
- •Вступна лекція
- •Розділ 1 Загальні положення теорії електричних кіл Лекція 1
- •Основні поняття, визначення та позначення теорії
- •Елементи електричних кіл.
- •Лекція 2
- •Топологічні поняття в електричних колах.
- •Класифікація електричних кіл.
- •1.5. Основні закони теорії електричних кіл.
- •2.1. Метод еквівалентних перетворень.
- •2.2. Метод рівнянь Кірхгофа.
- •Лекція 4
- •2.3. Метод контурних струмів.
- •2.4. Метод вузлових напруг.
- •Лекція 5
- •2.5. Принцип взаємності.
- •2.6. Принцип накладання (суперпозиції).
- •2.7. Двополюсники. Теореми про активний двополюсник.
- •Розділ 3 Гармонічний режим у лінійних електричних колах Лекція 6
- •3.2. Діюче, середнє та середнє за модулем значення струмів і напруг.
- •3.3. Метод комплексних амплітуд.
- •3.3.1. Загальні положення.
- •3.3.2. Комплексне перетворення.
- •3.3.4. Закони Кірхгофа в комплексній формі.
- •Лекція 7
- •3.4. Потужність у колах гармонічного струму. Запишемо вираз миттєвої потужності при гармонічному режимі
- •З рис. 3.17 випливає, що
- •3.5. Баланс потужностей у колі гармонічного струму.
- •Тоді для миттєвої потужності кола можна записати
- •Максимальна потужність в індуктивності
- •Розділ 4 резонансні явища в електричних колах Лекція 8
- •4.2. Частотні та резонансні характеристики послідовного контуру.
- •4.3. Комплексна провідність кола. Еквівалентні перетворення
- •Лекція 9
- •4.5. Частотні та резонансні характеристики паралельного контуру.
- •4.6. Умова передачі максимальної активної потужності від
- •5.1. Взаємна індуктивність.
- •5.3. Експериментальне визначення взаємної індуктивності та
- •5.4. Індуктивність розсіяння котушок. Коефіцієнт зв’язку.
- •5.5. Розрахунок кіл із взаємною індуктивністю при гармонічному
- •5.6. Послідовне та паралельне з’єднання індуктивно зв’язаних
- •Лекція 11
- •5.7. Трансформатор, що працює у лінійному режимі
- •5.8. Рівняння і векторна діаграма трансформатору.
- •5.9. Ідеальний трансформатор. Коефіцієнт трансформації.
- •5.10. Схема заміщення трансформатору.
- •Розділ 6 Трифазні електричні кола Лекція 12
- •6.2. Трифазна система, з'єднана за схемою «зірка-зірка».
- •6.3. Розрахунок трифазного кола, з'єднаного за схемою
- •Лекція 13
- •6.4. Трифазне коло, з'єднане за схемою «трикутник – трикутник».
- •6.5. Аварійні режими трифазного кола, навантаження
- •6.5.1. Коротке замикання однієї з фаз симетричного навантаження.
- •6.5.2. Обрив однієї з фаз симетричного трифазного навантаження.
- •6.5.3. Обрив нейтрального проводу у випадку несиметричного трифазного навантаження.
- •Лекція 14
- •6.6. Симетричні системи ерс, напруг, струмів.
- •6.7. Розкладання несиметричної системи ерс, напруг або струмів
- •6.8. Потужність у трифазних колах.
- •6.9. Обертове магнітне поле.
- •7.1. Загальні поняття та визначення.
- •7.2. Форми запису рівнянь чотириполюсника.
- •7.2.1. Форма чотириполюсника.
- •7.2.2. Форма чотириполюсника.
- •7.2.3. Форма чотириполюсника.
- •7.2.4. Форма ( ) чотириполюсника.
- •7.2.5. Форма чотириполюсника.
- •7.2.6. Форма ( ) чотириполюсника.
- •7.3. З’єднання чотириполюсників.
- •7.3.1. Каскадне з’єднання чотириполюсників.
- •7.3.2. Паралельне з’єднання чотириполюсників.
- •Лекція 16
- •7.4. Симетричний чотириполюсник.
- •7.5.1. Визначення коефіцієнтів чотириполюсника за матрицею власних та взаємних опорів методу контурних струмів.
- •7.5.2. Метод порівняння (розрахунок елементів матриць за рівняннями законів Кірхгофа).
