Роль печінки в травленні

Функції печінки різ­номанітні. Вона бере безпосередню участь в обміні білків, жирів, вуглеводів, гормонів, вітамінів, відіграє важливу роль в процесах травлення, виконує захисну функцію. Продукт секреторної діяльності печінкових клітин (гепатоцитів) — жовч — активує ліпазу кишкового соку, емульгує жири, сприяючи їх роз­щепленню і всмоктуванню, посилює моторну функ­цію кишок, стимулює секрецію підшлункової залози. Жовч печінки сприяє всмоктуванню жирних кислот, каротину, вітамінів D, Е, К, амінокислот, солей каль­цію. Маючи бактерицидні властивості, жовч гальмує гнильні процеси в кишках. Жовч виробляється гепатоцитами печінки безперервно. Ця ізотонічна золотистого кольору рідина має слаболужну реакцію, її добова секреція становить 0,5-1,0 л. При відсутності травлення жовч накопичується в жовчному міхурі. Внаслідок обезводнення міхурова жовч стає більш густою і темнішою.

До складу жовчі входять органічні компоненти солі жовчних кислот, білірубін, холестерин, жирні кислоти і лецетин. Ферментів у жовчі немає Білірубін утворюється з гемоглобіну при руйнуванні еритроцитів (з 1 г гемоглобіну утворюється 40 мг білірубіну). Білірубін надає жовчі жовтого кольору, а білівердін (продукт окислення білірубіну) — зеленого. Натрієві солі жовчних кислої (холева, дезоксихолева), сполучені з гліколем (глікохолева) і тауроном (таурохолева), сприяють емульгуванню жирів, посилюють дію ліпази, беруть участь у всмоктуванні жирних кислот. Жовч стимулює діяльність кишкової мікрофлори, пригнічує життєдіяльність патогенних мікроорганізмів.

Регуляція жовчоутвореніія і жовчевиведення відбувається за участю нервових (за механізмом умовних і безумовних рефлексів) і гуморальних механізмів. Парасимпатичні нервові волокна викликають посилення секреторної функції печінкових клітин симпатичні — пригнічення. Гуморальна регуляція секреції жовчі забезпечується гормонами шлунково-кишкового тракту (гастрин, секретин і інші), продуктами перетравлення білка і екстрактивними речовинами їжі, які всмоктуються з шлунка і кишечнику в кров. Особливо багато жовчі виділяється при споживанні яєчних жовтків, молока, м'яса, жирів. Жовчогонні властивості має сама жовч.

Вихід жовчі в 12-палу кишку починається через 5-10 хв після споживання їжі і здійснюється завдяки координованим скороченням м'язів стінки жовчного міхура та його сфінктера. Процеси жовчовиведення активуються холіцистокініном, який утворюється в 12-палій кишці під впливом соляної жовчної кислот. Виділення жовчі стимулюється активно працюючою діафрагмою (при глибокому диханні), яка щодо печінки і інших черевних органів виконує масажну функцію. Тому людям, хворим холециститом, а також тим, в кого видалений жовчний міхур, лікарі пропонують дихальну гімнастику.

Крім секреторної функції, печінка виконує і екскреторну (видільну) функцію. Разом з жовчю в кишечник виводяться пигменту білірубін і білівірдін, солі тяжких металів тощо.

Одним з найбільш поширених захворювань жовчних шляхів і жовчного міхура є жовчокам"яна хвороба. Її виникненні пов'язане з зміною співвідношення жовчних кислот, ліцетину і холістерину в жовчі. Перенасичення жовчі холістерином при­зводить до його кристалізації з утворенням холестеринових жовчних камінців.

Розпочаті в 12-палій кишці процеси травлення продовжуються в інших відділах тонкого кішечника - порожній і підклубовій кишках. Виділяючи свій секрет мали залози тонких кишок злущуються з утворенням слизових грудочок. За таких умов в стінках кишок відбувається інтенсивне поновлення клітин шляхом ділення.

Кишковий сік - мутна в'язка рідина лужної реакції (рН 7,2-7,5) з вмістом органічних (слиз, білки, амінокислоти, сечовина тощо) і неорганічних (хлориди, бікарбонати і фосфати натрію, калію і кальцію) речовин. При активній фазі секреції кишкових залоз рН кишкового соку стає більш лужним — 8,6.

Тверда фракція кишкового соку складається з незруйнованих епітеліальних клітин, їх ферментів і слизу — секрету бокаловидних клітин. З ферментів в кишковому соку присутні високоактивні пептидази — аміно- і карбоксиполіпептидази, дипептидази, які розщеплюють проміжні продукти білкового розпаду до амінокислот, ліполітичі ферменти (ліпаза, фосфоліпаза і холінестераза) нуклеаза і нуклеотидаза — розщеплюють нуклеінові - кислоти і нуклеотиди, амілази (гама- і альфаамілази, лактази, сахарази).

Пристінкове травлення.

Для ферментативного гідролізу харчових продуктів важливе значення має їх контакт з слизовою оболонкою кишечника. Перетравлення поживних речовин їжі на поверхні епітеліальних клітин тонкого кишечнику (ентероцитів) називають пристінковим, або мембранним травленням (А.М.Уголев, 1963, 1967, 1972)

Пристінкове травлення можливе завдяки особливій будові слизової оболонки тонкого кишечнику. На клітинах війкового епітелію, яки вкриває ворсинки стінки кишечнику, розташована велика кількість мікроворсинок (3-4 тис. на одну клітину). Мікроворсинки утворюють так звану "війкову щітку". Завдяки їй активна поверхня клітин збільшується в 30 разів, досягаючи 400-500 м кв. Поверхня війкової щітки покрита мукополісахаридною сіткою (глікокалікс) товщиною до 0,1 мм. на якій фіксовані високоактивні ферменти. Наяв­ність війкової щітки і фіксованих на ній ферментів значно прискорює кінцевий гідроліз поживних речовин їжі, попереджує можливість проникнення бактерій в міжворсинкові простори.

