- •Комунікативні ознаки культури української мови. Мовні норми.
- •Труднощі української словозміни та словопоєднання.
- •Дискусія, полеміка, диспут як різновид суперечки.
- •Особливості текстів кадрово-контрактних документів.
- •Термінологія обраного фаху.
- •Становлення і розвиток наукового стилю української мови.
- •Анотування і реферування наукових текстів.
- •Науковий етикет. Наукова дискусія та її правила.
- •Калькування елементів близькоспоріднених мов. Переклад термінів.
- •Державна мова — мова професійного спілкування.
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні.
- •Комунікативне призначення мови в професійній сфері.
- •Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •Комунікативні ознаки культури мови. Типологія мовних норм.
- •Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет.
- •Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
- •Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання.
- •Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
- •Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види бесід.
- •Етикет телефонної розмови.
- •Наради, збори, перемовини, дискусії як форми колективного обговорення.
- •Збори як форма прийняття колективного рішення. Нарада.
- •Дискусія. «Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми.
- •Класифікація документів.
- •Вимоги до тексту документа.
- •Документація з кадрово-контрактних питань
- •Довідково-інформаційні документи
- •Етикет службового листування
- •Українська термінологія в професійному спілкуванні
- •Історія і сучасні проблеми української термінології.
- •Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •Термінологія обраного фаху.
- •Кодифікація і стандартизація термінів.
- •Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень.
- •Оформлювання результатів наукової діяльності.
- •План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •Анотування і реферування наукових текстів.
- •Основні правила бібліографічного опису, оформлювання покликань.
- •Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату.
- •Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт. Рецензія, відгук. Вимоги до оформлення курсової роботи Структура курсових робіт
- •Титульний аркуш
- •Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів
- •Вимоги до структурних елементів основної частини
- •Вимоги до викладу тексту курсової роботи
- •Висновки
- •Рекомендації
- •Посилання у курсовій роботі
- •Вимоги до додатків
- •Вимоги до оформлення бакалаврської роботи
- •Науковий етикет.
- •Наукова переписка
- •Спілкування на науковому заході
Комунікативні ознаки культури української мови. Мовні норми.
Культура мовлення – досконале володіння літературною мовою, її нормами у процесі мовленнєвої діяльності особистості.
Основні якісні комунікативні ознаки культури мовлення:
Змістовність мовлення – передбачає глибоке осмислення теми й основної думки висловлювання, вичерпне ознайомлення з необхідною інформацією, висвітлення теми, уникнення зайвого.
Правильність – засвоїти норми, що діють у мовній системі
Точність мовлення – точність вживання термінів, запозичених слів, паронімів
Логічність – смислова послідовність мовлення особистості
Доречність – врахування ситуації спілкування, інтересів, висока вихованість людини, рівень її культури
Багатство й різноманітність мовлення – поповнення словарного запасу, уникнення невиправданих повторів.
Чистота – це повна відповідність нормам літературної мови, відсутність помилок.
Виразність мовлення – чіткість дикції, комбінування слів.
Мовна норма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування.
Розрiзняють такі структурно-мовні типи норм:
орфоепічні норми (вимова);
акцентуаційні норми (визначають правильний словесний наголос);
лексичні норми (розрізнення значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності);
словотвірні норми (регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова);
морфологічні норми (регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами);
синтаксичні норми (регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень);
стилістичні норми (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування);
орфографічні норми (написання слів);
пунктуаційні норми (вживання розділових знаків).
Труднощі української словозміни та словопоєднання.
Дискусія, полеміка, диспут як різновид суперечки.
Суперечка - процес обміну протилежними думками, при якому відбувається зіткнення думок або позицій. Кожна сторона активно відстоює свою власну точку зору і намагається розкритикувати точку зору супротивника. Суперечка — це комунікативна ситуація, де наявне активне ставлення до позиції співрозмовника, що виражається в її критичній оцінці.
Обов'язковими учасниками суперечки є:
Пропонент — це той, хто висуває, обстоює деяку тезу.
Опонент — це той, хто заперечує, піддає сумніву істинність або слушність тези, яку висунув пропонент.
Аудиторія — колективний суб'єкт суперечки.
Класифікація суперечок:
Дискусія— це публічна суперечка, мета якої полягає у з'ясуванні й порівнянні різних точок зору, у знаходженні правильного рішення спірного питання. Безпосередня мета дискусії — це досягення консенсусу між учасниками суперечки стосовно проблеми, що обговорюється.
Полеміка — це суперечка, в якій є конфронтація, протистояння, протиборство сторін, ідей і думок. У зв'язку з цим її можна визначити як боротьбу принципово протилежних думок з якогось питання, як публічну суперечку з метою захисту, відстоювання своєї точки зору і спростування протилежної.
Дебати (диспут) — це суперечки, які виникають при обговоренні доповідей, виступів на зборах, засіданнях, конференціях тощо. Мета дебатів — визначення ставлення учасників обговорення до спільних для всіх тез виступу.