- •1. Теорія аграрних відносин як наука
- •2. Суть, предмет і завдання міжнародних аграрних ринкових відносин
- •3. Практична реалізація курсу міжнародних аграрних ринкових відносин та її зв'язок з іншими дисциплінами
- •4. Методологія і методи курсу міжнародні аграрні ринкові відносини
- •5. Визначення понять «Агробізнес» та «Міжнародний агробізнес»
- •2)Загальна характеристика земельних ресурсів світу.
- •3)Земельний фонд України, його структура та використання.
- •4) Лісові ресурси світу та їх використання
- •1. Класифікаційні підходи до сучасного сільського господарства світу
- •2. Зернові типи господарства та їх сучасна територіальна організація
- •3. Географія основних продуктових і непродуктових рослинницьких типів сільського господарства
- •4. Тваринницькі та змішано тваринницько-рослинницькі типи господарства
- •1)Ретроспективно-географічні аспекти утворення Європейського Союзу.
- •2) Еволюція єдиної аграрної політики Європейського Союзу.
- •3) Програми підтримки та основні органи єдиної аграрної політики
- •Сучасна єдина аграрна політика Європейського Союзу
- •1. Сучасний стан апк Німеччини
- •2. Особливості розвитку сільського господарства Франції
- •3. Розвиток агробізнесу Великобританії
- •4. Сільське господарство Італії.
- •1)Географічні особливості та закономірності розвитку агробізнесу у сша.
- •2. Сільське господарство Канади: стан та перспективи розвитку.
- •3. Територіальні особливості розвитку сільського господарства та харчової промисловості в Японії.
- •2) Сільське господарство Північно-Східних регіонів Африки
- •3) Розвиток аграрного виробництва в країнах Центральної та Західної Африки
- •4) Географічні особливості функціонування аграрного сектору в країнах Південної Африки
- •5) Розвиток аграрного виробництва в країнах Північної та Центральної Азії
- •6) Сільське господарство регіонів Південної та Південно-Західної Азії
- •7)Географічні особливості функціонування аграрного сектору в країнах Східної Азії
- •1. Територіальна диференціація сільськогосподарського виробництва в країнах Латинської Америки.
- •2. Особливості розвитку агробізнесу в Австралії, Новій Зеландії та країнах Океанії.
- •1) Суть аграрного маркетингу та підходи до його вивчення
- •2) Розробка і впровадження в дію комплексу аграрного маркетингу
- •3) Особливості маркетингу на ринку матеріальних ресурсів для сільського господарства
- •Виробництво зернових культур
- •3)Виробництво технічних культур
- •4) Географія виробництва картоплі та крохмалевмісних бульбоплодів.
- •5) Сучасна географія баштанництва й овочівництва.
- •6) Особливості розвитку і розміщення виноградарства та плодівництва.
- •7) Стимулюючі, нікотиновмісні та наркотичні культури. Квітникарство.
- •Географія основних галузей продуктивного тваринництва світу.
- •2) Особливості розвитку конярства, верблюдівництва та оленярства.
- •3) Географія допоміжних галузей тваринництва.
- •2.Суть аграрного менеджменту
- •3. Принципи функціонування аграрного менеджменту
- •4.Особливості функціонування ринкової економіки в сільському господарстві та їхній вплив на прийняття управлінських рішень
- •5. Основні функції менеджера
- •6. Висновки
- •1. Суть глобальної продовольчої проблеми в контексті потреб населення в продукції харчування.
- •2. Деякі географічні аспекти сучасної продовольчої проблеми.
- •1) Поняття про продовольчу безпеку
- •2) Діяльність міжнародних організацій у вирішенні проблем продовольчої безпеки.
1. Сучасний стан апк Німеччини
ФРН — країна невеликих сімейних ферм, які переважають у центральній та південній її частинах. При цьому процес постійного укрупнення господарств зменшив їх кількість із 60-х років XX ст. майже у 2 рази. Нині розмір господарств у середньому становить 23,6 га. Найбільші ферми розташовані у Шлезвіг-Гольштейні та на сході Нижньої Саксонії. Загалом обсяг сільськогосподарського виробництва у ФРН досягає 1,5% від ВНП країни.
Рівень самозабезпеченості сільськогосподарськими продуктами сягає 85%. У середньому один німецький фермер забезпечує продовольством 104 особи, а з урахуванням продукції тваринництва — 114 осіб. Продуктивність праці у сільському господарстві із 80-х років збільшилася у 6 разів, що зумовлено високою технічною оснащеністю сільськогосподарського виробництва (у 2002 р. використовувалося 1287 тис. тракторів, а кількість зайнятих становила 930 тис. осіб).
Тваринництво. Провідною галуззю сільського господарства (4/5 вартості продукції) є тваринництво. Як правило, виробники утримують невелике поголів'я тварин. Майже 80% молочних корів перебувають у чередах, де їхня кількість не перевищує 40. Поголів'я великої рогатої худоби становить 15,9 млн. Бройлерне виробництво, виробництво яєць, свинарство як у Західній, так і у Східній Німеччині концентруються у великих тваринницьких господарствах. Загальне поголів'я свиней — 26 млн., овець — 2,3 млн.
