
- •1. Предмет і завдання психологічної науки.Відмінності між життєвими та науковими психологічними знаннями.
- •3. Місце психології у системі наук про людину
- •4. Методи досліджень у психології.
- •5.Галузі психологічної науки.
- •6.Основні школи і напрями класичної і сучасної психології( психоаналіз, біхевіоризм, когнітивізм, гуманістична психологія, гештальтпсихологія, діяльнісний підхід, екзистенціональна психологія)
- •7. Розвиток психіки у філогенезі.
- •9.Взаємозв»язок психіки і навколишнього середовища.
- •10.Стадії розвитку психіки.
- •11.Проблема віку у психології . Сутність основні теоретичні підходи.
- •12.Поняття про психічний розвиток дитини у сучасній психології.
- •13. Умови і фактори психічного розвитку.
- •14. Принципи і критерії вікової періодизації(за працями Ельконіна, Еріксона, Петровського та ін.)
- •15.Принципи та закономірності психічного розвитку.
- •17. Основні вікові періоди психічного розвитку людини…
- •18. Поняття про провідні види діяльності і їх значення в психічному розвитку.
- •21. Кризи вікового розвитку: поняття, вплив, значення на різних етапах.
- •22. Свідомість як вищий рівень розвитку психіки. Умови виникнення свідомості і підсвідомості.
- •23.Загальна характеристика пізнавальних процесів
- •Відчуття види,поріг чутливості
- •25. Сприйняття та його властивості
- •26. Спостереження як цілеспрямоване сприйняття
- •Індивідуальні особливості мислення
- •28. Форми мислення. Мислення і мовлення
- •29. Уява: сутність, види, взаємозв’язок з творчісю
- •30. Увага та її характеристики
- •31. Пам'ять (види, форми)
- •32. Види уваги. Можливсті управління увагою
- •33. Емоційно-вольові процеси
- •34.Почуття та емоції (види, взаємозв’язок )
- •35. Воля та її функції
- •36. Психічні стани як особлива характеристика психічної діяльності людини.Види психічних станів
- •37. Поняття про особистість.
- •40. Спямованість та її роль у структурі особистості.
- •41. Класифікація потреб особистості.
- •42. Рушійні сили формування та розвитку особистості.
- •43. Соціалізація особистості. Соціальні ролі особистості.
- •44. Самосвідомість особистості.
- •47. Темперамент як характеристика динамічної сторони психіки.
- •48. Типи темпераменту та їх характеристика. Роль темпераменту у навчальній та трудовій діяльності.
- •49. Характер і його структура.
- •50.Характер і темперамент.
- •51.Формування характеру.
- •52.Здібності як умова успішного здійснення діяльності.Загальні і спеціальні здібності.
- •53.Задатки як природні передумови розвитку здібностей.
- •55.Психологічна сутність поняття ‘‘діяльність’’.
- •56.Структура діяльності.
- •57.Мотивація діяльності;формула Аткінсона.
- •58.Структурні компоненти дії.
- •59.Характеристика основних видів діяльності.
- •60.Загальна характеристика спілкування:поняття,види,цілі,значення у формуванні особистості.
- •61.Сторони спілкування(комунікативна,інтерактивна,перцептивна)
- •62.Цілі та функції спілкування
- •63.Загальна характеристика малих груп
- •64.Типологія та характеристика соціальних груп
- •65.Феномен групового тиску,групової згуртованості,конформізу
- •66.Проблема лідерства та стилів керівництва
- •67.Необхідність психологічного забезпечення реформування, демократизації та особистісної спрямованості освіти в Україні
- •68.Психологічні бар’єри спілкування
- •69.Психологічний механізм атракції
- •70.Становлення психологічної служби в системі освіти; зміст роботи практичного психолога
- •71.Психологічна сутність і вміння слухати
- •72.Основні поняття психології навчання
- •73. Функції процесу навчання: освітня, допоміжна, розвивальна
- •74. Компоненти процесу навчання: мотивація, зміст, оперативно-діяльнісний.
- •75. Поняття про принципи навчання
- •76. Психологічні фактори успішності учня
- •77. Взаємозв’язок навчання і розвитку
- •78. Методи навчання: поняття, класифікація, характеристика.
- •Наочні методи навчання
- •Практичні методи навчання
- •Індуктивні і дедуктивні методи навчання
- •Репродуктивні і проблемно-пошукові методи навчання
- •79. Загальна психолого-педагогічна характеристика процесу виховання: цілі, завдання, зміст, рушійні сили, закономірності та принципи.
