

Стаття 48. Розмір жилого приміщення, що надається громадянам

Жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

При передачі громадянами житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі.

Громадяни, які одержали житло у державному фонді на цих умовах, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства.

Жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої площі, якщо воно становить одну кімнату (однокімнатну квартиру) або призначене для осіб різної статі (частина друга статті 50).

(Із змінами, внесеними згідно із  Законом України від 06.05.93 р. N 3187-ХІІ)

(Кодекс житловий, ВР УРСР, від 30.06.1983, № 5464-X "Житловий кодекс Української РСР")

Стаття 3. Способи приватизації

Приватизація здійснюється шляхом:

безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), кімнат у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю;

(абзац другий частини першої статті 3 із змінами, внесеними

 згідно із Законом України від 04.09.2008 р. N 500-VI)

(Закон, ВР України, від 19.06.1992, № 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду")

Право на приватизацію квартир з використанням житлових че­ків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах або перебували на обліку потребуючих поліпшення жит­лових умов до введення в дію цього закону. Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону "Про приватизацію державного житлового фонду" до членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно прожива­ють у квартирі разом з наймачем. До числа суб'єктів права на при­ватизацію державного житлового фонду законом віднесені й тимча­сово відсутні члени сім'ї, за якими зберігається право на житло. Тобто, передача квартир у власність здійснюється тільки наймачам і членам їх сімей.

Передача зайнятих квартир здійснюється в спільну власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї з обов'язковим ви­значенням уповноваженого власника квартири. Порядок збережен­ня житла за тимчасово відсутніми членами сім'ї наймача визначе­ний ст. 71 Житлового кодексу України, а їхні права і обов'язки — ст. 78 Житлового кодексу.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житло­вого кодексу України" від 12 квітня 1985 р. за № 2 у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право ко­ристування жилим приміщенням відповідно до ст. 71 Житлового ко­дексу, необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити про­пущений строк. Окрім того, наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних при­чин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист поруше­ного права.

У деяких випадках приватизація квартири визнається недійсною на підставі звернень колишнього члена сім'ї до суду з позовом про визнання його права на житлову площу про визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним.

Якщо судом буде визнано свідоцтво про право власності на квар­тиру недійсним, це призведе до того, що квартира з приватної влас­ності у примусовому порядку буде переведена до державного житлового фонду, а колишні власники перетворяться на квартиро­наймачів.

Відповідно до закону безоплатна приватизація за житлові чеки може бути здійснена тільки один раз, про що робиться відповідний запис в паспорті. Так, у Постанові Кабінету Міністрів України "Про випуск в обіг приватизаційних чеків" від 26 квітня 1993 р. за № 305 було передбачено робити відповідну відмітку органу приватизації державного житлового фонду в паспорт про право на безоплатну приватизацію житла у відповідному для даного громадянина обсязі. . Оскільки до цього часу законодавчо не визначено правового ме­ханізму повернення житлових чеків їх власникам або відшкодуван­ня вартості цих приватизаційних паперів у грошах за умови визнан­ня недійсною приватизацію житла, то її фактичне проведення ущем­ляє права громадян.

Вимоги ч. 2 ст. 48 Цивільного кодексу (повернення всього отри­маного за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі — відшкодувати його вартість у грошах) при приватизації житла не можна застосовувати через неможливість повернення житлових че­ків і наймачі реприватизованих квартир вже не в змозі повторно на­бути право власності на квартиру державного житлового фонду, і з категорії власників змушені перетворюватися на іншу категорію суб'єктів житлового права — квартиронаймачів.

Тому приватизацію житла, проведену органами приватизації у відповідності з чинним законодавством, не можна визнавати недійс­ною, оскільки, по-перше, відповідно до Закону України "Про прива­тизацію державного житлового фонду", органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватиза­ції житла, яке вони займають, і, по-друге, безоплатна приватизація державного житлового фонду є процесом тимчасовим і відповідно до Постанови Верховної Ради України безоплатна приватизація дер­жавного житлового фонду з використанням житлових чеків здій­снюється тільки до 31 грудня 2002 р. Отже, житло може безоплатно приватизуватися тільки на час дії житлових чеків. Але це не поши­рюється на безстрокову приватизацію — викуп державного житла за гроші. Приватизаційні папери є платіжними засобами при безоп­латній приватизації. Після закінчення останньої можливо розпоч­неться процес продажу бажаючим державного житла за гроші.

Протягом цього етапу приватизації кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло один раз.

