Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
М.К.Р. з ДУМ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
376.83 Кб
Скачать

67

  1. Комунікативні ознаки культури української мови. Мовні норми.

Культура мовлення – досконале володіння літературною мовою, її нормами у процесі мовленнєвої діяльності особистості.

Основні якісні комунікативні ознаки культури мовлення:

  1. Змістовність мовлення – передбачає глибоке осмислення теми й основної думки висловлювання, вичерпне ознайомлення з необхідною інформацією, висвітлення теми, уникнення зайвого.

  2. Правильність – засвоїти норми, що діють у мовній системі

  3. Точність мовлення – точність вживання термінів, запозичених слів, паронімів

  4. Логічність – смислова послідовність мовлення особистості

  5. Доречність – врахування ситуації спілкування, інтересів, висока вихованість людини, рівень її культури

  6. Багатство й різноманітність мовлення – поповнення словарного запасу, уникнення невиправданих повторів.

  7. Чистота – це повна відповідність нормам літературної мови, відсутність помилок.

  8. Виразність мовлення – чіткість дикції, комбінування слів.

Мовна норма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування.

Розрiзняють такі структурно-мовні типи норм:

  1. орфоепічні норми (вимова);

  2. акцентуаційні норми (визначають правильний словесний наголос);

  3. лексичні норми (розрізнення значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності);

  4. словотвірні норми (регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова);

  5. морфологічні норми (регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами);

  6. синтаксичні норми (регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень);

  7. стилістичні норми (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування);

  8. орфографічні норми (написання слів);

  9. пунктуаційні норми (вживання розділових знаків).

  1. Труднощі української словозміни та словопоєднання.

  1. Дискусія, полеміка, диспут як різновид суперечки.

Суперечка - процес обміну протилежними думками, при якому відбувається зіткнення думок або позицій. Кожна сторона активно відстоює свою власну точку зору і намагається розкритикувати точку зору супротивника. Суперечка — це комунікативна ситуація, де наявне активне ставлення до позиції співрозмовника, що виражається в її критичній оцінці.

Обов'язковими учасниками суперечки є:

  • Пропонент — це той, хто висуває, обстоює деяку тезу.

  • Опонент — це той, хто заперечує, піддає сумніву істинність або слушність тези, яку висунув пропонент.

  • Аудиторія — колективний суб'єкт суперечки.

Класифікація суперечок:

  • Дискусія— це публічна суперечка, мета якої полягає у з'ясуванні й порівнянні різних точок зору, у знаходженні правильного рішення спірного питання. Безпосередня мета дискусії — це досягення консенсусу між учасниками суперечки стосовно проблеми, що обговорюється.

  • Полеміка це суперечка, в якій є конфронтація, протистояння, протиборство сторін, ідей і думок. У зв'язку з цим її можна визначити як боротьбу принципово протилежних думок з якогось питання, як публічну суперечку з метою захисту, відстоювання своєї точки зору і спростування протилежної.

  • Дебати (диспут) це суперечки, які виникають при обговоренні доповідей, виступів на зборах, засіданнях, конференціях тощо. Мета дебатів — визначення ставлення учасників обговорення до спільних для всіх тез виступу.