
- •Cуть і завдання кадрової політики
- •Зовнішні і внутрішні фактори кп
- •Типи кп в умовах кризового стану економіки
- •Типи кадрової політики
- •Елементи кадрової політики та їх характеристика
- •Типи влади в суспільстві
- •Стиль керівництва
- •Напрями кп
- •7. Оцінка вибору кадрової політики
- •8.Колективний договір
- •Персонал як суб’єкт і об’єкт управління.
- •Поняття «персонал»
- •Нормативна, списочна, явочна чисельність персоналу
- •Оборот персоналу
- •Показники руху персоналу
- •6. Ознаки персоналу за категоріями
- •7. Структура персоналу
- •8.Статистична та аналітична структура персоналу
- •9. Професія, кваліфікація
- •10. Персонал управління
- •Призначення і роль служб персоналу
- •Історія розвитку кадрових служб
- •3. Проблеми і тенденції розвитку сучасних кадрових служб
- •4. Різновиди служб персоналу
- •5. Завдання і напрямки роботи служб управління персоналом
- •6. Правова регламентація
- •7. Статус, організаційна побудова та принципи розподілу повноважень.
- •8. Взаємозв’язок кадрової служби з іншими підрозділами організації:
- •9. Планування діяльності кадрових служб
- •11. Класифікація кадрової документації:
- •Тема 4. Документаційне забезпечення роботи з персналом
- •Фактори, що впливають на визначення потреби в персоналі
- •Методи вивчення потреб
- •Тема 6. Організація набору, відбору персоналу та аналіз роботи
- •Тема 7: професійний розвиток
- •1. Суть професійного розвитку персоналу та завдання управління ниме
- •2. Організація системи професійного навчання персоналу
- •3.Програми професійного навчання
- •4. Адаптація персоналу
- •Тема 8. Кар*єра
- •Тема 9. Оплата праці
- •13 Тема
10. Персонал управління
Найбільш поширений підхід, згідно з яким управлінський персонал поділяють на керівників, фахівців, службовців (технічних виконавців).
Головну роль в управлінні організацією відіграє керівник, який очолює відповідний колектив, наділений необхідними повноваженнями прийняття рішень з конкретних видів діяльності організації (підприємства) і несе повну відповідальність за результати роботи очолюваного ним колективу. Слід зазначити, що принципових відмінностей у праці керівника, менеджера, адміністратора і начальника немає. Менеджер — це керівник або управляючий, що обіймає постійну посаду на контрактній основі та наділений повноваженнями в галузі прийняття рішень щодо конкретних видів діяльності фірми.
Фахівці — це працівники, які виконують визначені функції управління. Вони аналізують зібрану інформацію і готують варіанти рішень для керівників відповідного рівня.
До фахівців належать економісти, бухгалтери, фінансисти, аналітики, юристи та ін. Головна особливість їхньої діяльності полягає в тому, що вони працюють в умовах жорстких обмежень: наказів і розпоряджень керівників, техніко-технологічних нормативів і організаційних регламентів діяльності, чітких кваліфікаційних вимог щодо спеціальних знань. У їхній діяльності переважають логічні операції.
Службовці (технічні виконавці) — працівники, які обслуговують діяльність фахівців і керівників, покликані виконувати інформаційно-технічні операції, звільняючи керівників і фахівців від цієї трудомісткої роботи. Це секретарі, друкарки, молодші техніки та ін. Специфіка їхньої діяльності полягає у виконанні стандартних процедур і операцій, що переважно піддаються нормуванню. У роботі технічних працівників домінують логічні й технічні операції.
Вище керівництво в першу чергу зобов'язане: визначати межу і довгострокову стратегію фірми; формувати організаційну структуру; розподіляти стратегічні ресурси; управляти прибутком.
До обов'язків керівників середньої ланки входить розробка планів щодо здійснення загальних завдань, поставлених керівниками вищого рівня управління, і координація роботи керівників нижчої ланки. До складу середньої ланки входять менеджери відділів, служб та інших підрозділів (завідувач відділу, начальник цеху, директор філії, управляючий в межах регіону, проекту).
На нижчому рівні управлінської ієрархії зосереджені керівники нижчої ланки, або менеджери-контролери. Вони відповідають за виконання виробничих завдань, за безпосереднє використання виділених ресурсів, контролюють роботу виконавців і втілюють у життя плани, розроблені на більш високих рівнях управління. Цей рівень об'єднує такі посади: цеховий майстер, майстер дільниці, керівник групи і завідувачі підрозділів конторського типу.
Тема 3
Призначення і роль служб персоналу
Робота з кадрами підприємства здійснюється спеціалізованим функціональним підрозділом підприємства – кадровою службою.
Роль кадрової служби в апараті управління безупинно росте. Так, у період становлення ринкової економіки в Україні виникає необхідність в обґрунтованому підборі, організації навчання, підвищенні кваліфікації, правильній оцінці і вихованні кадрів підприємства. Особливо зростає роль кадрових служб щодо набору випускників технікумів, інститутів і університетів, які володіють сучасними знаннями з таких дисциплін, як: маркетинг, менеджмент, ринкова стратегія, ціноутворення і т.п. Крім цього, необхідно також систематично підвищувати кваліфікацію як працівників апарату управління, так і працівників, зайнятих оперативною діяльністю.
За статусом служба управління персоналом є самостійним структурним підрозділом підприємства. Керує діяльністю служби, як правило, директор з кадрів, у підпорядкуванні якого можуть знаходитися ряд відділів, секторів, або груп окремих працівників, утворених за функціональним принципом (відділ кадрів, сектор навчання і розвитку персоналу, група стимулювання і оплати праці, менеджер з комунікацій, інженер з техніки безпеки і т.д.).
Напрямки діяльності кадрової служби обумовлені тими ж чинниками, що і всього підприємства. Вони визначають функції служби управління персоналом.
До функцій кадрової служби підприємства належать:
• визначення потреби в кадрах, планування кадрового забезпечення і руху кадрів;
• організація підбору, розміщення і виховання персоналу;
• дослідження і аналіз ділових, професійних і особистих якостей працівників підприємства;
• організація діловодства з роботи з персоналом;
• оцінка і атестація персоналу підприємства;
• організація навчання і підвищення кваліфікації персоналу;
• формування кадрового резерву, підготовка керівних кадрів і управління просуванням за службою;
• поліпшення умов роботи і рішення соціальних питань;
• розвиток мотивації, кар'єри працівників.