15.Принципи та закономірності психічного розвитку.

1)принцип стійкої динамічної не рівноваги як джерело розвитку системи – вихідним моментом любого розвитку є складний спектр індивідуальних протиріч і дій. Саме протилежність відносин є фактором, який запускає розвиток. Тільки системи далекі від рівноваги, системи в постійній нестійкості, здатні організовувати себе і розвиватись. Стійкість і рівновага – це глухі кути еволюцій, нестійкість означає розвиток, а розвиток проходить через нестійкість. 2)принцип взаємодії до збереження і змін , як умова розвитку системи тенденція до збереження здійснюється спадковістю, генотипом, який без винятку передає інформацію від покоління в покоління, а протилежна її тенденція до змін мінливістю, яка проявляється пристосуванням виду до середовища проживання. 3)принцип диференціації інтеграції як відмічає Чупрікова цей принцип виступає для більш важливої системи висоти чи ступень організації системи. Про рівень розвитку системи судять по кількості вхідних до неї різнорідних елементів: по степені різноманітності, по кількості різних рівнів, тобто по степені ієрархічності, по кількості різноманітних зв’язків між елементами так і між рівнями. 4) Принцип цілісності, як критерій розвитку функцій – цільність – це єдність цілей і засобів їх досягнення, забезпечення повторювальністю, супідрядністю, врівноваженістю структурних елементів в цілому. Закономірності: - роз-к характеризується нерівномірністю і гетерохронністю (не співпадіння в часі, єдність через різноманітність); - нестійкість – найбільш проявляється у кризах; - сенситивність; - комулятивність – означає, що результат розвитку кожної попередньої стадії включається в наступному, при цьому певним чином трансформуючись. Таке накопичення змін готує базу для якісних перетворень у психічному розвитку; - дивергентність і конвергентність ходу розвитку. Дивергенція - це збільшення різнорідності в процесі психічного розвитку, а конвергенція – його звертання, посилення вибірковості.

17. Основні вікові періоди психічного розвитку людини…

Грудна фаза - до 1 р. Головна особа на цій фазі - мати. Провідні суперечності довіра-недовіра; надія-безнадійність. Основне завдання полягає у виробленні ще неусвідомленого почуття "базової довіри" немовляти до зовнішнього світу. Головний метод - турбота і любов батьків. Якщо "базову довіру" на цьому етапі сформувати не вдається, то у немовляти розвивається почуття "базової недовіри" до світу, тривожність, яка потім може проявлятись у формі замкнутості, втечі у свій внутрішній світ тощо.

Повзункова фаза - до 3-х років. Головні особи - батьки. Основна суперечність: автономія-сумнів, сором. У дитини формується відчуття самостійності та особистої цінності або ж їх протилежність - сором'язливість і сумніви в собі. Закладаються основи таких особистісних якостей, як відповідальність, дисциплінованість, повага до порядку тощо.

Дошкільна фаза - до 6 років. Значущі особи - батьки, брати, сестри. Базова суперечність: ініціативність-пасивність. Формується ініціативність. Блокування ініціативності призводить до виникнення почуття провини, яка знижує активність дитини. Вирішальну роль при цьому відіграють ігри, спілкування з однолітками. Закладається почуття справедливості, прагнення виконувати правила.

Передпубертатна фаза - до 12 років. Головні особи - в шкільному середовищі, сусіди. Базова суперечність спроможність-неповноцінність. Розвиваються почуття підприємливості та ефективності, цілеспрямованість. Найважливішими цінностями стають ефективність і компетентність. У негативному варіанті розвитку формується відчуття власної неповноцінності, яке спочатку виникає як усвідомлення своєї неспроможності у вирішенні якихось конкретних задач. У цьому віці закладається ставлення до праці.

Юність - до 18 р. Значущі оточуючі - ровесники. Основна суперечність: визнання, ідентичність - невизнання. З'являється відчуття власної унікальності, відмінності від інших. При негативному варіанті формується невиразне, дифузне, нестійке "Я", рольова й особистісна невизначеність. Стрімко розширюється репертуар особистісних ролей, кожну з яких юнак випробовує, не заглиблюючись у виконання якоїсь окремої з них.

Рання зрілість. Значущі особи - друзі. Головна суперечність: співпраця - відчуження, ізоляція. З'являється потреба і здатність до інтимного психологічного контакту з іншою людиною, зокрема й до сексуальної близькості. У негативному варіанті розвивається почуття ізоляції та самотності.

Середній вік. Провідні цінності - професія, батьки. Центральна суперечність: дружба - ізольованість. Особистість відзначається творчою діяльністю і почуттям продуктивності, що поширюються на сфери професійної праці, турботи про інших людей, зокрема про дітей. У негативному варіанті розвивається почуття стагнації (застою).

Пізня зрілість. Значуще оточення - людство, близькі. Головна суперечність: самореалізованість - розчарування. Поява почуття повноти життя, виконаного обов'язку, завершеності шляху. Мудрість і відстороненість дають змогу дивитися на свої й чужі вчинки та їхні наслідки з певної висоти. У негативному варіанті розвиваються розчарованість, безнадія і розпач.