Рослинництво. Ця галузь розвинута у районах із високою природною родючістю ґрунтів. Переважно вирощують зернові (34,9 млн. т): пшеницю, ячмінь, жито, а також кукурудзу та цукровий буряк. Ґрунти на півночі та в середньовисотних горах найбідніші і використовуються під посіви жита, вівса, картоплі (12,2 млн. т) та кормових культур.
Теплий клімат річкових долин, міжгірських котловин та низовин Південно-Західної Німеччини сприяє вирощуванню тютюну та овочів. Фруктові насадження найчастіше зустрічаються на гірських схилах Південної Німеччини, у низовинах Ельби під Гамбургом, околицях Галле. Виноградники розташовані у долинах Рейну, Мозелю та інших рік Південної Німеччини.
Рибальство. У ФРН ця галузь переживає кризу через зменшення рибних ресурсів унаслідок надмірного вилову. У 2003 р. він становив 305 тис. т (у рекордному 1975 р. ФРН та НДР разом виловлювали 849 тис. т). Невеликий морський глибоководний рибальський флот Німеччини базується у портах Бремергафен, Куксгафен та Гамбург на Північному морі й у Засніці на о. Рюген у Балтійському морі. Переважно виловлюють оселедці, креветки та мідії.
Харчова промисловість. У ній зайнято приблизно 4 млн. осіб та виготовляється майже 15% сукупної промислової продукції. Німеччина завжди славилася своєю мінеральною водою, молоком, фруктами та овочами, м'ясом, пивом (114 млн. гл), сигаретами.
2. Особливості розвитку сільського господарства Франції
У межах ЄС Франція — провідна сільськогосподарська країна. Вона має найбільшу площу орних земель (понад 30 млн. га) та найвищу їх продуктивність (врожайність зернових — 60 ц/га). Частка Франції становить понад 21% (перше місце в Європі) сільськогосподарської продукції країн ЄС, країна є найбільшим (після СІЛА) експортером сільськогосподарської продукції.
Після Другої світової війни сільське господарство Франції модернізувалось, а кількість ферм скоротилася. У 2003 р. нараховувалося приблизно 740 тис. ферм порівняно з 900 тис. в 1950 р. Змінилися і методи ведення сільського господарства. В країні широко використовується сільськогосподарська техніка, мінеральні добрива, гербіциди, а у посушливих районах — зрошення.
Тваринництво. Цій галузі належить вагома роль у сільському господарстві країни (60% вартості сільськогосподарської продукції). Провідним є розведення великої рогатої худоби молочного напряму. Найбільше поголів'я продуктивної худоби (20,1 млн. голів) вирощують у Бретані та Нижній Нормандії. Молоко використовують для виробництва молочних продуктів, у т. ч. різних сортів сиру, яким славиться Франція. Свиней (13,4 млн. голів) та птицю розводять переважно на заході, овець (10,5 млн. голів) — на схилах Центрального Французького масиву.
Рослинництво. Франція посідає перше місце в ЄС за виробництвом та експортом зернових, які є основою землеробства країни. Головна зернова культура — пшениця (30 млн. т), хоча у великій кількості вирощують також кукурудзу (13 млн. т) та ячмінь (8 млн. т). Найбільші зернові ферми країни знаходяться у Паризькому басейні. Розширюється посівна площа для олійних культур — рапсу та соняшнику, з яких виготовляють олію і корм для худоби. Вирощують фрукти (11,1 млн. т) та овочі (7,8 млн. т), зокрема яблука, груші, персики, вишні, томати, цвітну капусту, моркву, дині тощо. Понад 1/3 вин, вироблених в ЄС, виготовляє Франція. Біля Ніцци розміщені унікальні плантації квітів.
Рибальство. Переважна більшість населення узбережжя Атлантичного океану та Ла-Маншу займається рибальством. Основними рибальськими портами є Булонь-сюр-Мер, Лор'ян, Ла-Рошель. Вирощування устриць налагоджене у Бретані. У 2003 р. загальний вилов риби становив 795 тис. т.
Лісове господарство. Результатом широкого впровадження промислового лісівництва є велика заготівля деревини (понад 33 млн. м3 щороку). Ліси займають 13,1 млн. га, або 24% території країни. Найгустіші лісові райони збереглися у горах (Альпи, Юра, Вогези), у Центральному Французькому масиві та на південному заході Франції. Незважаючи на поширення лісів та щорічний приріст у 44 млн. м3 деревини, країна є її імпортером. Господарському використанню лісів перешкоджають численні приватні володіння (державі належить тільки 30% лісів).
Харчова промисловість. Основні підприємства рибоконсервної промисловості знаходяться на південному узбережжі Бретані. Продукція цієї галузі експортується частково. Світове значення має виноробство. Франція — батьківщина шампанського, коньяку, кальвадосу, знаменитих вин із 11 виноробних районів (Бордо, Шампань, Бургундія, Божоллє, Ельзас, долини Рони, Луари, Прованс, Руссільйон-Лан-гедок, південний захід та Франш-Конте). Споживання вин у країні настільки велике, що, експортуючи високоякісні вина, Франція одночасно імпортує велику кількість дешевих вин, передусім з Італії та Іспанії.