
- •1. Теорія аграрних відносин як наука
- •2. Суть, предмет і завдання міжнародних аграрних ринкових відносин
- •3. Практична реалізація курсу міжнародних аграрних ринкових відносин та її зв'язок з іншими дисциплінами
- •4. Методологія і методи курсу міжнародні аграрні ринкові відносини
- •5. Визначення понять «Агробізнес» та «Міжнародний агробізнес»
- •2)Загальна характеристика земельних ресурсів світу.
- •3)Земельний фонд України, його структура та використання.
- •4) Лісові ресурси світу та їх використання
- •1. Класифікаційні підходи до сучасного сільського господарства світу
- •2. Зернові типи господарства та їх сучасна територіальна організація
- •3. Географія основних продуктових і непродуктових рослинницьких типів сільського господарства
- •4. Тваринницькі та змішано тваринницько-рослинницькі типи господарства
- •1)Ретроспективно-географічні аспекти утворення Європейського Союзу.
- •2) Еволюція єдиної аграрної політики Європейського Союзу.
- •3) Програми підтримки та основні органи єдиної аграрної політики
- •Сучасна єдина аграрна політика Європейського Союзу
- •1. Сучасний стан апк Німеччини
- •2. Особливості розвитку сільського господарства Франції
- •3. Розвиток агробізнесу Великобританії
- •4. Сільське господарство Італії.
- •1)Географічні особливості та закономірності розвитку агробізнесу у сша.
- •2. Сільське господарство Канади: стан та перспективи розвитку.
- •3. Територіальні особливості розвитку сільського господарства та харчової промисловості в Японії.
- •2) Сільське господарство Північно-Східних регіонів Африки
- •3) Розвиток аграрного виробництва в країнах Центральної та Західної Африки
- •4) Географічні особливості функціонування аграрного сектору в країнах Південної Африки
- •5) Розвиток аграрного виробництва в країнах Північної та Центральної Азії
- •6) Сільське господарство регіонів Південної та Південно-Західної Азії
- •7)Географічні особливості функціонування аграрного сектору в країнах Східної Азії
- •1. Територіальна диференціація сільськогосподарського виробництва в країнах Латинської Америки.
- •2. Особливості розвитку агробізнесу в Австралії, Новій Зеландії та країнах Океанії.
- •1) Суть аграрного маркетингу та підходи до його вивчення
- •2) Розробка і впровадження в дію комплексу аграрного маркетингу
- •3) Особливості маркетингу на ринку матеріальних ресурсів для сільського господарства
- •Виробництво зернових культур
- •3)Виробництво технічних культур
- •4) Географія виробництва картоплі та крохмалевмісних бульбоплодів.
- •5) Сучасна географія баштанництва й овочівництва.
- •6) Особливості розвитку і розміщення виноградарства та плодівництва.
- •7) Стимулюючі, нікотиновмісні та наркотичні культури. Квітникарство.
- •Географія основних галузей продуктивного тваринництва світу.
- •2) Особливості розвитку конярства, верблюдівництва та оленярства.
- •3) Географія допоміжних галузей тваринництва.
- •2.Суть аграрного менеджменту
- •3. Принципи функціонування аграрного менеджменту
- •4.Особливості функціонування ринкової економіки в сільському господарстві та їхній вплив на прийняття управлінських рішень
- •5. Основні функції менеджера
- •6. Висновки
- •1. Суть глобальної продовольчої проблеми в контексті потреб населення в продукції харчування.
- •2. Деякі географічні аспекти сучасної продовольчої проблеми.
- •1) Поняття про продовольчу безпеку
- •2) Діяльність міжнародних організацій у вирішенні проблем продовольчої безпеки.
7) Стимулюючі, нікотиновмісні та наркотичні культури. Квітникарство.
До групи стимулюючих культур належать рослини, в плодах, листі, сокові, пилкові та суцвіттях яких містяться стимулюючі, наркотичні та нікотинові речовини. До неї відносять кавове дерево, какао (шоколадне дерево), коку, чайний кущ китайський, тютюн, махорку, олійний (снодійний) мак, коноплю та інші культури тропічних і субтропічних регіонів світу. Вирощуються зазначені культури переважно на плантаціях і мають експортне значення.
Стимулюючі культури. Кавове дерево (кава) – вічнозелені кущі та невеликі дерева родини маренових, батьківщиною яких є Північно-Східна Африка. Нараховується біля 40 видів, з яких 19 мають комерційне значення, але тільки три – кавове дерево аравійське (Арабіка) із Ефіопії, Ліберійське (Ліберіка) та потужне (Робуста) – дають експортну продукцію кавових зерен, які використовуються для приготування тонізуючого напою – кави. Кавове дерево вирощують майже в усіх тропічних і субтропічних країнах. „Кавовий пояс” відповідає смузі шириною приблизно 20о по обидва боки екватора до висоти 1500-1800 метрів над рівнем моря. Щорічно у світі збирають 5-5,5 млн. тонн кавових зерен. Лідерами із постачання кави на світовий ринок є Бразилія, Колумбія, Індонезія, Кот-д’Івуар, Ефіопія, Мексика, Гватемала та Індія. Найбільше кави виробляють у Бразилії (понад 1 млн. т) і Колумбії (750 тис. т).