- •81. Основні форми психологічного впливу у вихованні
- •82. Сучасна психодіагностика: теоретичні та методичні основи (книжка, ст. 107)
- •84. Схема психологічного аналізу уроку (а також ст. 124 у підручнику)
- •85.Шкільні класи,як малі соціальні групи
- •87.Зміст роботи шкільного психолога
- •88. Психологічні вимоги до особистості сучасного педагога та психолога
14. Принципи і критерії вікової періодизації(за працями Ельконіна, Еріксона, Петровського та ін.)
Віковий психічний розвиток прийнято поділяти на періоди з метою виявлення його закономірностей та специфіки. Існують різні підходи до періодизації психічного розвитку залежно від уявлень учених про зміст періодів, їх часові межі, важливі сторони розвитку. Згідно з періодизацією психічного розвитку, визначеною Л. С. Виготським, можна виокремити три групи періодизацій: за зовнішнім критерієм, за одною чи кількома ознаками дитячого розвитку, на підставі кількох істотних особливостей цього розвитку.
Зміна провідної діяльності, за словами Д.Б. Ельконіна, відбувається за принципом чергування: якщо в попередньому віковому періоді провідна діяльність забезпечувала розвиток потребово-мотиваційної сфери індивіда, то в наступному періоді вона спрямовується на вдосконалення операційно-технічних можливостей.
Поняття провідної діяльності вказує на її головну роль для психічного розвитку індивіда в певному віковому періоді, однак не заперечує існування інших видів діяльності. Важливо також, що поява нової провідної діяльності не заперечує значення попередньої. Проте, лише в рамках провідної діяльності відбувається тренування і розвиток всіх психічних функцій індивіда.
Саме новоутворення психіки складають суть кожного вікового періоду, з їх появою завершується один період і відкривається наступний.
Дамо коротко характеристику фаз у періодизації Е. Еріксона.
Грудна фаза — до 1 р. Головна особа на цій фазі — мати. Провідні суперечності довіра-недовіра; надія-безнадійність. Основне завдання полягає у виробленні ще неусвідомленого почуття «базової довіри» немовляти до зовнішнього світу. Головний метод — турбота і любов батьків. Якщо «базову довіру» на цьому етапі сформувати не вдається, то у немовляти розвивається почуття «базової недовіри» до світу, тривожність, яка потім може проявлятись у формі замкнутості, втечі у свій внутрішній світ тощо. Повзункова фаза — до 3-х років. Головні особи — батьки. Основна суперечність: автономія-сумнів, сором. У дитини формується відчуття самостійності та особистої цінності або ж їх протилежність — сором'язливість і сумніви в собі. Закладаються основи таких особистісних якостей, як відповідальність, дисциплінованість, повага до порядку тощо. Дошкільна фаза — до 6 років. Значущі особи — батьки, брати, сестри. Базова суперечність: ініціативність-пасивність. Формується ініціативність. Блокування ініціативності призводить до виникнення почуття провини, яка знижує активність дитини. Вирішальну роль при цьому відіграють ігри, спілкування з однолітками. Закладається почуття справедливості, прагнення виконувати правила. Передпубертатна фаза — до 12 років. Головні особи — в шкільному середовищі, сусіди. Базова суперечність спроможність-неповноцінність. Розвиваються почуття підприємливості та ефективності, цілеспрямованість. Найважливішими цінностями стають ефективність і компетентність. У негативному варіанті розвитку формується відчуття власної неповноцінності, яке спочатку виникає як усвідомлення своєї неспроможності у вирішенні якихось конкретних задач. У цьому віці закладається ставлення до праці. Юність — до 18 р. Значущі оточуючі — ровесники. Основна суперечність: визнання, ідентичність — невизнання. З'являється відчуття власної унікальності, відмінності від інших. При негативному варіанті формується невиразне, дифузне, нестійке «Я», рольова й особистісна невизначеність. Стрімко розширюється репертуар особистісних ролей, кожну з яких юнак випробовує, не заглиблюючись у виконання якоїсь окремої з них. Рання зрілість. Значущі особи — друзі. Головна суперечність: співпраця — відчуження, ізоляція. З'являється потреба і здатність до інтимного психологічного контакту з іншою людиною, зокрема й до сексуальної близькості. У негативному варіанті розвивається почуття ізоляції та самотності. Середній вік. Провідні цінності — професія, батьки. Центральна суперечність: дружба — ізольованість. Особистість відзначається творчою діяльністю і почуттям продуктивності, що поширюються на сфери професійної праці, турботи про інших людей, зокрема про дітей. У негативному варіанті розвивається почуття стагнації (застою).
Пізня зрілість. Значуще оточення — людство, близькі. Головна суперечність: самореалізованість — розчарування. Поява почуття повноти життя, виконаного обов'язку, завершеності шляху. Мудрість і відстороненість дають змогу дивитися на свої й чужі вчинки та їхні наслідки з певної висоти. У негативному варіанті розвиваються розчарованість, безнадія і розпач.