2. Історія розвитку кадрових служб

Кадрова служба - це сукупність спеціалізованих структурних підрозділів у сфері управління підприємством разом із зайнятими в них посадовими особами (керівники, спеціалісти, службовці), які по­винні управляти персоналом у рамках визначеної кадрової політики.

Корені управління персоналом йдуть глибоко в історію людства. Ще перші представники людського роду, об'єднані в родові общини щоденно вирішували проблему використання власних дуже обмежених фізичних та інтелектуальних ресурсів, стикаючись з питаннями розподілу праці, трудової мотивації і дисципліни. Навіть у Біблії наводиться приклад управління людськими ресурсами - а саме: Мойсей, що виводив євреїв з Єгипту до Країни Обітованої, вирішував питання організації, розподілу та стимулювання праці при переході.

В середні віки більшість організацій використовувало працю досить незначної кількості людей (як виняток - армія). Вони застосовували одні й ті ж операції, управління персоналом було одним з напрямків діяльності керівника організації, найчастіше її власника, який приймав рішення щодо своїх співробітників на основі здорового глузду і досвіду. В той же час, в епосі середньовіччя зароджувались цікаві приклади розвитку професійної кар'єри: Західноєвропейські цехи ремісників мали детально опрацьовану внутрішню ієрархію і критерії просування працівника в рамках цієї ієрархії, стимулювання праці (перші плани участі найнятих працівників у прибутках), професійного навчання (цехові школи, система учнівства).

Промислова революція XIX ст. докорінно змінила характер економічних організацій - на зміну майстерням прийшли фабрики, що використовували спільну працю значної кількості людей. Суттєво також змінився характер праці та її умови.

В 20—30-ті роки XX століття виникли спеціалізовані відділи з питань управління людськими ресурсами, які виконували в основному рутину роботу, пов'язану з веденням документів, розбором конфліктів, виплатою заробітної плати.

У радянський період відділи кадрів з'явились практично у всіх організаціях, але їх функції зводились тільки до підготовки та видачі різних довідок, анкет, звітів. 8 грудня 1930 р. біржі праці реорганізовуються в управління кадрів, завданням яких було забезпечення народного господарства робочою силою, а також планування та підготовка кадрів робітничих професій. В 1946—1953 pp. питаннями підготовки працівників, керівництвом організованого набору робочої сили і працевлаштуванням населення займається Міністерство трудових ресурсів. В 1987 р. відповідно до рішення ЦК КП PC створюється державна служба з працевлаштування, перенавчання і профорієнтації населення, підрозділи якої (центри в республіках, областях, великих містах і бюро в районах) функціонують за рахунок відрахувань виконкомів місцевих Рад народних депутатів і засобів згідно з договорами.

Таким чином, органи з працевлаштування населення і кадрові служби підприємств та організацій протягом всієї історії існування, змінюючись і доповнюючи один одного, займались вирішенням одного державного завдання — забезпечення галузей народного господарства потрібними кадрами, а також реалізації прав людини на працю.

З розвитком ринкової економіки у великих містах, обласних і районних центрах створені Державні служби зайнятості, біржі праці, які працевлаштовують і організовують перепідготовку персоналу. В останні роки зросла кількість різних служб з проблем персоналу.