13. Поняття та конституційно-правова регламентація референдумів.

Термін «референдум» в перекладі з латині означає «те, що має бути повідомлено». На відміну від виборів, референдум не є універсальним інститутом. У деяких країнах розвинутої демократії він ніколи не застосовувався (Нідерланди) або застосовувався в рідкісних випадках (Великобританія, Бельгія). Нерідко цей інститут використовувався для політичного маніпулювання.

У законодавстві і філософській доктрині права термін «референдум» тлумачиться по-різному. В нормативних актах застосовуються терміни «референдум» (Україна, Росія, Білорусь, Молдова, Італія, Іспанія, Словаччина) і «плебісцит» (Чилі, Еквадор, Коста-Ріка).

Перший у світі референдум було проведено 1439 під швейцарському кантоні Берн з проблем фінансового становища цього кантону.

В Україні питання референдуму регламентуються Конституцією (розділ III «Вибори. Референдум», а також статтями 5, 85, 106, 138, 143, 156) і Законом «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р., В якому референдум визначається як спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення (ст. 1).

14. Види референдумів. Всеукраїнський і місцевий референдум.

Референдуми можна класифікувати за різними ознаками: територія проведення, юридична сила рішень, прийнятих на референдумі, підстави проведення, спосіб проведення, предмет референдуму, час проведення, за суб'єктами, ініціювали проведення референдуму.

Так, по території проведення референдуму в Україні поділяють на: а) всеукраїнський, б) референдум Автономної Республіки Крим, в) місцеві референдуми.

За юридичною силою рішень референдуми в Україні поділяють на імперативні і консультативні. Перший відрізняється від другого тим, що рішення імперативного референдуму мають вищу юридичну силу, є остаточними, обов'язковими для виконання на всій території країни і не потребують затвердження будь-яким державним органом. Причому рішення імперативного референдуму можуть бути змінені або скасовані лише новим всеукраїнським референдумом. Різновидом імперативного референдуму є ратифікаційний референдум. Його сутність полягає в тому, що на нього виноситься закон, прийнятий парламентом України, який набуває чинності і набуває вищу юридичну силу за результатами референдуму. Прикладом такого референдуму є конституційний референдум, який може проводитися у відповідності зі ст. 156 Конституції України.

За законом, консультативні референдуми проводяться з метою вирішення важливих питань загальнодержавного і місцевого значення. Результати дорадчого опитування (консультативного референдуму) розглядаються і враховуються при прийнятті рішень відповідними державними органами (ст. 46). Незважаючи на формально-обов'язковий характер, дорадче опитування має моральну зобов'язуючу силу. У демократичній державі влада, як правило, при прийнятті рішень враховує результати консультативних референдумів. Поширення на дорадчі опитування процесуальних вимог швидше за все є недоцільним. Вразливою рисою консультативних референдумів є необов'язковість їхніх рішень та невизначеність питань, на яких виносяться і довільно тлумачаться ініціаторами проведення таких референдумів, так само як і їх результати.

За підставами проведення референдуми можуть бути обов'язковими і факультативними. Обов'язковий референдум передбачає обов'язковість його проведення, оскільки це є вимогою законодавства. Так, Конституція України визначає проведення обов'язкового всеукраїнського референдуму при вирішенні питань про зміну території України (ст. 73) і про внесення змін до I, III і XIII розділів Основного Закону (ст. 156). Значимість обов'язкового референдуму полягає в тому, що він гарантує українському народу право вирішувати найбільш важливі питання суспільного і державного життя шляхом безпосереднього волевиявлення у формі голосування. Факультативний референдум проводиться для прийняття: а) законів шляхом всенародного голосування, б) рішень загальнодержавного рівня з найбільш актуальних питань державного будівництва. Так, у Португалії факультативні референдуми проводяться по будь-якому важливому питанню загальнонаціонального значення за винятком фінансових. Така ж практика існує в Іспанії, Польщі. Але в Польщі є такий специфічний різновид факультативного референдуму, який передбачає прийняття загальних принципів конституції ще до розробки її тексту. Були пропозиції провести такий референдум і в Україні перед прийняттям Основного Закону.

15. Порядок призначення, організації і проведення референдумів.

Слово "референдум" походить від лат. "Referendum", перекладається як "той, що має бути повідомлено". Референдум - це одна з форм безпосередньої демократії народу. Вважається, що він вперше був проведений ще в 1439 р. в Швейцарії в кантоні Берн Різновид референдуму - плебісцит, від лат. "Plebs" - "простий народ" і "scitum" - "рішення", який зазвичай проводиться для вирішення територіальних та інших найважливіших питань державного життя. [14, с.258]

У широкому сенсі слова референдум розуміється як звернення до виборчого корпусу для остаточного вирішення якогось загальнонаціонального або місцевого питання. Це звернення може відбуватися як від органів державної влади, так і від частини громадян.

Основна відмінність референдуму від виборів полягає в тому, що об'єктом волевиявлення громадян при виборах є кандидат на якусь виборчу державну посаду, а при проведенні референдуму волевиявлення громадян направлено на ставлення до питання, по якому так само, як і на виборах, проводиться таємне голосування . Крім того, при проведенні референдуму не утворюються виборчі округи.

Лише в 1990 р. був прийнятий Закон СРСР про референдум, а в березні 1991 р. проведено всесоюзний референдум про збереження СРСР на нових договірних умовах. Більше 70% громадян колишніх союзних республік висловилися за його збереження. Проте вже в грудні воля народу була порушена Біловезьких угод лідерів Росії, України і Білорусії про створення СНД. [14, с.259]

Референдум - надбання всього людства. Референдум - вираження волі народу, засіб залучення його до управління справами держави. На референдумі можна прийняти, змінити, доповнити конституцію, будь-який інший закон, прийняти будь-яке рішення.

Досвід проведення референдумів свідчить, що інститут референдуму активно використовується і реакційними силами, так як громадська думка нестійке, суперечливо, недостатньо компетентно. Громадською думкою легко маніпулювати через засоби масової інформації. Кажуть: "глас народу - глас божий, істина в останній інстанції". Тим не менше, значення референдуму не слід перебільшувати.

Референдум ефективний лише у поєднанні з іншими формами демократії - представницької і безпосередньої, тоді, коли він ставить перед собою гуманну ціль. Агітація з референдуму повинна проводитися вільно як супротивниками, так і його прихильниками, на рівних умовах. На референдум повинні виноситися прості, ясні і доступні для розуміння кожного громадянина питання. Демократичність або реакційність інституту референдуму залежить багато в чому від реальних політичних умов і обставин, в яких він проводиться.