
- •Фізіологія системи травлення
- •1.1. Мета заняття:
- •2. Секреторна і моторна функція травного тракту
- •3. Травлення в ротовій порожнині
- •Регуляція слиновиділення.
- •4. Травлення в шлунку
- •Методи досліджень шлункової секреції.
- •Склад шлункового соку.
- •5. Травлення в тонких і товстих кишках
- •Роль печінки в травленні
- •6. Всмоктування продуктів травлення
- •Всмоктування білків.
- •Всмоктування жирів і вітамінів.
- •Всмоктування води і мінеральних солей.
- •7. Відчуття голоду, насичення і апетит
- •8. Вплив м'язової роботи на роботу органів травлення
3. Травлення в ротовій порожнині
Перетравлення їжі розпочинається вже в ротовій порожнині. Тут протягом 15-20 с відбувається подрібнення їжі, зволожування її слиною, формування харчової грудочки. В порожнину рота впадають протоки трьох пар великих слинних залоз (при вушних, підщелепних, під'язикових) і великої кіль кості дрібних залоз, розташованих на поверхні язика і в слизовій оболонці щік та піднебіння. Ці дрібні залози, а також під'язикові залози постійно виробляють рідку слину, привушні і підщелепні залози виділяють свої секрети лише при їх рефлекторному подразненні. Слина — безбарвна, трохи мутнувата рідина. Її основним органічним компонентом є ферменти амілаза (розщеплює крохмаль і глікоген до дисахариду мальтози) і мальтаза (глюкозідаза), яка розщеплює мальтозу і сахарозу до моносахариду глюкози. В слині містяться також мукополісахариди і протеїни (муцин, специфічні білки крові то що), імуноглобуліни, незначна кількість білків плазми крові, іони натрію, калію, кальцію, хлору та інші. Високу бактерицидну властивість слини забезпечує фермент ліцозим. Своєрідний слизистий вигляд слини зумовлений присутністю в ній білкової речовини муцину. До щільного залишку слини (0,5-1,5%) входять ферменти, муцин, глобулін, амінокислоти, креатинін, сечова кислота, сечовина та неорганічні солі. Реакція слини (рН 5,8-7,8) залежить від інтенсивності її секреції: при великих об'ємах секреції вона слаболужна, при незначних — слабокисла. Слина завжди гіпотонічна. Це зумовлено процесами активної секреції і реабсорбції в протоках слинних залоз. В залежності від характеру їжі протягом доби слинні залози виробляють 0,5-2,0 л слини. На суху їжу завжди виділяється більше слини, ніж на вологу. Адекватна реакція слинних залоз на певний вид їжі здійснюється за участю механізмів нейро-гуморальної регуляції функцій.
Регуляція слиновиділення.
Нервова регуляція слиновиділення здійснюється харчовим центром за допомогою умовних та безумовних рефлексів. Харчовий центр — сукупність нервових клітин на різних рівнях ЦНС — в довгастому мозку, гіпоталамусі, лімбічній системі, в корі головного мозку. Еферентні шляхи до травних органів утворені симпатичними і парасимпатичними нервовими волокнами. При подразненні симпатичного нерва, який відходить від верхнього шийного симпатичного вузла, виділяється невелика кількість густої, багатої муцином, органічними і мінеральними речовинами слини; при подразненні парасимпатичних нервів які входять до складу язиковоглоткового нерв, виділяється велика кількість рідкої слини.
В умовах пасивного відпочинку слиновиділення незначне, воно безумовнорефлекторно посилюється внаслідок подразнення складовими компонентами їжі нюхових, смакових і тактильних рецепторів. Умовно-рефлекторне слиновиділення виникає у відповідь на зорові, слухові, нюхові та інші подразники, збудження яких раніше співпадало з прийняттям їжі. За таких умов формуються тим часові зв'язки між центром умовного подразник; (зоровим, нюховим тощо) і центром безумовно рефлекторного підкріплення, до якого надходять імпульси від смакових рецепторів порожнини рота На центр слиновиділення впливають імпульси шлунка і кишечника. Інколи посилене слиновиділення виникає при болях в кишках, харчових отруєннях тощо.