21

М іністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна

Геолого-географічний факультет

Кафедра фізичної географії та картографії

Глобальні екологічні проблеми

Доповідь

на тему: «Екологічні проблеми космосу»

Виконав:

Студент V курсу ГГФ

Групи ГГ-51 Олексюк К. В.

Перевірила:

Доцент Поліщук Л. Б.

Харків

2012

Зміст

1. Поняттєва база……………………………………………………………..3

2. Загальне формулювання екологічної проблеми навколоземного простору…………………………………………………………………………4

   1. Небезпека від космічних об’єктів…………………………………5

   2. Космічне сміття……………………………………………………..7

   3. Дія космічних ракет на верхні шари атмосфери………………...11

   4. «Консервація» космічних установок з ядерними джерелами живлення………………………………………………………………..12

3. Шляхи та механізми вирішення екологічних проблем ближнього космосу………………………………………………………………………..16

   1. Відбиття атаки космічних тіл……………………………………16

   2. Нормативна база по регулюванню космічної діяльності……….18

   3. Моніторинг навколоземного середовища………………………..19

   4. Перспективи та плани на майбутнє………………………………19

Список використаної літератури…………………………………………...21

Розділ 1. Поняттєва база

Вперше термін «екологія» був запропонований німецьким біологом  Е. Геккелем у 1866 році. У дослівному перекладі (з грецької: oicos – дім, logos-наука) - «наука про дім», тобто про природу, що нас оточує. Вона вивчає умови існування живих організмів, їх взаємодію та взаємозв’язок з довкіллям. Але наприкінці ХХ століття зміст екології став значно ширшим, її місце в системі наук змінилося. Екологія, що виникла як суто біологічна наука, в наш час трансформувалась і стала міждисциплінарною наукою, що досліджує багатокомпонентні та багаторівневі складні системи у природі та суспільстві.

Космос - синонім астрономічного визначення Всесвіту. Часто з поняття "космос" виключають Землю з її атмосферою. Розрізняють ближній космос, що включає "навколоземний" простір, і далекий космос - світ зірок і галактик [5].

Космічний простір - простір, що простягається за межами земної атмосфери.

Міжнародне космічне право – це сукупність міжнародно-правових принципів і норм, які встановлюють режим космічного простору та небесних тіл і регулюють відносини, суб'єктами яких виступають держави, а також міжнародні організації і комерційні фірми у зв'язку з дослідженням і використанням Космосу [1, 2, 3].

Космічне сміття – це вийшлі з ладу, проте залишені на орбіті супутники, верхні щаблі й розгінні блоки ракет-носіїв, скинуті паливні баки, фрагменти зруйнованих космічних об'єктів, а також пружини, болти, гайки, заглушки і тому подібна дрібниця. Під космічним сміттям маються на увазі всі штучні об'єкти та їх фрагменти в космосі, які вже несправні, не функціонують і ніколи більше не зможуть служити ніяким корисним цілям, але які є небезпечним фактором впливу на функціонуючі космічні апарати, особливо пілотовані. У деяких випадках, великі або ті, що містять на борту небезпечні (ядерні, токсичні і т. п.) матеріали, об'єкти космічного сміття можуть представляти пряму небезпеку і для Землі – при їх неконтрольованому сході з орбіти, неповному згорянні при проходженні щільних шарів атмосфери Землі і випаданні уламків на населені пункти, промислові об'єкти, транспортні комунікації і т. п. [6].

Астероїд - невелике планетоподобное тіло Сонячної системи (мала планета). Найбільший з них Церера, що має розміри 970х930 км. Астероїди за розмірами сильно розрізняються, найменші з них не відрізняються від часток пилу. Кілька тисяч астероїдів відомо під власними іменами. Вважають, що нараховується до півмільйона астероїдів з діаметром понад півтора кілометрів. Однак загальна маса всіх астероїдів менше однієї тисячної маси Землі. Більшість орбіт астероїдів сконцентровано в поясі астероїдів між орбітами Марса і Юпітера на відстанях від 2,0 до 3,3 а.е. від Сонця [5, 7].

Іоносфера і термосфера знаходяться на висоті 200 – 800 км. Температура досягає 2000 К в період сонячної активності та 1060 К якщо активність незначна. У іоносфері значно змінюється склад повітря під впливом УФВ: усі молекули Н₂О, СО₂розпадаються , значна частка молекул О₂, N₂, дисоціює з утворенням атомів. Отже в цьому шарі гази знаходяться в іонізованому стані, який може викликати сяйво їх. У термосфері іонізацію посилюють метеорити  і в той же час, розпадаючись, створюють метеорний пил; потоки сонячних променів та електронів сприяють утворенню полярного сяйва та викликають зміни магнітного поля Землі, а також порушення на Землі дальнього радіозв’язку.