
- •1. Теорія аграрних відносин як наука
- •2. Суть, предмет і завдання міжнародних аграрних ринкових відносин
- •3. Практична реалізація курсу міжнародних аграрних ринкових відносин та її зв'язок з іншими дисциплінами
- •4. Методологія і методи курсу міжнародні аграрні ринкові відносини
- •5. Визначення понять «Агробізнес» та «Міжнародний агробізнес»
- •2)Загальна характеристика земельних ресурсів світу.
- •3)Земельний фонд України, його структура та використання.
- •4) Лісові ресурси світу та їх використання
- •1. Класифікаційні підходи до сучасного сільського господарства світу
- •2. Зернові типи господарства та їх сучасна територіальна організація
- •3. Географія основних продуктових і непродуктових рослинницьких типів сільського господарства
- •4. Тваринницькі та змішано тваринницько-рослинницькі типи господарства
- •1)Ретроспективно-географічні аспекти утворення Європейського Союзу.
- •2) Еволюція єдиної аграрної політики Європейського Союзу.
- •3) Програми підтримки та основні органи єдиної аграрної політики
- •Сучасна єдина аграрна політика Європейського Союзу
- •1. Сучасний стан апк Німеччини
- •2. Особливості розвитку сільського господарства Франції
- •3. Розвиток агробізнесу Великобританії
- •4. Сільське господарство Італії.
- •1)Географічні особливості та закономірності розвитку агробізнесу у сша.
- •2. Сільське господарство Канади: стан та перспективи розвитку.
- •3. Територіальні особливості розвитку сільського господарства та харчової промисловості в Японії.
- •2) Сільське господарство Північно-Східних регіонів Африки
- •3) Розвиток аграрного виробництва в країнах Центральної та Західної Африки
- •4) Географічні особливості функціонування аграрного сектору в країнах Південної Африки
- •5) Розвиток аграрного виробництва в країнах Північної та Центральної Азії
- •6) Сільське господарство регіонів Південної та Південно-Західної Азії
- •7)Географічні особливості функціонування аграрного сектору в країнах Східної Азії
- •1. Територіальна диференціація сільськогосподарського виробництва в країнах Латинської Америки.
- •2. Особливості розвитку агробізнесу в Австралії, Новій Зеландії та країнах Океанії.
- •1) Суть аграрного маркетингу та підходи до його вивчення
- •2) Розробка і впровадження в дію комплексу аграрного маркетингу
- •3) Особливості маркетингу на ринку матеріальних ресурсів для сільського господарства
- •Виробництво зернових культур
- •3)Виробництво технічних культур
- •4) Географія виробництва картоплі та крохмалевмісних бульбоплодів.
- •5) Сучасна географія баштанництва й овочівництва.
- •6) Особливості розвитку і розміщення виноградарства та плодівництва.
- •7) Стимулюючі, нікотиновмісні та наркотичні культури. Квітникарство.
- •Географія основних галузей продуктивного тваринництва світу.
- •2) Особливості розвитку конярства, верблюдівництва та оленярства.
- •3) Географія допоміжних галузей тваринництва.
- •2.Суть аграрного менеджменту
- •3. Принципи функціонування аграрного менеджменту
- •4.Особливості функціонування ринкової економіки в сільському господарстві та їхній вплив на прийняття управлінських рішень
- •5. Основні функції менеджера
- •6. Висновки
- •1. Суть глобальної продовольчої проблеми в контексті потреб населення в продукції харчування.
- •2. Деякі географічні аспекти сучасної продовольчої проблеми.
- •1) Поняття про продовольчу безпеку
- •2) Діяльність міжнародних організацій у вирішенні проблем продовольчої безпеки.
2) Сільське господарство Північно-Східних регіонів Африки
У сільському господарстві Північного регіону провідним є землеробство, яке здебільшого залежить від штучного зрошення. Оброблювані площі займають 18,2 млн. га - менше 5% території регіону.
Сільське господарство — основна галузь економіки і в країнах Східного регіону. В аграрному виробництві до нині використовують екстенсивні (господарства натурального, напівнатурального і почасти дрібнотоварного типу) та напівінтенсивні (дрібнотоварні господарства) системи землеробства. Сільськогосподарське виробництво є нестабільним, результати функціонування якого залежать від низки зовнішніх і внутрішніх чинників. Із-поміж основних необхідно виокремити економічні, природні та суспільно географічні: несприятлива кон'юнктура світового ринку; посухи, навали сарани; застосування відсталої агротехніки, ручної праці, примітивних засобів обробітку землі. Рослинництво і тваринництво не формують чітко структуризованих галузей і відособлені нерідко в різних районах.
Природні умови Північного регіону Африки сприятливі для рослинництва лише у приморській смузі, де землеробство має чітко орієнтовний субтропічний характер. Більшість посівних площ зайнято під зерновими культурами, з-поміж яких культивуються: тверді та м'які сорти пшениці, кукурудза, ячмінь, рис, традиційно сорго й просо. Вирощують також бобові та цукрову тростину. Регіон є крупним виробником арахісу та бавовни.
Високорентабельним є овочівництво, яке спеціалізується на вирощуванні помідор, цибулі, картоплі, огірків, артишоків тощо, берсиму (єгипитська конюшина), прянощів, олив (долина Нілу в Єгипті й Судані, а також ареали в Тунісі і Марокко). Із-поміж плодових культур переважають субтропічні та тропічні культури: цитрусові (апельсини, мандарини, лимони) швидкостиглих місцевих сортів, що мають порівняно високі смакові якості, а також банани, інжир, виноград тощо.
