112. Судова влада: поняття, склад, принципи функціонування.

Вперше в історії українського конституціоналізму Основний Закон України в 1996 році закріпив судову владу як рівноправну і самостійну в системі інших гілок державної влади (ст.6 КУ).

Ніякої орган державної влади, крім судів. Не має права брати на себе повноваження по здійсненню правосуддя.

Підходи до визначення цього поняття:

Організаційний. Сукупність державних установ, тобто влада державного органу - суду.

Функціональний. Сукупність повноважень суду по здійсненню правосуддя, тобто діяльність суду з розгляду і вирішення у визначеній законом процедурної формі справ, які мають юридичні полседствія.

Організаційно-функціональний. Система створених згідно з законом органів, наділених винятковими повноваженнями з розгляду юридично значущих справ, які мають юридичні наслідки і застосуванням спеціальної процедури.

Судова влада - специфічна гілка державної влади, яка має власну виключну компетенцію щодо розгляду юридично значущих справ, і реалізується виключно конституційними органами, тобто судами, в межах закону і спеціальних судових поцедур.

Повнота - загальнообов'язковість виконання всіх судових актів.

Винятковість - никако інший орган не вправі здійснювати функцію правосуддя.

113. Судова система Україна. Система судів загальної юрисдикції.

Судова система - судоустройственная організаційна частина судової влади. Суди наділені певною компетенцією, а судді та інші працівники судів - певними повноваженнями.

Судову систему України складають суди загальної юрисдикції і Конституційний Суд України.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної впорядке, встановленому законом.

Створення чрезивачайних та особливих судів не допускається.

Систему судів загальної юрисдикції складають:

місцеві суди

апеляційні суди

вищі спеціалізовані суди

Верховний суд України

Діяльність ланок судової системи визначається тим, які функції виконує суд залежно від стадії розгляду справи. Судова інстанція - це стадія розгляду справи в суді з певною компетенцією. Справи в судах розглядаються у першій інстанції, другій інстанції - апеляційній та третій інстанції - касаційній. Справи можуть переглядатися в порядку виключного провадження.

Характерними ознаками судової системи України є її пристосованість до адміністративно - територіального устрою, різні рівні провадження, стабільність і єдність.

114. Конституційні засади судочинства. Здійснення правосуддя у формах конституційного, цивільного, кримінального та адміністративного судочинства.

Розглядаючи принципи судочинства, слід зауважити, що у фізичному сенсі принцип - це теоретичне узагальнення найбільш головного, загального, типового, що виражає сутність того чи іншого явища.

З самого сенсу терміну «принцип» випливає, що принципом правосуддя може бути не кожне положення, в якійсь мірі відображає його сутність, а лише ті з них, які визначають Виходячи з викладеного, можна таким чином визначити принципи судочинства. Принципи судочинства - це головні, загальні положення, виражені в законі і характеризують найбільш важливі сторони організації та діяльності судових органів.

Принципи правосуддя діляться на організаційні і процесуальні (функціональні).

Організаційні принципи визначають найбільш важливі положення, що лежать в основі будови системи судів загальної юрисдикції, її окремих ланок і взаємозв'язок між ними.

Процесуальні (функціональні) - характеризують основні положення діяльності судових органів по вирішенню кримінальних і цивільних справ.

Ці дві групи принципів органічно пов'язані між собою. Демократичні засади організації судів покликані забезпечити найбільш ефективну їх діяльність по боротьбі з правопорушеннями. Процесуальні принципи правосуддя безпосередньо випливають із основ пристрою судових органів і є як би їх продовженням, реалізацією в процесі діяльності.

До основних принципів судочинства відносяться:

Законність.

Здійснення правосуддя тільки судом.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Незалежність суддів і підпорядкування їх тільки закону.

Забезпечення доведеності вини.

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором.

Забезпечення обвинуваченому права на захист.

Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.

Обов'язковість рішень суду.