- •7.5.3. Подання складного чотириполюсника з’єднанням простих.
- •7.5.4. Визначення коефіцієнтів чотириполюсника за дослідами неробочого ходу та короткого замикання.
- •7.5.5. Розрахунок коефіцієнтів матриці за опорами неробочого ходу та короткого замикання.
- •7.6. Схеми заміщення пасивних чотириполюсників.
- •7.7. Вхідний опір чотириполюсника. Характеристичні опори.
- •7.8. Коефіцієнт поширення (міра передачі) чотириполюсника.
- •7.9. Запис рівнянь чотириполюсника через вторинні параметри.
- •Розділ 8 Основи теорії пасивних електричних фільтрів Лекція 17
- •. Основні визначення і класифікація електричних фільтрів.
- •8.2. Умова пропускання реактивного фільтра (основна нерівність).
- •8.3. Характеристичний опір фільтра.
- •8.4. Фільтри типу к.
- •Характеристичний опір для т- і п- подібних схем
- •Лекція 18
- •8.5. Фільтр нижніх частот типу к.
- •8.6. Фільтри типу m.
- •8.7.4. Безіндуктивні rc-фільтри.
- •8.7.5. Активні rc-фільтри (аrc- фільтри).
- •Окрім активних фільтрів на основі підсилювачів з кінцевим підсиленням широко використовуються arc-фільтри на основі операційних підсилювачів і перетворювачів опору.
- •Навчальне видання
- •Фесенко Леонід Дмитрович,
- •Соскова Інна Олексіївна
- •Навчально-методичний посібник
2.4. Метод вузлових напруг.
Цей метод дозволяє скоротити порядок системи до числа рівнянь, складених лише за першим законом Кірхгофа.
Постановка задачі: задана схема електричного кола і параметри елементів, причому джерела енергії задані у вигляді джерел струму. Якщо схема має джерела напруги, то їх потрібно замінити еквівалентними джерелами струму. Необхідно визначити струми у всіх вітках.
Методику розрахунку та його алгоритм розглянемо на прикладі конкретної схеми (рис. 2.22).
В
ибираємо
базовий вузол (позначається знаком «
»)
і нумеруємо решту вузлів. За базовий
зручно прийняти вузол, де збігаються
більш усього віток. Напругу між першим
вузлом і базовим позначимо як U1
і назвемо вузловою напругою першого
вузла. Аналогічно напругу між другим
вузлом і базовим позначимо U2
– вузлова напруга другого вузла. Вузлові
напруги вважаються направленими від
відповідного вузла до базового (додатні
напрямки).
За числом пронумерованих вузлів (у даному випадку 2) запишемо у загальному вигляді вузлові рівняння, вид яких треба запам’ятати.
В цих рівняннях U1 і U2 – вузлові напруги, G11 – власна провідність першого вузла. Вона дорівнює сумі провідностей віток, які підходять до першого вузла:
.
G22 – власна провідність другого вузла. Вона дорівнює сумі провідностей віток, які підходять до другого вузла:
.
G12, G21 – спільні провідності між першим і другим вузлом. Вони дорівнюють сумі провідностей віток, які включені між першим і другим вузлом. Спільні провідності завжди беруться із від’ємним знаком.
.
Якщо у електричному колі нема віток, що з’єднують відповідні вузли, то спільна провідність цих вузлів дорівнює нулеві.
J1В – вузлова СРС першого вузла. Дорівнює алгебричній сумі СРС, які підходять до першого вузла. Струморушійна сила береться з додатним знаком, якщо вона направлена до відповідного вузла, і з від’ємним - якщо від вузла.
Для даного кола
,
.
Таким чином визначені всі коефіцієнти, які входять до системи вузлових рівнянь.
Розв’язуючи систему відносно вузлових напруг, визначаємо U1 і U2 .
Вказуємо додатні напрямки струмів у вітках і визначаємо їх за законом Ома через вузлові напруги. Якщо додатні напрямки вузлової напруги і струму в опорі збігаються, струм береться зі знаком “+”, якщо не збігаються - зі знаком “-“.
.
Для визначення струму I2 спочатку знайдемо напругу U12 на провідності G2. Додатний напрямок напруги U12 - від першого вузла до другого.
.
Тоді струм
.
Таким чином знайдено струми у всіх вітках даної схеми.
Вузлові рівняння можна записати у матричній формі.
