71.Психологічна сутність і вміння слухати

Вміння слухати полягає не лише у готовності віддати свою увагу співрозмовнику та у створенні відповідних — необхідних умов для бесіди.

Це вміння включає також інші важливі компоненти:

· Надавати співрозмовнику можливість говорити. У принципі, ми повинні намагатися говорити менше, ніж ми слухаємо. Надавши людині можливість говорити, просто спокійно слухайте те, що вона хоче вам сказати. Не переривайте співрозмовника, дайте йому закінчити речення, думку. Не займайтеся вгадуванням того, що він скаже далі. Не думайте, що потім скажете ви. Ваше завдання слухати, а отже:

1) намагатися зрозуміти думку/позицію співрозмовника;

2) ставити запитання для повнішого розуміння і використовувати відповідні фрази для заохочення співрозмовника ("Чи не могли б Ви пояснити це детальніше"; "Що точно означає...?"; "Я розумію"; "Цікаво"; "Дійсно?!" іт. ін.).

3) показати, що ви зрозуміли сказане. Таким чином ваш співрозмовник побачить, що ви правильно сприйняли його слова.

Ви можете:

а) слово в слово повторити почуте;

б)повторити сказане, замінивши "Я" та "Ви" / "Ти" —співрозмовник: "Я шукаю нову роботу",ви: "Ти шукаєш нову роботу";

в)повторити почуте власними словами —співрозмовник: "Моя робота нецікава",ви: "Ти незадоволений своєю роботою"/"Ти не отримуєш задоволення від роботи".

Намагайтеся не використовувати фрази: "Що ти хочеш сказати, це..." Ваш співрозмовник вже сказав, що думав. Така ваша фраза може свідчити, що тепер ви намагаєтесь зрозуміти сказане;

4) уникати негативних відповідей та зауважень, які можуть змусити співрозмовника припинити бесіду ("Ми вже чули про це";"Навіщо знову про одне і те саме?").

· Робити паузу перед тин, як щось сказати. Це допоможе вам уникнути можливості сказати щось небажане, що "зірвалося з язика", а також зменшить вірогідність переривання співрозмовника, який ще не закінчив свою думку.

· Слухати цілеспрямовано. Намагайтеся сприймати слова співрозмовника з максимально непідробним інтересом. Цікавтеся людиною, з якою розмовляєте. Шукайте у почутому корисну для вас або для когось іншого інформацію. Якщо ви будете знати, що через деякий час повторите почуте колезі/друзям/знайомим і т.д., ви слухатимете співрозмовника більш уважно.

· За необхідності занотовувати почуте (якщо є така можливість). При цьому майте на увазі, що деякі люди починають нервувати і не можуть вільно викласти свою думку, коли бачать, що їх слова записують. Тому для зменшення подібного напруження можна сказати: "Це така хороша ідея, я не хотів би її забути". Як каже китайське прислів'я: "Найбідніше чорнило краще, ніж навіть дуже хороша пам'ять".

· Встановити емоційний контакт зі співрозмовником. Для цього варто повторювати голосу, часто вживані слова і фрази, а також вираз обличчя. Звичайно, робити це слід помірковано, так, щоб у співрозмовника не склалося враження, що його передражнюють.

72.Основні поняття психології навчання

Психологія навчання є галуззю педагогічної психології. Психологія навчання вивчає закономірності розвитку особистості, виникнення психологічних новоутворень у людей різних вікових груп під час їх навчання. Психологи, які працюють у галузі психології навчання, спрямовують свої зусилля на пошук і створення оптимальних умов, що сприяють керуванню процесом навчання, яке включає засвоєння учнями знань, умінь і навичок, мотиви і цілі їх учіння, ставлення до навчання та інші проблеми. На основі даних психології навчання розробляються методи навчання і виховання.

Предмет психології навчання.

Психологія навчання є галуззю педагогічної психології. Психологія навчання вивчає закономірності розвитку особистості, виникнення психологічних новоутворень у людей різних вікових груп під час їх навчання. Психологи, які працюють у галузі психології навчання, спрямовують свої зусилля на пошук і створення оптимальних умов, що сприяють керуванню процесом навчання, яке включає засвоєння учнями знань, умінь і навичок, мотиви і цілі їх учіння, ставлення до навчання та інші проблеми. На основі даних психології навчання розробляються методи навчання і виховання.

основні поняття:

Научіння - процес і результат здобування індивідуальногодосвіду. Це поняття виникло в зоопсихології в роботах амери-канського психолога Е.Л.Торн-Дайка та інших. Шляхом научінняможе здобуватися будь-який досвід у людини і нові форми по-ведінки в тварин. Біхевіорісти вважають, що існує єдиний ме-ханізм научіння в людини і тварини.

Вітчизняними психологами научіння у тварин трактуєтьсяяк інтенсивний процес зміни вродженого видового досвіду і при-стосування його до конкретних умов. Научіння у людини розгля-дається як пізнавальний процес засвоєння соціального досвідупрактичної і теоретичної діяльності. Це стійка діяльність, що невиникає із безпосередньо вроджених фізіологічних реакцій ор-ганізму.

Навчання - цілеспрямовано організоване научіння. Це про-цес взаємодії між тим, хто навчає і тим, кого навчають, в резуль-таті якого появляються знання, уміння, навички, здійснюєтьсяпсихічний і особистісний розвиток учнів; цілеспрямована переда-ча підростаючому поколінню інтелектуального і професійногодосвіду.

Учіння - цілеспрямоване засвоєння соціального досвіду, цедіяльність особистості, ціль якої научіння; діяльність активна,гностична. Вона є зовнішньою (предметною, перцептивною, сим-волічною) і внутрішньою (розумовою, мнемічною, перцептив-ною). Є первинне учіння (через проби і помилки) і вторинне, якеносить власне інтелектуальний характер.

Учбова діяльність - це учіння школяра, що відбувається вумовах навчання. Учбова діяльність формується в процесі навчан-ня. Це один із основних видів діяльності особистості, спеціальноспрямований на оволодіння способами предметних і пізнавальнихдій, узагальнених за формою теоретичних знань (В.В.Давидов).А.К.Маркова вважає, що учіння стає учбовою діяльністю, якщоучень в процесі здобування знань оволодіває новими способами уч-бових дій, які випливають із самостійно поставлених учбових за-дач, засвоює прийоми самоконтролю і самооцінки своєї учбовоїдіяльності. Г.С.Костюк зазначає, що процес учіння як набуванняіндивідуального досвіду відбувається через дії дитини. Учіння стаєкомпонентом ігрової та початкової трудової діяльності дітей -дошкільників. Воно стає провідною діяльністю в житті більшостідітей, коли вони вступають до школи. Учіння стає учбовоюдіяльністю в міру того, як складаються його цілі, завдання, зміст,мотиви, способи дій та їх результати. Усвідомлюючи й приймаючицілі учіння, школяр стає суб'єктом учбової діяльності.