3) Географія допоміжних галузей тваринництва.

Кролівництво – галузь тваринництва, яке займається вирощуванням кролів. Основна продукція кролівництва – високоякісне дієтичне м’ясо, шкірки та пух. Шкірки кроликів є цінною сировиною для хутрової промисловості, використовуються як у натуральному так, і в імітованому під дорогі хутра вигляді. Кролячий пух, за теплопровідністю не поступається мериносовій вовні і використовується для виробництва трикотажних виробів, велюру та фетру.

Найбільше розвинуте кролівництво в Європейських країнах: Франції, Росії, Україні, Великобританії, Італії, Польщі, Болгарії, Угорщині та Німеччині, в США, Австралії, Китаї. Найбільш крупними виробниками кролячого м’яса є Франція, Італія та США. У зарубіжних країнах широко застосовується промислова технологія вирощування кролів, утримання їх у механізованих клітках-батареях у закритих приміщеннях, в яких застосовується кондиціонування повітря, відгодівля тільки повнораціонними гранульованими кормами.

Звірівництво – галузь тваринництва, що займається розведенням у неволі цінних хутрових звірів із метою отримання шкурок. Об’єктами звірівництва є норка, блакитний песець, срібно-чорна лисиця, нутрія, соболь, річковий бобер, ондатра та шиншила. Хутрове звірівництво розвивається досить нерівномірно, поголів’я звірів в окремі періоди сильно коливається залежно від кон’юнктури ринку та попиту на шкурки з довгим волоссям. Лисячих і песцевих шкурок виробляється незначна кількість. Основними виробниками є США, Норвегія, Польща, Росія та Канада.

Шовківництво – одна з давніх галузей сільського господарства, що займається розведенням шовкопрядів для отримання шовковичних коконів – сировини для виготовлення натурального шовку. Світове виробництво коконів шовкопрядів у першій половині ХХ століття становило близько 450 тис. тонн., але зменшення попиту на натуральний шовк через появу більш дешевого штучного спричинило різкий спад виробництва, а в окремих країнах його повний занепад. Основними виробниками коконів у кінці ХХ століття традиційно залишалися Японія, Китай, Індія, Корея та Бразилія. Сучасне щорічне виробництво коконів становить – 200 тис. тонн.

Бджільництво – галузь сільського господарства, яка займається розведенням медоносних бджіл із метою отримання меду, воску, прополісу, маточного молочка та бджолиної отрути, а також – запилення сільськогосподарських культур для підвищення їхньої врожайності.

Бджільництвом займаються на всіх континентах. За даними ФАО, у світі нараховується біля 40 млн. бджолосімей, з яких понад 50 % зосереджено в Євразії. Найбільша кількість роїв у Росії, США, Україні, Мексиці, Туреччині, Польщі, Франції, Канаді та Австралії. За сприятливих природно-кліматичних умов взяток меду від однієї бджолиної сім’ї 8-12 кг. Промислове спеціалізоване бджільництво з високомеханізованими пасіками розвинуте у США, Канаді, Австралії окремих країнах Західної Європи. Пересічний вихід товарного меду з одного вулика в цих країнах – 20-40 кг.

Рибальство. Річкова, ставкова та озерна риба завжди була важливим продовольчим ресурсом у країнах, що не мають відкритого виходу до моря або ж відчувають гостру потребу в забезпеченні продуктами харчування. Рибальство як галузь господарства являє собою поєднання циклів, що займаються розведенням, збільшенням та поліпшення якості рибних запасів у водоймах. Виділяють три основні складові галузі: рибальство у природних водоймах, ставкове та індустріальне (аквакультура).

Рибальство у природних водоймах займається розширеним відтворенням та поліпшенням якості рибних запасів річок, озер, водосховищ і морів. У сучасних умовах природні водойми зазнають значного антропогенного навантаження через забруднення стічними водами, зарегулювання стоку та зменшення кормових запасів. Найбільш сильно від цього страждають прохідні риби (осетр, білуга, севрюга, сьомга, кета, горбуша, лосось та інші) та напівпрохідні (судак, щука, форель, лящ, сазан, рибець, вобла тощо), які для розмноження піднімаються вверх по течії.

НЕ 3.1 Основні системні функції міжнародного аграрного менеджменту

1) Вступ.

2) Суть аграрного менеджменту.

3) Принципи функціонування аграрного менеджменту.

4) Особливості функціонування ринкової економіки в сільському господарстві та їхній вплив на прийняття управлінських рішень.

5) Основні функції менеджера.

Висновки

Термін «менеджмент» (англ. management) має американське походження і не перекладається іншими мовами дослівно.

Слово «менеджмент» є похідним від англійського to manage — «управляти». У свою чергу, останній термін запозичив корінь латинського слова manus, що означає «рука». З розвитком суспільства зміст поняття «менеджмент» трансформувався й увібрав у себе всю різноманітність вимог до управління як мистецтва ведення справ і стилю роботи. Багатозначність поняття «менеджмент» віддзеркалює фундаментальний Оксфордський словник англійської мови, в якому наведено такі його визначення:

1) спосіб, манера спілкування з людьми;

2) влада і мистецтво управління;

3) особливі вміння, адміністративні навички;

4) орган управління, адміністративна одиниця.

Слова «менеджер» і «менеджмент» почали застосовуватися в англійській мові ще в минулому столітті. Однак лише у другій чверті XX ст. вони поступово починають набувати певного значення, відповідно до якого менеджером є людина, яка організує конкретну роботу, керуючись сучасними методами. Менеджери – це не обов'язково керівники або члени вищого керівництва підприємства. Вони працюють в усіх «ешелонах» управління. За американськими поняттями, менеджером є людина, до завдань якої входить організація конкретної роботи в межах визначеної кількості підлеглих їй працівників.