Какао, шоколадне дерево – значне за розміром, яке в дикому виді росте на узбережжі Мексики, в Центральній та Південній Америці. Досягає до 12 метрів у висоту, але в культурі шляхом обрізування висоту утримують в межах 4,5-7.5 метрів. Щорічне виробництво какао-бобів на початку ХХІ століття становило близько 2,5 млн. т. Найбільшими виробниками продукції є Кот-д’Івуар (32 %), Бразилія (13 %), Гана (13 %), Індонезія (10 %), Малайзія (7,7 %) та Нігерія (5 %).
Чайний кущ китайський (чай китайський) – вічнозелений кущ або невисоке дерево родини чайних, походить із Китаю. З його листків готують тонізуючий напій, який використовується вже понад 4 тис. років і є найбільш розповсюдженим гарячим напоєм у світі.
У кінці ХХ століття виробництво чаю почало зростати і досягло 2,7 млн. т. Половину чаю на світовому ринку виробляють Індія (720-750 тис. т, 27 % до загальний показників) і Китай (600 тис. т, 22 %). Провідними виробниками протягом останніх 20 років залишаються Шрі Ланка (9 % світового виробництва), Кенія (8,7 %), Індонезія (6,4 %) та Туреччина (5,1%).
Нікотиновмісні культури. Махорка – однорічна трав’яниста рослина родини пасльонових, технічна культура. Махорка є досить вибагливою до тепла та вологи культурою. В останні роки культивується на незначних площах у Польщі, Угорщині, Півдні Росії та в Україні. Врожайність сухих листків 18-20 ц/га.
Тютюн – технічна культура, що дає листя для виготовлення цигарок, папірос, сигар, подрібненого тютюну для куріння, з відходів одержують препарати для боротьби зі шкідниками сільгоспкультур.
Щорічно у світі виробляють понад 6,3 млн. т тютюну. Провідними виробниками даної культури є Китай 2250 тис. т (35% світового виробництва), США – 590 тис. т (9,4%), Індія – 530 тис. т (8,5%), Бразилія – 390 тис. т (6,2%) та Туреччина – 220 тис. т (3,5%). Як зазначалося вище, основна мета вирощування тютюнових рослин культурою – збір листя, яке містить 1-3% нікотину (слабкий наркотик) і використовується в подальшому для виробництва цигарок, яких на початку ХХІ століття у світі випускалось понад 5 трлн.шт. Найбільшими виробниками цигарок були Китай (33%), США (14%), Японія (5,6%), Німеччина (4,1%), Бразилія (3,4%).
Наркотичні культури. Кока, кокаїновий кущ – вічнозелений кущ висотою 2-3 метри, походить із Південної Америки. Культивується в тропічних і субтропічних районах Південної Америки та Південно-Східної Азії досить давно. Листки коки містять від 0,5 до 1 % кокаїну. Жування листків коки допомагало індійцям Імперії Інків (територія сучасного Перу, Болівії, Еквадору та Колумбії) переносити високогірний клімат.
Мак снодійний (опійний) культивують із глибокої давнини в країнах помірного та субтропічного пояс. Окрім насіння, яке використовується в харчовій промисловості й містить значну кількість олії (до 57%), мак у країнах Південно-Західної та Південно-Східної Азії вирощують як наркотичну культуру.
Квітникарство – галузь рослинництва, яка займається вирощуванням квітково-декоративних рослин для висаджування в парках, скверах, садах, для внутрішнього прикрашення приміщень та отримання квітів на зріз. Розрізняють квітникарство відкритого та захищеного ґрунту. У відкритому ґрунті вирощують, як правило, пристосовані до місцевих умов багаторічні та однорічні квіткові рослини, їх посадочний матеріал і насіння. В закритому ґрунті (теплицях, оранжереях, під плівковим покриттям) вирощують теплолюбні рослини, розсаду, квіти на зріз, здійснюють вигонку тюльпанів, нарцисів, бузку та інших у зимовий період.
Особливого розвитку квітникарство набуло у європейських країнах (Нідерландах, Німеччині, Італії, Франції, Бельгії, Данії, Болгарії, Польщі), Японії, Китаї, Індії та США. Серед зазначених країн лідером є Нідерланди
Частина ІІ