20. Поняття "культура мови і мовлення".

1. Культура мови (мовлення), її головні ознаки.

Ефективне спілкування – це фундамент усіх взаємин і ключ до успіху в діловій сфері. Те, як людина ділиться з іншими думками та почуттями, як залишається щирою з собою та іншими, може визначити характер її стосунків у професійній та побутовій сферах життя. Коли люди говорять безграмотно, неуважно слухають одне одного, висловлюються незрозуміло – результатом стає погана ділова репутація, занижена самооцінка, скорочення прибутків і атмосфера недовіри в колективі. Важливим компонентом робочих стосунків, що дозволяє досягати особистих і командних цілей, результативно вболівати за спільну справу, є культура мови (мовлення).

Культура (мови) мовлення – володіння мовцем нормами усного і писемного літературного мовлення, уміння використовувати                зоб­ражальні засоби мовного коду в різних умовах, сферах, регістрах спілкування у відповідності з метою, змістом і обставинами комунікації. 

Поняття «культура мови (мовлення)» включає три аспекти:

1)    правильність мовлення − дотримання норм літературної мови;

2)    мовна майстерність − вміння вибирати із мовних варіантів найбільш точний, стилістично і ситуативно доречний, виразний;

3)    етикетність мовлення – знання і дотримання правил мовленнєвого етикету, конвенцій (звичаїв, домовленостей) спілкування.

Розрізняють чотири рівні культури мови (мовлення):

еталонний	еталонна мовна культура, вільне володіння всіма мовними ресурсами, творче використання можливостей мовної системи; суворе дотримання всіх мовних норм, безумовна заборона грубих висловлювань;
середньолітературний (напівлітературний)	неповне дотримання мовних норм, надуживання книжними чи розмовними словами;
літературно-розмовний	володіння нормами усного мовлення; уміння результативно спілкуватися в неофіційних обставинах, при безпосередньому контакті;
фамільярно-розмовний	загальна стилістична зниженість мовлення, згрубілість лексики; уміння результативно спілкуватися в обставинах родинного чи дружнього  контакту.

Мовленнєва культура особистості значною мірою залежить від її орієнтованості на основні риси бездоганного, взірцевого мовлення. Зразкове мовлення має такі найважливіші комунікативні ознаки:

правильність – відповідність мовлення літературним нормам, що існують у мовній системі (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним та ін.);

змістовність − глибоке осмислення теми й головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з теми; різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого; інформаційна новизна повідомлення; критерії змістовності: істинність, науковість, новизна, актуальність, прагматичність;

точність − залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу, вміння правильно обрати тему та інтонацію мовлення, чітко сформулювати свої думки і зрозуміло  висловити їх;

послідовність − логічність та лаконічність думок і їх викладу; правильність відображення фактів дійсності та їх зв’язків, доцільність висунутої гіпотези, аргументованість мовлення, зведення аргументів до висновків; досягається шляхом уважного ставлення до всієї ситуації спілкування, зв’язності думок і чіткій побудові повідомлення;

виразність − уміння виділяти найважливіші моменти свого висловлювання (інформаційна виразність), виражати власне ставлення до предмета мовлення, добирати такі мовні засоби, що викликають і підтримують інтерес у співрозмовника (емоційна виразність); досягається внаслідок самостійності мислення та внутрішньої впевненості у значущості висловлювання, використання спеціальних виражальних засобів: (антитези, паралелізму, риторичного запитання, повтору, порівняння, метафори, перифразу, епітету, гіперболи, літоти, прислів’їв і приказок, фразеологізмів, афоризмів, притч тощо);

доречність та доцільність − залежить від того, наскільки повно й глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, власні потреби та настрій співрозмовника, уміє поєднати радість спілкування та задоволення від досягнення мети;

багатство − використання різноманітних засобів вираження думок у межах відповідного стилю, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій словосполучень і речень; є результатом активної і багатогранної мовленнєвої діяльності особистості у професійному і побутовому житті.

Культура мови (мовлення) починається з усвідомлення мовної особистості, вона зароджується і розвивається там, де носіям національної мови не байдуже , як вони спілкуються, як сприймається їхня мова в різному суспільному середовищі та контексті інших мов.