5.2. Стратегія формування пріоритетних напрямів інвестування в економіку України на галузевому та регіональному рівнях

Одним із головних завдань підвищення ефективності інвес­тицій в економіку є обрання об'єктами інвестування підприємств, компаній та фірм тих галузей народного господарства, які мають найкращі перспективи розвитку і можуть забезпечи­ти найвищий прибуток. Це стосується вибору напрямів капітальних вкладень, придбання підприємств, що приватизуються, та закупки акцій. Основою такого вибору є оцінка та прогнозу­вання інвестиційної привабливості галузей (підгалузей), проми­слових районів, агломерацій та вузлів.

Методичні принципи дослідження інвестиційного ринку з галузевого та внутріструктурного боків аналогічні вивченню рин­ку в цілому при розробці бізнес-планів. Процес вивчення інвес­тиційної привабливості галузей (підгалузей) економіки склада­ється з таких етапів:

1. Вибір системи інформаційних показників для дослідження.

2. Побудова системи аналітичних показників і проведення аналізу (оцінки) інвестиційної привабливості.

3. Прогнозування інвестиційної привабливості окремих га­лузей (підгалузей), промислових районів, агломерацій та вузлів.

Пріоритетними напрямами структурної перебудови у сфері ма­теріального виробництва є галузі: вугільна; нафтогазова; електро­енергетики; чорної та кольорової металургії; машинобудування та металообробки; хімічна та нафтохімічна; лісова, деревообробна та целюлозно-паперова; будівельних матеріалів; легка; харчова; ме­дична та мікробіологічна; сільського господарства; будівельного та транспортного комплексів. Перспективність розвитку окремих галузей і територіальних структур економіки має враховуватися при розробці прогнозів їх інвестиційної привабливості.

Перспективність розвитку — це важливий, але аж ніяк не єдиний критерій, що визначає інвестиційну привабливість тих чи інших галузей та структур. Така оцінка містить також показ­ники доходності та ризику; напрями, темпи і форми приватиза­ції; експортний потенціал продукції і рівень її цінової захище­ності від імпорту; інфляційну захищеність вироблених товарів та послуг тощо.

Дослідження інвестиційної привабливості галузей та терито­ріальних структур економіки проводились «Центром економіч­них досліджень і прогнозування» КДТУБА, очолюваним авто­ром цієї роботи.

В основу цієї оцінки покладено дані Мінстату України за 1993-1996 рр., які характеризують роль окремих галузей в еко­номіці України; перспективність і ефективність їх розвитку; рі­вень державної підтримки та інші дані щодо галузей економіки. При цьому оцінка та прогнозування інвестиційної привабли­вості галузей були зорієнтовані на формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності.

За основний показник макроекономічної оцінки ефектив­ності діяльності галузей береться рівень прибутковості викори­стовуваних активів. Він розраховується за двома варіантами: а) прибуток від реалізації продукції (товари, послуги), віднесе­ний до загальної суми використаних активів; б) балансовий прибуток, віднесений до загальної суми використаних активів.

Результати оцінки із ранжуванням окремих галузей за показ­никами рівня прибутковості використовуваних активів наведені у табл. 5.7.

Із них випливає, що найбільш інвестиційно привабливими у довгостроковій перспективі для здійснення реальних інвестицій є будівництво та промисловість. Аналогічне дослідження прово­дилось компанією «Омега-Інвест» під керівництвом Й. А. Блан­ка [11], методологія якого використовувалася і в нашому до­слідженні. Результати цих двох дослідів хоч і мають деякі роз­біжності у ранжуванні інвестиційної привабливості, але є майже ідентичними.

У зазначених двох макрогалузях економіки прогнозний рі­вень ефективності інвестицій у 1,4—1,5 разів вищий, ніж у най­ближчих за ранговою значимістю галузях і у два рази вищий від середнього у розглянутій групі галузей економіки України.

Результати оцінки інвестиційної привабливості підгалузей, що входять до будівельного комплексу України, наведені у табл. 5.8.

Звідси випливає, що у складі будівельного комплексу най­більш інвестиційно привабливими за прогнозним показником прибутковості використовуваних активів є виконання будівель­но-монтажних робіт та виробництво стінових будівельних ма­теріалів.

Водночас треба зазначити, що такого висновку можна дійти за умови ігнорування інфляційної складової. Якщо темпи ін­фляції в Україні будуть високими і надалі, то це внесе відповідні корективи у процес і результат прийняття рішень.