Якщо приватизація проведена згідно з чинним законодавством, вона не може бути визнана недійсною. Але звичайно це не стосуєть­ся абсолютно недійсних угод з приватизації, які не несуть за собою виникнення у сторін прав і обов'язків. Тому вважаємо, що привати­зація може бути визнана незаконною тільки тоді, коли вона не відповідає вимогам закону, ущемлює права неповнолітніх дітей, недієз­датних, здійснена громадянами, не здатними розуміти значення сво­їх дій, внаслідок помилки, обману, насильства тощо. А також за на­явності підстав для визнання документів недійсними: подання не відповідаючих дійсності документів, порушення прав інших грома­дян та організацій на жиле приміщення, неправомірних дій службо­вих осіб при вирішенні питання про приватизацію жилого приміщен­ня, а також інших випадків порушення порядку і умов надання жи­лих приміщень тощо.

При розгляді спору в суді щодо законності приватизації кварти­ри, якщо навіть і буде встановлено, що порушені права окремих гро­мадян на приватизацію, суд повинен визнавати їхні права спільної власності на житло, а в деяких випадках навіть позбавляти окремих осіб права на частку в приватизованому житлі, і ні в якому разі не скасовувати приватизацію взагалі шляхом визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним.

Порядок добровільного повернення квартири (будинку) у дер­жавну власність громадян, в яких підійшла черга на одержання жи­лого приміщення в державному житловому фонді регулюється за­твердженим наказом Держжитлокомунгоспу України "Тимчасовим положенням про порядок передачі громадянами житла, що перебу­ває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов" від 1 червня 1995 р. за № 24, з відповідними зміна­ми від 8 серпня 2000 р. Цей порядок не поширюється на обмін гро­мадянами жилих приміщень більшої площі на жилі приміщення мен­шої площі, який був розглянутий раніше.

Зазначене Положення визначає порядок передачі громадянами, в яких підійшла черга на одержання жилого приміщення і які вия­вили бажання одержати житло в державному житловому фонді на умовах, передбачених ст. 48 Житлового Кодексу Української РСР, належного їм на праві приватної власності будинку (квартири і кім­нати у квартирі) органу, який здійснює поліпшення їх житлових умов.

Громадяни, які виявили бажання одержати житло в межах вста­новленої норми жилої площі в одному населеному пункті, подають до органу, який здійснює поліпшення житлових умов, заяву та пра-вовстановлюючий документ (свідоцтво про право власності, договір купівлі-продажу, дарування тощо) на будинок (квартиру, кімнату у квартирі).

Орган, який здійснює поліпшення житлових умов, у місячний термін розглядає заяву громадянина і приймає рішення про надання йому та членам його сім'ї житла у державному чи комунальному житловому фонді, про що повідомляється заявник. У разі отримання у тижневий термін згоди заявника на запропоноване житло, орган приймає рішення щодо переведення житла, яке перебуває у приват­ній власності громадян, до державної чи комунальної власності. Про це заявнику повідомляється у п'ятиденний термін.

Після прийняття рішень, зазначених вище, між громадянином і органом, який здійснює поліпшення житлових умов, укладається угода обміну з дотриманням вимог чинного законодавства. Між сто­ронами проводиться обмін жилого приміщення меншої площі на жи­ле приміщення більшої площі з урахуванням вимог ч. 2 ст. 48 Жит­лового кодексу. Оформлення угоди обміну покладається на орган, який поліпшує житлові умови і на який покладено функції забезпе­чення житлом громадян.

Після обміну громадянин і члени його сім'ї втрачають право власності на житлові приміщення, які вони займали до обміну. Ко­пія рішення про переведення будинку (квартири, кімнати у кварти­рі) до державної чи комунальної власності передається органом, який поліпшує житлові умови громадянина, у п'ятиденний термін органу приватизації та бюро технічної інвентаризації.

На підставі цього рішення орган приватизації:

а) робить відповідну відмітку про зміну власника будинку (квар­тири, кімнати у квартирі);

б) у 10-денний термін перераховує відповідні суми житлових че­ків до установ Ощадбанку України для зарахування на депозитні ра­хунки громадян.

Жиле приміщення має бути передане громадянином у належно­му стані. Орган, що поліпшує житлові умови, зобов'язаний протя­гом двох днів з моменту укладення угоди обміну видати громадянам ордер на приміщення, які вони отримують в результаті обміну.

Орган приватизації, який здійснив приватизацію жилого примі­щення, переданого громадянином органу, що поліпшив його житлові умови, на вимогу громадянина та членів його сім'ї зобов'язаний ви­дати довідку про факт анулювання приватизації. Спори, які виника­ють між громадянином і органом, який здійснює поліпшення житло­вих умов, вирішуються в установленому законом порядку.

Стаття 5. Порядок розрахунків при приватизації квартири (будинку)

5. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

(Закон, ВР України, від 19.06.1992, № 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду")

В аспекті конституційного звернення положення пункту 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року N 2482-XII, згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо:

- громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю;

- у власність наймача і кожного члена його сім'ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла;

- у власність наймача і кожного члена його сім'ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду;

- весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

(Рішення, Конституційний Суд, від 10.06.2010, № 15-рп/2010 "У справі за конституційним зверненням громадянки Власової Ганни Іванівни щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (справа про безоплатну приватизацію житла)")