Однією з провідних сільськогосподарських культур східних територій регіону є бавовна (вирощують цінні довговолокнисті її сорти). За виробництвом бавовни Єгипет посідає 1-е місце в Африці (0,5 млн. тонн), а за зборами високоякісних довговолокнистих сортів - 1-ше місце у світі.
У пустельних оазах культивують фінікову пальмову (найвищі врожаї збирають в Алжирі та Лівії). Мавританія й Судан спеціалізуються на вирощуванні арахісу.
За сучасного рівня розвитку продуктивних сил у Східному регіоні рослинництво знаходиться в залежності від кліматичних умов. Періодичні посухи на півночі й півдні спричиняють значний недобір урожаю провідних продовольчих культур, насамперед – зерно-бобових, олійних, а також спричиняють падіж худоби. У землеробстві виокремлюються два напрями: споживчий (виробництво переважно продовольчих культур) та товарний (вирощування кави, цукрової тростини, бавовни тощо). В землеробстві донині практикуються перелогова система й прості сівозміни. У районах Атлаських гір, де досить відчутне малоземелля, широко застосовується терасування схилів. Поширене поливне землеробство, але традиційні зрошувальні споруди зазвичай недосконалі. На частку рослинництва припадає до 60 -70 % валової продукції сільського господарства.
У загальному обсязі продукції землеробства важливе місце посідають зернові: теф (різновид проса), сорго, ячмінь, кукурудза, пшениця, рис. Але врожайність їх низька і залежить від погодних умов. Бобові (горох, квасоля, сочевиця, боби тощо) вирощують у посушливих районах.
Важливими експортними культурами є: кава сортів «арабіка» і «робуста» (збори становлять до 200 тис. тонн), за якими Ефіопія посідає 1-ше місце в Африці.
З-поміж технічних культур у Східному регіоні головні позиції займають цукрова тростина і бавовна. Бавовну вирощують у Танзанії, Уганді й Кенії, переважно у дрібних селянських господарствах. Через низьку агрокультуру вирощування кінцева продукція має дуже низьку якість і непридатна для промислової переробки і використовується здебільше для виготовлення домотканних тканин.
Приміські райони спеціалізуються на плодівництві та виноградарстві. Вирощують багато сортів винограду, цитрусових, авокадо, папаю та ін.), спрямовуючи значну кількість вирощеної продукції на експорт. У Джибуті землеробство практично нерозвинуте.
Лісове господарство. В Атлаських горах і почасти на Середземноморському узбережжі Північної Африки збереглися великі лісові й чагарникові масиви з атласького кедра, туї, арганського дерева, евкаліпта, які використовують в якості ділової деревини. Чималі масиви займає корковий дуб. Населення напівпустельних районів зайняте збиранням та первинною переробкою трави альфи. Альфова сировина (1-ше місце у світі за зборами - 100 тис. тонн - належить Алжиру) використовується у виробництві високоякісних сортів паперу, целюлози, плетених виробів.
На зовнішніх ринках значним є попитом користується природна речовина гуміарабік (в'язка прозора рідина, що виділяється деякими видами акацій), найбільше якої збирають в Судані та Мавританії (до 50 тис. тонн). У Північному Судані збирають також листя сенни, яке використовують у лікувальних цілях та горіхи пальми дум.
Тваринництво. Будучи однією з традиційних галузей Північного регіону, характеризується низькою продуктивністю, спричиненою насамперед слабкою кормовою базою. З цієї причини частими є падежі худоби (до 25% поголів’я). Особливістю галузі є багаточисельні стада, поширення різноманітних типів скотарства, переважання яких у конкретних місцевостях залежить від природних умов і кормової бази.
Тваринництво є екстенсивним і спеціалізується переважно на розведенні овець (77 млн. голів), кіз (33 млн. голів), великої рогатої худоби (30 млн. голів), віслюків, верблюдів (майже 2/3 світового поголів'я). У більшості районів тваринництво є допоміжною галуззю, а в Лівійській пустелі та на Синайському півострові - основною (кочове та напівкочове). Також тут розвинуте бджільництво (в Єгипті щорічно виробляють до 10 тис. тонн меду).
Тваринництво Східного регіону загалом належить до вигінно-пасовищного типу. Східна Африка - найбільший за поголів'ям домашньої худоби регіон Африки (понад 70 млн. голів великої рогатої худоби, більше 47 млн. овець і 50 млн. кіз, майже 4 млн. верблюдів).
Рибальство. Прибережні води, особливо Атлантичного океану, багаті на рибу та ракоподібні, більшість яких належить до цінних промислових видів (сардини, тунцеві, макрелеві, креветки, лангусти, омари). За розмірами улову (840 тис. тонн) Марокко посідає перше місце в Африці. Понад 4/5 улову становлять сардини, консерви з яких є важливим експортним товаром.
У зв'язку з постійним збільшенням демографічного навантаження на землю та її використанням під промислову та інфраструктурну забудову в деяких країнах регіону актуальним стає освоєння нових територій під сільськогосподарське виробництво.
Низький рівень розвитку продуктивних сил, зокрема домінування натурального господарства, значно обмежує сільськогосподарський потенціал країн Східного регіону. Лише 1/4 виробленої сільськогосподарської продукції експортується, решта - споживається у господарствах селян.