Оцінка та прогнозування інвестиційної привабливості окре­мих підгалузей промисловості здійснюється на основі застосу­вання більш широкої системи показників, які агрегуються у гру­пи за рівнями: прибутковості діяльності підгалузі; перспектив­ності її розвитку; інвестиційних ризиків, характерних для неї.

Кожен з трьох синтезованих (агрегованих) показників оцінювався за сукупністю його складових аналітичних показ­ників, розрахунок яких базувався на відповідних статистич­них і прогнозних оцінках. Формування кожного синтезовано­го показника за окремими підгалузями промисловості здій­снювалося складанням рангових значень його аналітичних показників.

При оцінці рівня прибутковості діяльності підгалузі врахову­валися такі аналітичні показники*:

• всіх використовуваних активів (розрахований як відно­шення суми балансового прибутку до суми всіх викорис­таних активів);

• власних активів (відношення суми балансового прибутку до суми власних активів);

• реалізації виробленої продукції (відношення суми одержа­ного прибутку до обсягу реалізованої продукції);

• витрат (відношення суми прибутку від реалізації до суми поточних витрат).

Для розрахунку синтезованого показника «рівень рентабель­ності діяльності підгалузі» аналітичні показники були «зважені» за значимістю таким чином: рівень прибутковості власних активів — 40 %; всіх використовуваних активів — 35; витрат — 15; реалізації продукції — 10 %.

При оцінці рівня перспективності розвитку підгалузі, що входить у будівельний комплекс, враховувалися такі показ­ники:

• значимість підгалузі в економіці будівельного комплексу України (кількісну основу оцінки цього показника склада­ли фактична та прогнозна питома вага продукції у валово­му внутрішньому продукті будівельного комплексу);

• стійкість підгалузі до економічного спаду виробництва у будівельному комплексі України (показник відношення динаміки обсягу виробництва підгалузі до динаміки обся­гу валової продукції будівельного комплексу);

• соціальна значимість підгалузі (показник чисельності зай­нятих у підгалузі працівників);

• забезпеченість перспектив росту власними фінансовими ресурсами (обсяг та питома вага капітальних вкладень у підгалузі за рахунок власних коштів);

• ступінь державної підтримки розвитку підгалузі (обсяг дер­жавних капітальних вкладень та державного короткостро­кового кредитування).

У процесі розрахунку синтезованого показника «рівень пер­спективності розвитку підгалузі» всі зазначені аналітичні показ­ники розглядалися як рівноцінні.

На основі цих двох груп синтезованих показників та їх ран­гової значимості у системі підгалузей будівельного комплексу України розраховано інтегральний показник оцінки їх інвес­тиційної привабливості.

^*Ключове слово всіх показників — рівень прибутковості

Розрахунок інтегрального показника оцінки інвестиційної привабливості підгалузей промисловості України здійснено на основі складання добутків рангового значення кожного синте­зованого показника на його значимість (у відсотках). Зна­чимість показника встановлена експертним способом (на підставі опитування інвестиційних менеджерів деяких ком­паній), а ранжування виглядає таким чином:

1) рівень рентабельності діяльності — 65 %;

2) рівень перспективності розвитку — 20 %;

3) рівень інвестиційних ризиків — 15 %.

На базі одержаних кількісних значень інтегрального показ­ника оцінки інвестиційної привабливості всі підгалузі промис­ловості України були розподілені на чотири групи.

До першої увійшли пріоритетні за інвестиційною привабли­вістю підгалузі: кольорова та чорна металургія, виробництво натуральної шкіри, парфюмерно-косметична і спиртова проми­словість та деякі інші. Більшість підгалузей цієї групи має ве­ликий та стійкий внутрішній ринок збуту продукції, а деякі з них — високий експортний потенціалом. Обстеження реалізо­ваних інвестиційних проектів за декілька останніх років пока­зало, що в середньому по цій групі ефективність інвестицій нині на 40-45 % вища від ефективності по промисловості Ук­раїни в цілому.

Друга група складається з підгалузей промисловості менш високої інвестиційної привабливості: нафтодобувна, газова, ме­талообробна, цементна промисловість, машинобудування, ви­норобство тощо. У середньому по цій групі підгалузей ефектив­ність інвестицій на теперішній час на 20-25 % вища, ніж по промисловості України в, цілому.

Третя група містить підгалузі промисловості середньої інвестиційної привабливості: хімічна та нафтохімічна, шерстя­на, маслосирова промисловість, виробництво збірного залізо­бетону, виробництво плодоовочевих консервів і т. п. Значна частина цих підгалузей працює в режимі середньої норми від­дачі інвестицій, що характерно для промисловості України в цілому.

