- •1. Теорія аграрних відносин як наука
- •2. Суть, предмет і завдання міжнародних аграрних ринкових відносин
- •3. Практична реалізація курсу міжнародних аграрних ринкових відносин та її зв'язок з іншими дисциплінами
- •4. Методологія і методи курсу міжнародні аграрні ринкові відносини
- •5. Визначення понять «Агробізнес» та «Міжнародний агробізнес»
- •2)Загальна характеристика земельних ресурсів світу.
- •3)Земельний фонд України, його структура та використання.
- •4) Лісові ресурси світу та їх використання
- •1. Класифікаційні підходи до сучасного сільського господарства світу
- •2. Зернові типи господарства та їх сучасна територіальна організація
- •3. Географія основних продуктових і непродуктових рослинницьких типів сільського господарства
- •4. Тваринницькі та змішано тваринницько-рослинницькі типи господарства
- •1)Ретроспективно-географічні аспекти утворення Європейського Союзу.
- •2) Еволюція єдиної аграрної політики Європейського Союзу.
- •3) Програми підтримки та основні органи єдиної аграрної політики
- •Сучасна єдина аграрна політика Європейського Союзу
- •1. Сучасний стан апк Німеччини
- •2. Особливості розвитку сільського господарства Франції
- •3. Розвиток агробізнесу Великобританії
- •4. Сільське господарство Італії.
- •1)Географічні особливості та закономірності розвитку агробізнесу у сша.
- •2. Сільське господарство Канади: стан та перспективи розвитку.
- •3. Територіальні особливості розвитку сільського господарства та харчової промисловості в Японії.
- •2) Сільське господарство Північно-Східних регіонів Африки
- •3) Розвиток аграрного виробництва в країнах Центральної та Західної Африки
- •4) Географічні особливості функціонування аграрного сектору в країнах Південної Африки
- •5) Розвиток аграрного виробництва в країнах Північної та Центральної Азії
- •6) Сільське господарство регіонів Південної та Південно-Західної Азії
- •7)Географічні особливості функціонування аграрного сектору в країнах Східної Азії
- •1. Територіальна диференціація сільськогосподарського виробництва в країнах Латинської Америки.
- •2. Особливості розвитку агробізнесу в Австралії, Новій Зеландії та країнах Океанії.
- •1) Суть аграрного маркетингу та підходи до його вивчення
- •2) Розробка і впровадження в дію комплексу аграрного маркетингу
- •3) Особливості маркетингу на ринку матеріальних ресурсів для сільського господарства
- •Виробництво зернових культур
- •3)Виробництво технічних культур
- •4) Географія виробництва картоплі та крохмалевмісних бульбоплодів.
- •5) Сучасна географія баштанництва й овочівництва.
- •6) Особливості розвитку і розміщення виноградарства та плодівництва.
- •7) Стимулюючі, нікотиновмісні та наркотичні культури. Квітникарство.
- •Географія основних галузей продуктивного тваринництва світу.
- •2) Особливості розвитку конярства, верблюдівництва та оленярства.
- •3) Географія допоміжних галузей тваринництва.
- •2.Суть аграрного менеджменту
- •3. Принципи функціонування аграрного менеджменту
- •4.Особливості функціонування ринкової економіки в сільському господарстві та їхній вплив на прийняття управлінських рішень
- •5. Основні функції менеджера
- •6. Висновки
- •1. Суть глобальної продовольчої проблеми в контексті потреб населення в продукції харчування.
- •2. Деякі географічні аспекти сучасної продовольчої проблеми.
- •1) Поняття про продовольчу безпеку
- •2) Діяльність міжнародних організацій у вирішенні проблем продовольчої безпеки.
3. Практична реалізація курсу міжнародних аграрних ринкових відносин та її зв'язок з іншими дисциплінами
Практичне значення теорії аграрних відносин полягає в тому, щоб:
1) розкрити практичні напрями регулювання економічних процесів на селі, зумовлених особливостями сільськогосподарського виробництва;
створити такі економічні відносини, та форми господарювання, які б могли забезпечити селянинові відчуття господаря-власника на ресурси і вироблений продукт;
сприяти встановленню економічно обґрунтованих, паритетних відносин (зокрема, цінових) між аграрним та іншими секторами національної економіки;
обґрунтувати напрями державного регулювання аграрного виробництва із використанням фінансово-кредитних, інвестиційних, податкових та інших методів державного впливу;
визначити умови побуту і життя сільського населення, спрямовані на те, щоби селянин і його праця посіли гідне місце в суспільстві, а турбота про людину в селі стала головним критерієм політики Української держави.
