Всмоктування білків.

У дорослої людини біл­ки всмоктуються лише у вигляді амінокислот (не­значна їх частина може всмоктуватись у вигляді поліпептидів). Втрата імунологічної специфічності білків їжі в процесі травлення є важливою неспеци­фічною функцією травного апарату. Лише в перші дні життя новонародженого для забезпечення імунітету в його кров можуть проходити цільні білки (імуноглобуліни) молозива матері. При хар­чуванні білками тваринного походження перетрав­люється і всмоктується 95-99% прийнятого з їжею білка, при харчуванні рослинними білками — 75-80%.

Всмоктування вуглеводів

Вуглеводи всмоктуються в кров у вигляді моноцукрів (переважно глюкози, а також фруктози і галактози) з допомогою механізмів активного і пасивного транспорту. Пасивний тран­спорт глюкози проходить значно повільніше, ніж активний. Особливістю активного транспорту глюкози є його залежність від концентраційного градієнту натрію, який досягається роботою натрієвої помпи, що відкачує іони натрію з клітини. Більш швидке надходження глюкози в кров здійснюється шляхом її фосфорилювання (утворення комплексних сполук з фосфорною кис­лотою). Цей процес відбувається в слизовій оболонці кишечника. Він значно активізується при надходженні в кров гормону під­ шлункової залози — інсуліну.

На швидкість всмоктування вуглеводів впливають нервові і гуморальні фактори: парасимпатичні нервові імпульси посилюють всмоктуван­ня, симпатичні — гальмують. Всмоктування глюкози акти­вується гормонами наднирників, гіпофізу, щитовидної і підшлункової залоз, серотоні­ном, ацетилхоліном. Гальмують всмоктування глюкози гістамін і соматостатин.

Надходячи з крові до печінки, більша частина моно­цукрів перетворюється в глі­коген, інша, значно менша, розноситься по всьому орга­нізму і використовується як джерело енергії для підтрим­ки життєдіяльності клітин ор­ганізму.

Всмоктування жирів і вітамінів.

Жири всмоктуються в кров і лімфу у вигляді гліцерину і жирних кислот. Гліцерин добре розчиняється у воді, а тому швидко всмоктується без участі додаткових . факторів. Для всмоктування нерозчинних у воді жирних кислот необхідна присутність жовчних кислот (гліко- і тау- рохолевої). Частина жирів всмоктується в кров у вигляді нерозщепленого емульгованого жиру. В ентероцитах оболонки кишок з продуктів розпаду жирів знову синтезуються тригліцерин, холестерин, фосфоліпіди. Частина несинте­зованих: жирів з'єднується з різними апопротеїнами, утворюючи хіломікрони і ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛДНЩ). До складу хіломікронів входить біля 85-90% тригліцеридів, 6-8% фосфолі- підів, 2-4% ефірів холестерину і 2% білка. ЛДНЩ містять в собі значно менше тригліцеридів, але більше білка. Хіло­мікрони і ЛДНЩ спочатку надходять у лімфу, а вже звід­ти через грудний лімфатич­ний проток в кров. В кишках людини за добу може всмоктатися біля. 150 г жи­ру. Засвоюваність ліпідів досить висока: для тригліцеридів — 95%, для холестерину -- 20-50%.

Одночасно з всмоктуванням жирів всмоктуються жиророзчинні вітаміни А, Д, Е, К. Водороз­чинні вітаміни (вітаміни С, рибофлавін) всмоктуються шляхом дифузії. Для всмоктування цинкобаламіну (вітамінів В12) необхідна присутність внутрішнього фактора, який утворюється в стінках дна і тіла шлунку. Всмоктування вітаміну В, відбувається переважно в підклубовій кишці. Вітамін А утворює ефіри з жирними кислотами і надходить у лімфу в складі хіломікронів.

Переважна більшість жирів, що всмоктуються в лімфу і кров, депонуються в підшкірній клітко­вині, звідси жири використовуються для енерге­тичних і пластичних цілей. Імпульси, що надходять до кишечника по симпатичним нервам гальмують всмоктування жирів, прасимпатичні імпульси, гормони кори наднирників, щитовидної залози та гіпофіза посилюють всмоктування жирів.