У четверту групу увійшли підгалузі промисловості низької інвестиційної привабливості: вугільна, торф'яна, цукрова про­мисловість, електроенергетика тощо. Ціни на продукцію бага­тьох підгалузей цієї групи вже наблизились до світового рівня,

що в умовах інфляції призведе до зниження рентабельності вна­слідок росту поточних витрат. До того ж і рівень цін, і норма рентабельності тут значною мірою регулюються державою. Рі­вень ефективності інвестицій зазначених галузей на сьогодні до­сить низький, а тому приватні інвестори не проявляють високої інвестиційної активності.

Кожний інвестиційний проект мас конкретну спрямованість і з найбільшою ефективністю може бути реалізований у певних територіальних структурах економіки, де для цього створені найкращі умови. Тому важлива роль у процесі обґрунтування стратегії інвестування належить оцінці і прогнозуванню інвести­ційної привабливості промислових районів, агломерацій, вузлів та центрів.

Така оцінка проведена нами в тій самій послідовності, що й мри обстеженні інвестиційної привабливості галузей та підгалу­зей. Проте об'єкти, показники оцінки та фактори прогнозуван­ня трохи відрізняються від галузевих. Ці особливості стали предметом детальною дослідження інвестиційної привабливості з метою розробки відповідних рекомендацій вітчизняним та за­рубіжним інвесторам. В основу дослідження і оцінки було по­кладено нове ранжування територіальної структури економіки промислових районів України, дані міністерства статистики Ук­раїни, а також показники ефективності окремих інвестиційних проектів, що реалізовані у різних територіальних структурах за період 1992-1995 рр.

Аналогічними є розробки ІК «Омега-Інвест». Поряд з цим, ряд відомих наукових центрів та іноземних компаній розробля­ють і періодично друкують для потенційних інвесторів ранжований за ступенем інвестиційної привабливості перелік країн. Але система територіального ранжування структур і система показників носять досить укрупнений і загальний характер. Для більш повної картини нами розроблено нову територіаль­ну структуризацію, за якою економіка промисловості України ранжується на 6 промислових районів, 12 промислових агломе­рацій та 44 промислові вузли.

Для оцінки інвестиційної привабливості цих структур нами було проведено спеціальний аналіз за кожною з груп з метою наближення показників ефективності і умов реалізації інвес­тицій до більш конкретної територіальної структурної одиниці.

Інвестиційна привабливість структурних одиниці, (СО) оці­нювалась па основі їх ранжування за такими синтезованими по­казниками:

Рівень:

1) загальноекономічного розвитку регіону, на території яко­го знаходиться СО;

2) розвитку інвестиційної інфраструктури СО;

3) розвитку внутрішньою та зовнішнього середовища;

4) екологічних та економічних ризиків;

5) наявність кваліфікованого персоналу та робочої сили.

Усього для оцінки і прогнозування було залучено понад 100 те­риторіальних структурних одиниць різноманітного ранжування та понад 15 аналітичних показників, базованих на даних статистики. Кількісна оцінка кожного синтезованого показника була одержана шляхом складання рангових значень структурних одиниць.

На основі кількісної оцінки синтезованих показників, отри­маних за сумою рангової значимості аналітичних показників, розраховано інтегральний показник оцінки інвестиційної при­вабливості промислових районів, агломерацій та вузлів. При цьому бралось до уваги те, що окремі синтезовані показники відіграють різну роль у прийнятті інвестиційних рішень. Для цього шляхом опитування була визначена значимість кожного з них у сукупній оцінці інвестиційної привабливості промислових районів і агломерацій (табл. 5.9).

Інтегральний показник оцінки привабливості промислових районів та агломерацій України розраховувався як сума добутків рангового значення кожного синтезованого показника на його значимість.

Для визначення кількісного взаємозв'язку інтегрального по­казника оцінки інвестиційної привабливості відповідних про­мислових територіальних структур з ефективністю інвестицій по кожному з них аналізувались показники, що склалися у 1995 р. Ефективність інвестицій характеризувалася при цьому показни­ком рентабельності власного капіталу (суми інвестицій).

Відповідно до одержаних результатів оцінок (табл. 5.10) пер­шу групу інвестиційної привабливості очолив промисловий ра­йон «Донбас». Результати обстеження показали, що ефектив­ність інвестицій цієї групи в середньому на 30-35 % вища, ніж у цілому по Україні.

До другої групи пріоритетності належить промисловий ра­йон «Придніпров'я». Середня ефективність інвестицій тут на 20-25 % вища, ніж загалом по Україні.

До третьої групи відносять «Прикарпатський» промисловий район ефективність якого відповідає рівню середніх показників інвестиційної привабливості по Україні.

