3)Виробництво технічних культур

Виробництво технічних культур є другою великою галуззю рослинництва, яка виробляє широкий асортимент сировини для харчової, легкої та інших галузей промисловості. В процесі обробки і переробки технічні рослини дають багато різноманітних і цінних видів продукції – волокно, олію, цукор, ароматичні речовини тощо.

Технічні культури за господарським значенням їхньої продукції поділяються на декілька видів: прядивні (волокнисті) – бавовна, льон-довгунець та льон-кудряш, коноплі, джут, кенаф, кендир та інші; цукроноси – цукрові буряки, цукрова тростина; олійні – соя, соняшник, гірчиця, ріпак, арахіс, рижій, кунжут, сафлор; ефіроолійні – троянда, коріандр, герань, кмин, аніс, м’ята, базилік тощо; лікарські – валеріана, горицвіт, беладонна; фарбувальні – мальва, морена, шафран, махорка, хміль тощо.

Прядивні культури – група культурних рослин, яка культивується для отримання волокна. Більшість прядивних культур утворюють волокно в стеблах (льон, коноплі, кендир, канатник), насіннєвих коробочках (бавовна), в плодах (агава, новозеландський льон). Основні масиви вирощування прядивних культур зосереджені в тропічному, субтропічному та помірному кліматичних поясах. Волокно даного виду культур є основною сировиною для текстильної промисловості.

Виробництво цукроносних культур. До цукроносів належать рослини, які нагромаджують у тканинах значну кількість цукру (здебільшого цукрози) та використовуються для її отримання. Основним цукроносом у світі є цукрова тростина, яка вирощується у тропіках і субтропіках та цукрові буряки – в країнах із помірним кліматом (найбільші площі посівів зосереджені в Європі – понад 50 % світових). Культивують також цукрове сорго, цукрову та винну пальму. Отримують також цукор із соку цукрового клена, кавунів (кавуновий мед або нардек), дині та рожкового дерева.

Цукрова тростина - багаторічна цукроносна рослина, у стеблах якої міститься до 20 % цукру. Пересічна врожайність цукрової тростини досить висока – 450-500 ц/га, а в активній фазі розвитку – до 800 ц/га. Найбільшими виробниками цукру-сирівцю у світі є Бразилія (20 млн. т), Індія (16 млн. т), Китай (9 млн. т), США, Австралія, Мексика, Куба, Таїланд.

Цукрові буряки – основна культура для виробництва цукру в країнах помірного поясу. Основними ареалами вирощування буряків сьогодні залишаються країни Середземномор’я, Європи, Передньої Азії та Балкан.

Олійні культури - група культурних рослин, які вирощуються з метою отримання жирних олій. За видовим складом належить до різних ботанічних родин: айстрових (соняшник, сафлор), бобових (арахіс, соя), капустяних (ріпак, гірчиця, рижій), оливових (олива). Одні з них – тропічні дерева, які дають переважно тверді олії (кокосова та олійна пальма, какао), інші трав’янисті рослини помірного поясу містять рідку олію (соя, соняшник, олійний льон). Більшість олійних культур нагромаджують сировину в насінні, деякі з них, наприклад чуфа, – в бульбах. Різні види культур містять неоднакову кількість олії, а саме: оливки – 25-80%, олійна пальма - до 70%, кунжут – 50-65%, сафлор – 42-60%, соняшник – 38-47%, мак – 46-56%, какао – 51-54%, гірчиця – 30-45%, рижій – 35-45%, кокосова пальма – 30-35%, соя – 15-25% (у % до сухої речовини).

Ефіроолійні культури – група технічних культурних рослин, що культивуються з метою отримання ефірної олії. Належать до різних ботанічних родин: зонтикових (коріандр, кмин, аніс, фенхель), яслоткових (м’ята, лаванда, шалфей), трояндових (троянда). Серед ефіроолійних культур зустрічаються дерева (евкаліпт), кущі та напівкущі (бузок, жасмин, троянда, лаванда) і трав’янисті рослини. Ефірні олії нагромаджуються в плодах, насінні (аніс, кмин, коріандр, фенхель), зеленій масі (м’ята, лаванда, шавлія, базилік) і кореневищах (ірис, витеверія). Основними ареалами культивування даного виду культур є райони субтропіків і тропіків, окремі з них ростуть у помірному кліматичному поясі. У світовому землеробстві основне значення мають м’ята, троянда, лаванда, герань, коріандр, кмин, фенхель та аніс, а загалом властивість утворювати ефірні олії притаманна близько 3000 видам рослин.

Каучуконосні рослини нагромаджують у своїх тканинах натуральний каучук. До каучуконосів належать біля 1500 видів, але тільки деякі з них можуть бути використані для промислової переробки. У свою чергу, вони поділяються на латексні (каучук міститься в молочному соці – латексі), паренхімні (каучук у стеблах та кореневищах) та хлоренхімні (в зелених тканинах молодих пагонів та листі). Промислове значення мають тільки латексні дерева, з яких гевея бразилійська, що дає 95% світового виробництва натурального каучуку.