35. Складноскорочені слова (абревіатури), графічні скорочення в професійних текстах.

Абревіатура – скорочене складне слово (іменник), утворене з початкових звуків, початкових літер чи початкових частин слів, на основі яких твориться скорочення.

Розрізняють такі види абревіатур:

- ініціальні (буквені) – утворені поєднанням назв перших букв кількох слів; на письмі вони передаються великими літерами, наприклад: МВС, ДАІ, КПК, ЧАЕС, СБУ, ГУ, МВС, КРУ тощо ;

- звукові – утворені від перших літер тих слів, які стали основою для їх утворення: вуз, райвно, завуч тощо;

- складові – утворені від початкових частин кожного твірного слова: Мін’юст , Інтерпол , Донбас , Мінфін , юрфак , комбат, виконком тощо;

- змішані – утворені за допомогою частини слова та цілого слова: спец- полк, опергрупа, райвідділ, адміннагляд, меддопомога, техплан, Державтоінспекція , оперуповноважений, будматеріали, ощадкаса тощо .

Абревіатура має граматичне значення, функціонує як в усному, так і в писемному мовленні.

У наш час абревіатури досить часто використовуються у сфері діловодства. Багато з них стали загальновживаними й увійшли в словниковий запас людей як повноправні лексичні одиниці. Вони постійно вживаються в різних стилях писемної мови, в тому числі й в офіційно–діловому.

Графічні скорочення вимовляються повністю і скорочуються лише на письмі. Графічні скорочення (крім стандартних скорочень значень метричних мір: м – метр, мм – міліметр, см – сантиметр тощо) пишуться з крапками на місці скорочення. Зберігається написання великих та малих літер, дефісів, наприклад: півн.-сх. (північно-східний), Півн.-Крим..канал (Північно-Кримський канал).

Не скорочуються слова на голосну, якщо вона не початкова в слові , і та ь. Наприклад: український може бути скорочене укр., україн., українськ.

При збігу двох однакових приголосних скорочення робимо після першого приголосного: змін. робота, відмін. навчання.

За збігом двох і більше різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного: мід., мідн. (мідний), висот., висотн.(висотний).

До найпоширеніших загальноприйнятих скорочень належать такі:

акад. – академік, о. – острів,

вид. – видання, обл.. – область,

див. – дивитись, оз. – озеро,

доц. – доцент, проф.. – професор,

ім. – імені, р. – рік, річка,

і т. д. – і так далі, рр. – роки,

і т. ін. – і таке інше, с. – село, сторінка,

і под. – і подібне, ст.. – станція, сторіччя,

та ін. – та інше, т. – том,

напр. – наприклад, стор. – сторінка.

н.е. - нашої ери, р-н - район

Використовуючи абревіатури і графічні скорочення в документах, слід дотримуватись таких вимог:

- скорочення повинно бути зрозумілим і легко розгортатися в повну назву, бажано використовувати стандартні пакетні скорочення;

- скорочення не повинно збігатися за формою зі словом чи скороченням, уже наявним у мові, наприклад: ОРД (оперативно – розшукова діяльність), ОРД (організаційно розпорядчі документи), р.(рік), р.(річка), с.(сторінка), с.(село).

Саме для того, щоб уникнути такого збігу, існують дві різні абревіатури: ДДУ (Дніпропетровський державний університет); ДонДУ (Донецький державний університет) , с.(село) , але сторінка – стор., с.(бо ст.. - стаття).

Скорочене слово чи словосполучення має зберігати однакову форму в одному тексті, наприклад: скорочуючи слово «товариш» один раз формою т., другий – тов., ви порушите однотипність і однозначність документа. У документах не слід захоплюватись великою кількістю скорочень, бо це знижує офіційність тексту.