1. Предмет і завдання психологічної науки.Відмінності між життєвими та науковими психологічними знаннями.

Предмет психології

Предметом психології є психіка (від грец. psychikos - душевний) людини і тварини" тобто психічні явища, притаманні людині і тварині. Факти психології - це не предметні речі, а різні за змістом, інтенсивністю, тривалістю, пов'язаними між собою процеси, що перебувають у розвитку та належать певній людині.

Психологія вивчає внутрішній психічний світ людини, психічні процеси, стани, властивості, закони виникнення, розвитку й перебігу психічної діяльності, становлення психічних властивостей людини, життєве значення психіки.

Внутрішній психічний світ людини психологія розглядає як живий, неперервний процес, який формується і розвивається, породжує деякі продукти чи результати.

Психологічна наука вивчає такі психічні явища:

- психічні процеси, до яких входять відчуття, сприймання, запам'ятовування, мислення, уява, почуття і т.д.;

- психічні стани - уважність, байдужість, спокій, схвильованість, піднесення, зацікавленість тощо;

- психічні властивості - спостережливість, чутливість, розумові, емоційні, вольові якості людини, її здібності, риси характеру тощо.

Продукти психіки здійснюють взаємодію людини із довкіллям; допомагають людині орієнтуватись у середовищі, забезпечують її успіх в усіх видах діяльності (ігровій, навчальній, трудовій та ін.).

Психіка пов'язана з активним відображенням людиною об'єктивного світу, зі створенням у свідомості людини картини світу, її образу, із знаходженням свого Я в об'єктивному світі, з адаптацією до середовища.

Психічне відображення не є дзеркальним, механічним, пасивним копіюванням світу. Це активне відображення, яке завжди належить суб'єкту і залежить від його особливостей. Психіка - це суб'єктивний образ об'єктивного світу.

Отже, психологія - це наука про закономірності формування і розвитку психіки як особливої форми життєдіяльності. Вона вивчає психічне життя людини в його суб'єктивних та об'єктивних вимірах.

. Завдання психологічної науки

Психологічна наука розв'язує три групи завдань: науково-дослідні, діагностичні, корекційні.

1. Науково-дослідні завдання передбачають вивчення об'єкта науки на різних рівнях. Наприклад, на рівні загальних закономірностей і чинників розвитку розв'язують такі завдання: а) дослідження вікової динаміки окремих психофізіологічних функцій, процесів, властивостей; 6) виявлення окремих взаємозв'язків психіки впродовж усього життєвого циклу людини з урахуванням її діяльності.

2. Діагностичні завдання мають на меті: 1) розпізнати й оцінити рівень психіки особистості, ступеня зрілості індивідуальних і соціальних характеристик людини на різних етапах; 2) оцінити відхилення у психічному розвитку порівняно з віком і досвідом; 3) визначити потенційні можливості психічного розвитку; 4) здобути наукові дані для вдосконалення та прогнозування розвитку окремого індивіда.

Для виконання діагностичних завдань психолог визначає конкретне завдання, підбирає відповідні методи збору даних, аналізує ці дані, інтерпретує, встановлює діагноз, здійснює психологічний прогноз.

3. Корекційні (психокорекційні) завдання спрямовані на виправлення дефектів у психічному розвитку; усунення причин, що призводять до таких дефектів; спеціальну організацію навчального експерименту та психологічного тренінгу; розроблення рекомендацій щодо способу життя з урахуванням віку та індивідуальності людини. Ці завдання виконують науковці-психологи, які працюють у спеціальних установах, та практичні психологи .

Знання:

Знання життєвої психології приурочені до конкретних ситуацій і до конкретних людей, а тому мало узагальнені і ситуативні. Найчастіше вони виражаються образно, метафорично. Знання наукової психології відрізняються узагальненістю, фіксують факти і закономірності поведінки, спілкування, взаємодії людей, їх внутрішнього життя. Як правило, вони виражені в поняттях. Поняття вказує на суттєві і постійні властивості людської психології.

Життєві і наукові психологічні знання розрізняються також і в способах їх отримання. Життєві знання про психоло-гії і людини здобуваються шляхом безпосереднього спостереження за лругих людьми і самоспостереження. Наукова психологія для отримання нових знань та їх логічного структурування використовує цілий арсенал методів: цілеспрямоване спостереження, експеримент, тести, інтерпретацію текстів, методи практичної психології і т.д.

Різноманіття методів отримання знань наукової психології призводить до ще одного суттєвого її відмінності від життєвої психології - до наявності великого, різноманітного матеріалу, що відображає психологічні аспекти багатогранної життєдіяльності людини. Цей матеріал узагальнено, систематизовано, представлений у логічно несуперечливих конструкціях, поняттях, теоріях. Психологічній науці властива усвідомлена тенденція до расчлененному опису психологічної реальності. Знання життєвої психології несистематизовані, фрагментарні, часто суперечать один одному.

Істотно різні шляхи і способи передачі знань життєвої і наукової психології. Можливості трансляції повсякденних психологічних знань від однієї людини до іншої, від старших до молодших вельми обмежені. Тут як не можна краще застосовне правило: кожен вчиться на своєму власному досвіді і на своїх помилках. З одного боку, існують труднощі вербалізації індивідуального психологічного досвіду, вираження суб'єктивних переживань у мові для їх передачі, а з іншого - присутній певного роду недовіра до істинності повідомлюваного відомостей. Сказане легко ілюструється одвічною проблемою батьків і дітей, старших і молодших, коли підростаюче покоління не визнає общезначимости цінностей, норм взаємовідносин, накопиченого досвіду старшого покоління.

Науково-психологічні знання вивірені і впорядковані в наукових теоріях, описані в наукових працях. Існують соціально відпрацьовані і закріплені способи і форми поповнення та збереження, відтворення і передачі науково-психологічних знань; дослідні інститути, навчальні заклади, наукова література та ін

Зіставлення можливостей життєвої і наукової психології показує істотні переваги останньої для людинознавчих професій. Для продуктивної взаємодії з іншими потрібні фундаментальні психологічні знання, які узагальнювали б відповідний досвід всього людського співтовариства, а не тільки особистий досвід зустрічей з іншими і з самим собою. Разом з тим неприпустимо зневажливе ставлення до життєвої психології. Узагальнений і науково виражений досвід спільної життєдіяльності людей отримує свою значимість, коли він «пропущений» через внутрішній досвід, коли він перетворився на особисте надбання.

Розуміння іншого можливо, якщо людина здатна уявити себе іншим, пережити його стан як своє. Не випадково говорять, що гарні батьки і педагоги ті, хто пам'ятають своє дитинство і свої дитячі переживання, і тому здатні уявити себе в дитині. Продуктивна педагогічна діяльність необхідно грунтується на науковій психології, але педагог, крім цього, повинен бути хорошим життєвим психологом, наступним своїй інтуїції, своєму внутрішньому досвіду.