,
де
G
- матриця провідностей кола;
U
- матриця вузлових напруг;
J
- матриця вузлових СРС.
Тоді в матричній формі вузлові рівняння матимуть вигляд:
.
Розв’язання даного матричного рівняння має вигляд
,
де
–
матриця, що є оберненою матриці
провідностей кола.
Алгоритм розрахунку електричних кіл методом вузлових напруг.
Постановка задачі: задана схема електричного кола і параметри його елементів. Всі джерела енергії задані у вигляді джерел струму. Якщо у схемі є джерела напруги, то їх треба перетворити на еквівалентні джерела струму. Треба визначити струми у всіх вітках.
Вибираємо базовий вузол і нумеруємо решту вузлів.
За кількістю пронумерованих вузлів записуємо у загальному вигляді вузлові рівняння.
За схемою кола визначаємо власні і взаємні провідності та вузлові СРС.
Розв’язуючи систему рівнянь, визначаємо вузлові напруги.
Вказуємо додатні напрямки струмів у вітках та визначаємо їх за законом Ома через вузлові напруги.
Складаємо рівняння балансу потужностей кола і перевіряємо вірність розрахунків.
Якщо початкова схема містила джерела напруги, то треба повернутися до неї і визначити струми, яких бракує.
Примітка.
Метод вузлових напруг має переваги (за порядком систем рівнянь) над методом контурних струмів у випадку, коли виконується співвідношення
.
У протилежному випадку переваги має метод контурних струмів.
Приклад. Визначити струми у вітках електричного кола, схема якого зображена на рис. 2.23.У цій схемі задано:
Розв’язок.
Вибираємо базовий вузол і нумеруємо решту вузлів.
2. Записуємо вузлові рівняння за кількістю пронумерованих вузлів:
3. Визначаємо коефіцієнти системи:
4. Розв’язуємо систему рівнянь:
і визначаємо вузлові напруги
5. Вказуємо додатні напрямки струмів і визначаємо їх за законом Ома.
Напрямок вузлової напруги U1 збігається з додатним напрямком струму I1, тому добуток G1U1 буде мати додатний знак
.
Напрямок струму І3 протилежний напрямку вузлової напруги U2 , тому добуток буде мати від’ємний знак:
.
Напруга
між вузлами 1 і 2
має напрямок, який збігається з напрямок
струму I2,
тому
.
6. Складаємо рівняння балансу потужностей у колі
.
Підставляючи числові значення одержуємо :
Баланс потужностей виконується, тобто розрахунок струмів у колі виконано вірно.
Якщо електричне коло має вітку з джерелом ЕРС без послідовно з’єднаного опору, яке не можна замінити еквівалентним джерелом струму, то таке коло також можна розрахувати методом вузлових напруг. Для цього один з вузлів, між якими знаходиться джерело ЕРС, приймається за базовий. Тоді вузлова напруга другого вузла буде відома і дорівнювати значенню ЕРС з відповідним знаком. У такому разі кількість невідомих вузлових напруг скорочується на одиницю.
Приклад. Визначити струми у вітках електричного кола, схема якого зображена на рис. 2.24. Параметри елементів задані :
Р
озв’язок.
1. За базовий вибираємо вузол, до якого підключено джерело ЕРС Е2, а інші вузли нумеруємо.
2.Записуємо вузлові рівняння:
Вітка з ЕРС Е2 має нескінчену провідність, G11- не визначена і тому перше рівняння має невизначений коефіцієнт. Але перше рівняння і не потрібно, тому що вузлова напруга першого вузла відома:
3. Визначаємо коефіцієнти другого рівняння:
4. Після підстановки значень маємо
,
звідки
5. Вказуємо додатні напрямки струмів у вітках і визначаємо їх за вузловими напругами:
Обґрунтовування методу вузлових напруг дамо на прикладі кола, схема якого подана на рис. 2.25.
В
ибираємо
базовий вузол і для решти вузлів 1 і 2
записуємо I закон Кірхгофа у вигляді
;
.
Виражаємо струми у вітках через вузлові напруги:
Тоді рівняння за I законом Кірхгофа набувають вигляду:
Після групування доданків з однаковими вузловими напругами одержимо:
Введемо позначення:
Перепишемо систему:
Таким чином система рівнянь набуває стандартного вигляду рівнянь методу вузлових напруг, розв’язання якої розглянуто раніше.