Внаслідок моторики кишечнику частинки хімусу час від часу торкаються поверхні війкової щітки. Частинки, менші розмірів міжмікроворсинкових просторів, надходять на глікокалікс і тут піддаються пристінковому травленню. Дещо більші частинки хімусу і бактерії не можуть попасти в зону пристінкового травлення і про­довжують знаходитись у зоні порожнинного трав­лення. За даними О.М.Уголева, завдяки порож­нинному травленню в тонких кишках перетрав­люється біля 30%, а за допомогою пристінкового 65% поживних речовин хімуса.

Травлення в товстому кишечнику.

Майже позбавлений поживних речовин, хімус тонких кишок невеликими порціями (до 15 мл) переходить в початкову ділянку товстої кишки — сліпу кишку. Цей перехід відбувається через ілеоцекальний сфінктер, який пропускає хімус лише в одному напрямку — з тонкого кишечника в товстий. При відсутності процесів травлення і при переповненні сліпої кишки сфінктер закритий. Сік товстої кишки скла­дається з слизових грудочок, злущених епітеліальних клітин, невеликої кількості ферментів (луж­на фосфатаза, пептидаза, катепсин, амілаза, ліпаза, нуклеаза), які надходять сюди з тонких кишок.

Ферменти травних соків товстого кишечника малоактивні. Розщеплення непереварених решток їжі (бродіння вуглеводів і гниття білків) тут здійснюється за допомогою бактерій. Кишкова мікро­ флора добре розвинута в порожній, клубовій, тон­ких кишках і в товстих кишках. В 12-палій кишці мікроорганізмів майже немає. Заселення травного тракту кишковою мікрофлорою відбувається протягом перших місяців життя дитини. Внаслідок мікробного розщеплення вуглеводів (зокрема кліт­ковини) утворюються кислі продукти (молочна і оцтова кислоти), алкоголь, вуглекислий газ і вода. Під дією бактерій гниття з не переварених білкових решток утворюються газоподібні (сірководень, вуглекислий газ, метан), токсичні (індол, скатол, крезол, фенол) і біологічно активні (гістамін, тирамін) речовини. При збалансованому харчуванні у здорових людей процеси бродіння і гниття взаємно врівноважені (кислі продукти бродіння га­льмують активність гнилісних бактерій і навпаки).

Кишкові бактерії сприяють розщепленню жовчних пігментів. На стінках товстих кишок є також бактерії, які синтезують вітамін К та вітаміни групи В. Нормальна мікрофлора кишечника впливає на швидкість обновлення епітелію кишечника, бере участь у метаболізмі ліпідів, жовчних кислот, активізує механізми клітинного і гуморального імунітету. Проте під впливом різноманітних неспри­ятливих факторів гармонія між окремими видами мікроорганізмів в травному тракті може порушуватись. Внаслідок зміненого характеру харчування, безконтрольного прийняття антибіотиків все ча­стіше виникає харчовий дисбактеріоз. Сприяють оптимальним взаємовідношенням між мікробами (симбіотному травленню) різноманітне збалансоване за калорійністю і поживними речовинами хар­чування, включення в раціон великої кількості рослинних продуктів, недопущення запорів. Затрим­ка харчових мас в кишечнику призводить до само­отруєння продуктами гниття білків і передчасного старіння (1.1.Мечников). Щоб обмежити розвиток мікробів, які спричиняють гниття в товстому ки­шечнику, дієтологи пропонують регулярно спожива­ти молочнокислі продукти. В ділянці дна сліпої кишки знаходиться черв'я- коподібної форми відросток — апендикс. Лімфоїдні фолікули апендикса беруть участь в усіх захисних реакціях організму. Тут розмножується і постійно функціонує, виробляючи вітаміни гру­пи В, кишкова паличка. Внаслідок всмоктування і дії кишкової мікро­флори з решток харчових мас, травних соків і жовчі в товстому кишечнику (в прямій кишці) форму­ється кал. Його колір обумовлений продуктами розпаду жовчних пігментів і бродіння, а запах сірководнем, органічними кислотами, продуктами гниття білків — індолом, скатолом. Протягом доби виділяється 100-200 г калу. В його складі 20-25% сухих речовин, решта — вода. В сухому залишку біля 20% бактерій, 10-15% неорганічних речовин (нерозчинених солей кальцію, заліза тощо), біля 5% жиру, злущених епітеліальних клітин і слизу.

Випорожнення прямої кишки від екскрементів (дефекація) відбувається рефлекторно. Нервовий центр дефекації знаходиться в спинному мозку. Подразником, який включає даний рефлекс, є за­повнення прямої кишки каловими масами. Дові­льний контроль з боку головного мозку над цент­ром дефекації встановлюється на другому році жит­тя дитини. Акт дефекації відбувається внаслідок мимовільного розслаблення зовнішнього анального сфінктера та скорочень м'язів живота і діафрагми, що зумовлює значне підвищення внутрішньочеревного тиску. Довільно напружуючи зовнішній анальний сфінктер, людина навчається стримувати рефлекс дефекації. В ряді випадків довільне при­гнічення позивів до дефекації є причиною виникнення запорів.