29. Основні інститути громадянського суспільства і конституційні засоби забезпечення їх функціонування в Україні.

В Конституції і згадки немає про громадянське суспільство, на формування якого зрештою має бути спрямований весь державно-правовий механізм. Цей, м'яко кажучи, недолік нинішньої Конституції, безумовно, негативно буде відображатися на процесі формування громадянського суспільства, серцевини правової держави. Проголошуючи своє прагнення досягти ідеалів правової держави, не пов'язавши це на конституційному рівні з формуванням громадянського суспільства, не є просто нелогічним, а й стратегічно неприпустимим. Адже неможливо донести до людей сутність переваг правової держави, не пов'язуючи це із громадянським суспільством, яке є гарантом захисту його членів від втручання державних інститутів в їх приватне і особисте життя, особливо в тих випадках, коли ці інститути при певних обставинах перетворюються на самодостатні і діють для самих себе, а нерідко й проти суспільства. Одним з перших змін до Конституції України має бути її доповнення новим розділом про громадянське суспільство.

Основними інститутами громадяньського суспільства:

• власність у встановлених законом формах;

• вільне підприємництво в умів добросовісної конкуренції та соціальної спрямованості, ЗАХИСТУ інтересів споживачів;

• еколог. Безпека Як система заходів, Що проводяться у відповідних організаційних формах и спрямована на Збереження НАВКОЛИШНЬОГО середовища, генофонду живої природи;

• сім'я-природна и Основний осередок суспільства, в якій шлюб заснованій на добровільному та Вільний угоді Чоловіки и жінки, рівноправних сімейних відносинах;

• охорона здоров'я народу Як система соціально-економічні, медико-санітарних, оздоровчо-профілактичних заходів;

• народна освіта, Розвиток науки, культури и мистецтва в умів вільного Вибори шкірних чел-ком и об'єднаннями людей форм и видів освіти, сфер Заняття Наукова діяльністю, областю культури и мистецтва;

• об'єднання громадян-політичні партії, масові Рухи, Професійні Спілки, добровільні товариства, фонди, асоціації та ін об'єднання людей (Що не мають на меті одержання прибутку);

• засоби масової інформації, Що діють на Основі звільни, виключення цензури та монополізму будь-яких засобів масової інформації.

30. Людина, особистість, громадянин в сучасному конституціоналізмі.

Сукупність властивостей, які характеризуют людини як соціальна істота, учасника заг. Відносин, охоплюється поняттям особистості. Наявність у людини певних прав і свобод свідчить про формування особистості, що володіє певним статусом у суспільстві. Таким чином, особистість, - це індивід, що володіє певним статусом у суспільстві, комплексом прав, свобод і обов'язків.

Конкретна людина виступає біологічної основою особистості, яка, будучи продуктом суспільства, характерезуется в єдності соціальних і біологічних рис, і включає:

-Соціальні зв'язки та відносини людини;

-Досвід, знання, навички, звички, рівень;

-Інстинкти, темперамент, чуства, стан здоров'я;

-Особливості психіки і мислення, здатність до пізнання і творчості.

Людина стає особистістю в процесі свого розвитку, під впливом як індивідуальних, так і соціальних факторів. Відносини між особистістю і державою визначаються правовим становищем особи та її правовим статусом в суспільстві і державі. Правове становище особистості включає правовий стан, спільною правосуб'єктність, політико-правові принципи, основні права, свободи та обов'язки особистості, а також юридичні гарантії їх реалізації. Основою правового положення особистості є її правовий статус, Правовий статус громадянина - це правове положення в суспільстві людини, що володіє громадянством даної держави.

У структурі правового статусу громадянина центральним елементом є суб'єктивні юридичні права, свободи і обов'язки, які передбачені Конституцією, іншими нормативно-правовими актами даної держави. Передумовою цих прав, свобод та обов'язків є громадянство, тобто стійкий правовий зв'язок особи і держави, яка виражається у їх взаємних правах та обов'язках.

Гарантії (організаційні, соціально-економічні, політичні та ін) реалізації суб'єктивних юридичних прав, свобод та обов'язків громадянина доповнюють його правовий статус, роблять його реальним, а не фіктивним. Наступним додатковим елементом правового статусу громадянина є юридична відповідальність, яка настає у разі невиконання громадянином своїх суб'єктивних юридичних обов'язків.

Правовий статус громадянина у відомій мірі відрізняється від правового статусу іноземця (громадянина іншої держави), особи без громадянства. Останні, наприклад, в Україні не беруть участь в референдумах, не обираються в органи державної влади і т. д.

Види правового статусу громадянина:

-Загальний статус, тобто однаковий для всіх громадян України (закріплений Конституцією України);

-Спеціальний статус, тобто закріплює особливості правового положення деяких категорій громадян (державні службовці, підприємці, учні і т.д.);

-Індивідуальний статус, тобто виражає всю повноту суб'єктивних юридичних прав і обов'язків даного громадянина (визначається, наприклад, його статтю, віком, сімейним станом, наявністю утворення, займаною посадою і т. д.)