До четвертої групи інвестиційної привабливості можна від­нести «Прибузький» промисловий район, що розташований на території Волинської і Львівської областей. У цій групі ефектив­ність інвестицій на 20-30 % нижча від середньої по Україні.

До п'ятої групи належить територіальний район «Причорно­мор'я». Тут ефективність інвестицій приблизно на 10-15 % пе­ревищує середній рівень по Україні.

Шоста група економічного районування — промисловий район «Полісся», який не має промислових агломерацій і скла­дається з уособлених промислових вузлів. У ньому недостатньо розвинене як промислове, так і сільськогосподарське вироб­ництво, низький рівень розвитку інвестиційної та комерційної інфраструктур. Уособлені промислові вузли і агропромислові комплекси мають низьку інвестиційну привабливість.

У рамках концепції державної регіональної політики про­мислові райони «Причорномор'я» та «Полісся» потребують на­самперед розробки економічних програм та інвестиційних про­ектів.

Звичайно, при використанні інтегрального показника оцінки інвестиційної привабливості районів, агломерацій та вузлів України слід розуміти, що він дає лише орієнтовне уяв­лення про ефективність територіальної структури. У групах промислових районів пріоритетної чи високої привабливості окремі напрями інвестування можуть не дати високої віддачі на вкладений капітал, тоді як у групі промислових районів із середнім рівнем привабливості за окремими напрямами інвес­тування може бути досягнута висока ефективність. Виходячи з цього, за даними проведеного дослідження у кожній з груп промислових районів пропозиції диференційовані за макрогалузевими напрямами інвестування (табл. 5.11).

Таким чином, можна зробити висновок, що оцінка приваб­ливості територіальних структурних утворень має ґрунтуватися на таких вимогах:

1. Глобальному прогнозі економічних, соціальних, полі­тичних, технологічних умов дня інвестиційно привабли­вих структурних утворень.

2. Аналізі ступеня впливу найважливіших тенденцій і ви­падкових подій на відповідну структурну одиницю й оцінці нестабільності у цій області.

3. Екстраполяції попередніх тенденцій росту і рентабельно­сті в аналізованій структурній одиниці.

4. Аналізі факторів, що визначають попит, і оцінці можли­вих змін в існуючих тенденціях попиту (табл. 5.12).

5. Оцінці загальних зрушень у тенденціях росту на далеку і близьку перспективи, здійснюваної за допомогою балів інтенсивності (-5,+5). При нульовому значенні зберіга­ються попередні характеристики.

6. Екстраполяції, коригованої за допомогою загальних зру­шень.

7. Аналізі ступеня конкурентного тиску і екстраполяції да­них про рентабельність — це оцінка можливих змін у тенденціях рентабельності (табл. 5.13).

8. Сполученні перспектив росту Q, рентабельності Р мож­ливого рівня нестабільності (Т/О) (де Т — несприятливі тенденції; О — сприятливі тенденції) дає можливість от­римати загальну оцінку привабливості структурних об'єднань у майбутньому (рис. 5.1).

Оцінку майбутньої привабливості територіальних структур­них утворень можна проводити за формулою

Для оцінки інвестиційної привабливості діяльності компа­ній (фірм, підприємств) у регіоні і зоні господарювання як об'єктів інвестування доцільно використовувати такі показни­ки: оборотність активів, прибутковість капіталу, фінансова стійкість, ліквідність активів.

Ефективність інвестування значною мірою визначається швидкістю обертання вкладених коштів у процесі діяльності ком­паній. Тому при оцінці оборотності найбільшу роль відіграють показники: коефіцієнти оборотності всіх використовуваних і по­точних активів; тривалість обороту використовуваних активів.

Оцінка інвестиційної привабливості промислових районів, агломерацій та вузлів України відкриває нові можливості тери­торіальної диверсифікації для вітчизняних та зарубіжних інвес­торів, підвищує гарантію ефективності інвестицій. Поряд з біль­шою обґрунтованістю така оцінка дозволяє розробляти інвести­ційну стратегію великих компаній і фірм на довгу перспективу, пов'язувати цю стратегію з потенціалом регіональних спожив­чих ринків, ураховувати можливий період реалізації проектів в окремих регіонах та областях України.

Для забезпечення умов стійкого розвитку регіонів необхідні розробка і реалізація нової регіональної політики інвестування, що сприятиме гармонійному поєднанню загальнонаціональних і регіональних інтересів, ефективному використанню природно-ресурсного, людського і виробничого потенціалів з урахуванням особливостей кожної території, історичних, фінансових і соці­альних умов.