1.1.4. Стратегічне управління

Четвертий етап розвитку управлінських систем – початок 80-х - сьогодення – управління на основі гнучких рішень (стратегічне управління), коли складні завдання виникають настільки несподівано, що їх неможливо вчасно передбачити. Відмінними рисами такої системи управління є:

акцент на впровадження стратегічних рішень і інтеграцію управлінських дій;

децентралізація і демократизація управління;

посилення якісного підходу в оцінках;

розгляд підприємства як суб'єкта активного впливу на середовище;

використання стратегії як основного інструменту розвитку підприємства.

У травні 1971 року у Піттсбурзі (США) було проведено розширену конференцію з питань стратегічного управління, де було підбито підсумки розвитку стратегічного підходу в управлінні компаніями, а також визначено основні напрямки розвитку стратегічного управління. З цього часу відбувся розподіл між поточним та стратегічним управлінням, почали закладатися основи розвитку останнього.

1973 piк вважається початком регулярного теоретичного дослідження та практичного впровадження стратегічного управління. Відтоді цей напрямок у теорії та практиці управління бурхливо розвивається, дослідження в цій галузі проводяться в усьому світі, більшість процвітаючих організацій досягли своїх результатів саме завдяки впровадженню системи стратегічного управління.

Відомо, що будь-який тип управління базується на відповідній концепції. Концепція управління — це система ідей, принципів, уявлень, що зумовлюють мету функціонування організації, механізми взаємодії суб’єкта та об’єкта управління, характер взаємовідносин між окремими ланками його внутрішньої структури, а також необхідний ступінь урахування впливу зовнішнього середовища на розвиток підприємства.

Вихідною ідеєю, що відображає сутність концепції стратегічного управління, є ідея необхідності врахування взаємозв’язку та взаємовпливу зовнішнього та внутрішнього середовищ при визначенні цілей підприємства. Стратегії в цьому випадку виступають як інструменти досягнення цілей, а для реалізації стратегій необхідно, щоб усе підприємство функціонувало у стратегічному режимі.

Стратегічне управління — це реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності підприємства, що дає можливість встановлювати цілі розвитку, порівнювати їx з наявними можливостями (потенціалом) підприємства та приводити їx у відповідність шляхом розробки та реалізації системи стратегій (“стратегічного набору”).

Стратегічне управління являє собою процес, за допомогою якого менеджери здійснюють довгострокове управління організацією, визначають специфічні цілі діяльності, розроблюють стратегії для досягнення цих цілей, враховуючи вci релевантні (найсуттєвіші зовнішні та внутрішні) умови, а також забезпечують виконання розроблених відповідних планів, які постійно розвиваються i змінюються [47].

Концепція стратегічного управління лежить в основі стратегіч­ного мислення i знаходить вираження у наступних характерних рисах її застосування:

базується на певному поєднанні системного, ситуаційного та цільового підходів до діяльності підприємства як відкритої соціально-економічної системи. Використання тільки однієї iз зазначених засад не дає можливості досягти потрібних результатів — розвитку підприємства у довгостроковій перспективі;

концентрує увагу на необхідності збору та застосування баз стратегічної інформації. Аналіз, інтерпретація та застосування інформації для прийняття стратегічних рішень дає змогу визначити зміст та послідовність дій щодо змін на підприємстві завдяки зменшенню невизначеності ситуації;

дозволяє прогнозувати наслідки рішень, що приймаються, впливаючи на ситуацію шляхом відповідного розподілу pecypciв, встановлення ефективних зв’язків та формування стратегічної поведінки персоналу тощо.

Наведені характеристики не вичерпують сутність концепції стратегічного управління, але дають можливість визначити найбільш суттєві складові.

Порівняльна характеристика розглянутих систем корпоративного управління подана в табл.1.2.

Таблиця 1.2

Порівняльні характеристики систем управління

Параметри	Управління на основі контролю	Управління на основі екстраполяції	Управління на основі передбачення змін	Стратегічне управління
Допущення	Минуле повторюється	Тенденції зберігаються	Нові явища (тенденції) передбачувані	Часткова передбачуваність за слабкими сигналами
Тип змін	Повільніше реакції фірми	Порівняємо з реакцією фірми		Швидше реакції фірми
Процес	Циклічний			Реальний час
Основа управління	Контроль відхилень, комплексне управління	Цільове управління	Стратегічний аналіз	Облік розвитку ринку і зовнішнього середовища
Акцент в управлінні	Стабільність /реактивність	Передбачення	Дослідження	Творчість
Період	З 1900 р.	З 1950-х рр.	1960-х рр.	З 1980-х рр.

Із табл. 1.2 видно, що розглянуті системи управління орієнтовані на зростаючий рівень нестабільності середовища і все меншу передбачуваність майбутнього. Таким чином, виникнення і практичне використання прийомів стратегічного управління можна розглядати як реакцію на ускладнення управлінських завдань.

Контрольні запитання

1. Етапи розвитку управлінських систем, їх характеристика.

2. Поточне планування та бюджетування, їх відмінності.

3. Переваги поточного планування та бюджетування.

4. Управління на основі екстраполяції.

5. Управління на основі передбачення змін.

6. Управління на основі гнучких рішень.

7. Концепція стратегічного управління, особливості її впровадження.

8. Досвід застосування довгострокового планування в світі.

9. Рівень нестабільності економічного середовища, його визначення.