24. Відчуття види,поріг чутливості

Людина володіє цілою системою відчуттів, що дає їй змогу орієнтуватися в довколишньому світі та регулю­вати стан свого організму.

Відчуття поділяють на:

а) зовнішні, в яких рецептори (екстерорецептори) аналізаторів розташовані на поверхні тіла - зорові, слухові, шкірні (температурні, вібраційні, дотикові, больові), смакові, нюхові;

б)  внутрішні (органічні), рецептори (інтерорецептори) аналізаторів яких розташовані у внутрішніх орга­нах і тканинах (сприймають зміни в організмі), - ор­ганічні відчуття, що інформують про роботу серця, шлунка, нирок тощо;

в) рухові аналізатори (пропріорецептори), за допо­могою яких людина відчуває власні рухи, - кінесте­тичні і статичні відчуття рівноваги;

25. Сприйняття та його властивості

Сприйняття - цілісне відображення предметів, ситуацій і подій, що виникає при безпосередньому впливі фізичних подразників на рецептори.На відміну від відчуттів, сприйняття відображає предмет в цілому, в сукупності його властивостей. Найважливішими особливостями сприйняття є:предметність;цілісність;структурність;константність;апперцепція;осмисленість;вибірковість;ілюзія

Предметність сприйняття виявляється в тому, що будь-який предмет або явище відображається не як механічна сума якостей і властивостей, а як об´єкт, який має свій зміст, природу, призначення.Цілісність сприйняття полягає в тому, що образи відображених предметів та явищ постають у свідомості в єдності багатьох якостей і властивостей. Структурність сприйняття виявляється в тому, що, відображаючи предмети та явища в цілісності, людина виокремлює в них різні елементи, компоненти, підсистеми тощо. Константність - це відносна постійність величини, форми, кольору предметів та явищ, що сприймаються. Апперцепція - це залежність змісту і спрямованості сприйняття від досвіду людини, її інтересів, ставлення до життя, установок, багатства знань.Апперцепція - одна з найважливіших особливостей сприйняття. Не саме око сприймає, не ізольоване вухо чує звук, не окремо язик розрізняє смакові якості. Усі види сприйняття здійснює конкретна жива людина. У сприйманні завжди виявляються індивідуальні особливості людини, її бажання, інтереси, певне ставлення до предмета сприйняття.Отже сприйняття залежить від попереднього досвіду людини. Чим більше людина обізнана з певним об´єктом, тим повнішим, точнішим і змістовнішим є її сприйняття цього об´єкта.

Осмисленість сприйняття полягає в тому, що відображені предмети та явища порівнюються з минулим досвідом людини, відомостями і знаннями про них, на основі чого виникає відповідне ставлення до них. Узагальненість сприйняття - це відображення одиничного випадку як особливого вияву загального. Певне узагальнення є в кожному акті сприйняття. Ступінь узагальнення залежить від рівня та обсягу наявних у людини знань. Вибірковість сприйняття полягає в тому, що при відображенні предметів та явищ відбувається виокремлення одних щодо до інших. Це відбувається під впливом попереднього досвіду людини, її нахилів, інтересів, установок і потреб. Ілюзіями називають неадекватні сприйняття, які неправильно, викривлено, помилково відображають об´єкти, що діють на аналізатори. 

Сприйняття поділяють на види за кількома основами.За провідним аналізатором виокремлюють такі види сприйняття: зорове, слухове, дотикове, кінестезичне, нюхове і смакове. За активністю сприйняття поділяють на навмисне (довільне) і ненавмисне (мимовільне).

Сприйняття простору - це відображення у психіці людини розташування, величини, форми, об´ємності, віддаленості один від одного предметів та явищ на землі й у небі. Сприйняття часу - це відображення об´єктивної тривалості, швидкості та послідовності явищ дійсності. Сприйняття руху - це відображення зміни положення об´єктів у просторі.