Отже, теоретичне обґрунтування практики функціонування аграрного сектора веде до пізнання закономірностей його розвитку. Це в свою чергу дає змогу передбачити правильні дії в аграрній політиці. Складні теоретичні та-практичні завдання що постають перед аграрним сектором, теорія аграрних відносин може виконати тільки водночас з іншими економічними дисциплінами, такими як економічна теорія, економіка сільського господарства, фінанси, кредит, маркетинг, правознавство тощо. З-поміж усіх економічних дисциплін економічна теорія посідає чільне місце, становлячи методологічну основу системи економічних наук, у тому числі й теорії аграрних відносин.
Теорія аграрних відносин у своєму розвитку обов'язково враховує досягнення інших наук, зокрема гуманітарного циклу -політології, історії, соціології, статистики, математики. Не може обійтися вона і без математичних методів, адже економіко-математичні методи - це способи, прийоми економічної науки та прикладної математики, що використовуються для кількісного аналізу економіки загалом чи її складової частини, окремих процесів, явищ.
Теорія аграрних відносин тісно пов'язана на практиці з природними умовами проживання людини і у зв'язку з цим змушена глибше вникати в процеси відтворення природних ресурсів та навколишнього середовища.
4. Методологія і методи курсу міжнародні аграрні ринкові відносини
Як і кожна наука, теорія аграрних відносин використовує сукупність методів дослідження, тобто має свою методологію. Методологія дає змогу просуватися від масиву зібраних даних до теорії, принципів та економічних законів, яких дотримуються господарські працівники і політичні лідери в практичній діяльності.
Слід розрізняти методологію і методи економічних досліджень. Методологія - це наука про методи вивчення процесів і явищ. Методи - прийоми дослідження в науці, що відтворюються в системі законів і категорій.
Більшість економістів у методології виділяють декілька підходів:
Суб'єктивний - суб'єкти господарювання здійснюють вибір із різних варіантів.
Емпіричний - знання отримують тільки з споглядання, досвіду, без їх аналізу у взаємозв'язку і взаємозалежності.
3) Раціоналістичний - допомагає найбільш правильно організувати виробництво і розподіл сільськогосподарських продуктів та інших благ.
Перехід розвинутих країн до так званої інформаційної цивілізації зумовив визнання і використання необхідності доказів. Тому основою наукової методології є вчення про докази. Не володіючи доказами людині важко, а часто неможливо відрізнити істину від неправди.
На першому етапі дослідження в економічній науці використовується індуктивний метод, який передбачає збирання, систематизацію й узагальнення фактів, причетних до аналізованої проблеми. Не можна користуватися при цьому випадковими, неперевіреними, поодинокими фактами. Дотримуючись масових, достовірних, типових фактів індуктивний метод дає змогу викристалізувати все спільне, характерне для нових фактів чи явищ, отже, він проходить шлях від часткового до загального.
Крім індуктивного, економісти використовують дедуктивний метод, коли розв'язання наукової проблеми починається не зі збирання фактів, а з теоретичного абстрактного мислення проблеми. Внаслідок цього формується гіпотеза, яка дає змогу цілеспрямовано, через пошук і систематизацію фактів підтверджувати, чи спростовувати їх.
Отже, пізнання зв'язків у економіці, виведення законів і теорій із фактів становить суть економічного аналізу. Обидва ці методи не суперечать, а взаємодоповнюють один одного.
Гіпотези .орієнтують, спрямовують дослідника в потрібному напрямі під час збирання фактів, а факти стають передумовою для формування гіпотез.
При вивченні аграрних відносин використовується метод наукової абстракції, тобто відволікання. Дослідник не враховує все несуттєве і, навпаки, виявляє головне, постійно повторюване. .
Кількісну сторону явищ і процесів господарського життя можна виразити через математичні та статистичні методи.