43. Соціалізація особистості. Соціальні ролі особистості.

Основні параметри особистості є не вродженими, а набуті індивідом протягом життя. Термін "соціалізація" запровадив у середині XIX ст. французький соціолог Габріель Тард для позначення процесу інтеріоризації соціальних норм шляхом соціальної взаємодії. Поняття "соціалізація" еволюціонувало з того часу, охоплюючи різні аспекти цього явища.

Існує багато визначень поняття "соціалізація", які різняться залежно від розуміння їхніми авторами сутності й структури особистості.

Соціалізація-це оволодіння людиною набором ролей нерозривно пов'язано з засвоєнням соціальних норм. Саме з їхньою допомогою суспільство пред'являє своїм представникам ті вимоги, які повинні задовольняти їхню поведінку (згадаєте основні види соціальних норм).

Процес засвоєння індивідом зразків поведінки, соціальних норм і духовних цінностей називається соціалізацією.

Поза постійними зв'язками з іншими людьми соціалізація неможлива. Особливо ці контакти важливі в ранньому віці. Відомо чимало випадків, коли діти, через різні причини, були різко обмежені в спілкуванні з оточуючими людьми. Це завдавало розвитку дитини непоправний збиток.

Вже в перші місяці життя дитини, коли встановлюються її відносини з матір'ю, а потім з іншими близькими, починається перший етап соціалізації особистості. Надалі велику роль у збагненні світу дорослих набуває гра. У ній діти часто наслідують дорослим, приймають, за висловом одного психолога, ролі іншого. Згадайте свої ще недавні дитячі ігри: ким тільки в них ви не були! - будівельниками, шоферами, лікарями, продавцями; хлопчики грають "у війну ", дівчатка - "у доньки - матері".

Від людини, що займає соціальний стан, оточуючі очікують відповідної поведінки. Приміром, статус учителя припускає конкретний набір дій (проведення уроків, перевірка зошитів, зустрічі з батьками учнів), певну манеру спілкування зі школярами, колегами (стриманість, тактовність), досить строгий стиль в одязі. Зовсім іншої рольової поведінки очікують, приміром, від поп-зірки.

Опанувати соціальними ролями, яких, як і статусів, у людини безліч, буває непросто. Часом людина поводиться зовсім не належно до своєї статусної ролі. Уявімо собі літнього академіка, що, виступаючи на науковій конференції, говорить на молодіжному сленгу, а після засідання відправляється на дискотеку. Чи ігуменю монастиря, що фотографувалася у вечірньому одязі для модного журналу. Звичайно, наш час не знає таких твердих обмежень і умовностей за рангом та чином, як, припустимо, станове суспільство Середньовіччя. Проте розбіжність очікуваного відповідно до статусу поведінки і реальних вчинків особистості викликає нерозуміння з боку навколишніх, а нерідко й осуд.

Слово "роль" найчастіше пов'язують з театральною дією.

І все-таки в реальному житті ролі людини не замовлені їй від народження. Людина одночасно й автор, і актор нею самою написаної драми. Інша справа, що роль свою їй доводиться і "писати", і "грати", виходячи зі сформованих вимог суспільства стосовно неї (не виключаючи, звичайно, її власних цілей і здібностей).