- •1. Теорія аграрних відносин як наука
- •2. Суть, предмет і завдання міжнародних аграрних ринкових відносин
- •3. Практична реалізація курсу міжнародних аграрних ринкових відносин та її зв'язок з іншими дисциплінами
- •4. Методологія і методи курсу міжнародні аграрні ринкові відносини
- •5. Визначення понять «Агробізнес» та «Міжнародний агробізнес»
- •2)Загальна характеристика земельних ресурсів світу.
- •3)Земельний фонд України, його структура та використання.
- •4) Лісові ресурси світу та їх використання
- •1. Класифікаційні підходи до сучасного сільського господарства світу
- •2. Зернові типи господарства та їх сучасна територіальна організація
- •3. Географія основних продуктових і непродуктових рослинницьких типів сільського господарства
- •4. Тваринницькі та змішано тваринницько-рослинницькі типи господарства
- •1)Ретроспективно-географічні аспекти утворення Європейського Союзу.
- •2) Еволюція єдиної аграрної політики Європейського Союзу.
- •3) Програми підтримки та основні органи єдиної аграрної політики
- •Сучасна єдина аграрна політика Європейського Союзу
- •1. Сучасний стан апк Німеччини
- •2. Особливості розвитку сільського господарства Франції
- •3. Розвиток агробізнесу Великобританії
- •4. Сільське господарство Італії.
- •1)Географічні особливості та закономірності розвитку агробізнесу у сша.
- •2. Сільське господарство Канади: стан та перспективи розвитку.
- •3. Територіальні особливості розвитку сільського господарства та харчової промисловості в Японії.
- •2) Сільське господарство Північно-Східних регіонів Африки
- •3) Розвиток аграрного виробництва в країнах Центральної та Західної Африки
- •4) Географічні особливості функціонування аграрного сектору в країнах Південної Африки
- •5) Розвиток аграрного виробництва в країнах Північної та Центральної Азії
- •6) Сільське господарство регіонів Південної та Південно-Західної Азії
- •7)Географічні особливості функціонування аграрного сектору в країнах Східної Азії
- •1. Територіальна диференціація сільськогосподарського виробництва в країнах Латинської Америки.
- •2. Особливості розвитку агробізнесу в Австралії, Новій Зеландії та країнах Океанії.
- •1) Суть аграрного маркетингу та підходи до його вивчення
- •2) Розробка і впровадження в дію комплексу аграрного маркетингу
- •3) Особливості маркетингу на ринку матеріальних ресурсів для сільського господарства
- •Виробництво зернових культур
- •3)Виробництво технічних культур
- •4) Географія виробництва картоплі та крохмалевмісних бульбоплодів.
- •5) Сучасна географія баштанництва й овочівництва.
- •6) Особливості розвитку і розміщення виноградарства та плодівництва.
- •7) Стимулюючі, нікотиновмісні та наркотичні культури. Квітникарство.
- •Географія основних галузей продуктивного тваринництва світу.
- •2) Особливості розвитку конярства, верблюдівництва та оленярства.
- •3) Географія допоміжних галузей тваринництва.
- •2.Суть аграрного менеджменту
- •3. Принципи функціонування аграрного менеджменту
- •4.Особливості функціонування ринкової економіки в сільському господарстві та їхній вплив на прийняття управлінських рішень
- •5. Основні функції менеджера
- •6. Висновки
- •1. Суть глобальної продовольчої проблеми в контексті потреб населення в продукції харчування.
- •2. Деякі географічні аспекти сучасної продовольчої проблеми.
- •1) Поняття про продовольчу безпеку
- •2) Діяльність міжнародних організацій у вирішенні проблем продовольчої безпеки.
3) Програми підтримки та основні органи єдиної аграрної політики
Механізм підтримки цін усередині ЄС був запропонований спочатку для зернових культур. Цей механізм залишається базовим і понині, тому ми розглянемо його саме на прикладі цін на зерно.
Вихідним пунктом механізму є цільова ціна, що встановлюється як бажана ціна в найбільш дефіцитній зерноспоживчій зоні. Зокрема, такою зоною був обраний м. Дусбург у Німеччині. Основний зерно продукуючою зоною було обране м. Орме на північному-заході Франції. Цільова ціна встановлюється Радою міністрів щорічно. Її призначення - є орієнтиром для виробників і служить базою для розрахунку всіх інших параметрів ЄАП.
Нижче рівня цільової ціни встановлюється інтервенційна ціна. Очевидно, що нема рації встановлювати інтервенційну ціну нижче рівня світових цін. А це значить, що продукт зі світового ринку ринеться на більш вигідний європейський ринок. Для захисту від цієї небезпеки вводиться другий ступінь захисту — гранична ціна (іноді її називають також мінімальною імпортною ціною). Ця ціна визначається як цільова ціна за винятком витрат на транспортування з основного порту ввозу продукту до основного місця його споживання. Для зерна основною споживаючою зоною, обраний Дусбург, а основним портом ввозу вважається Роттердам (Нідерланди).
Призначення граничної ціни — розрахунок змінного імпортного тарифу. Останній розраховується як різниця між граничною ціною й світовою ціною, що у свою чергу визначається як мінімальна імпортна ціна (включаючи витрати на страховку й фрахт), по якій продукт (у нашому випадку - зерно) поставлявся ззовні ЄС у порт Роттердам протягом певного часу. Світова ціна є одним із найскладніших елементів цих розрахунків, вона визначається за шістьма основними зерновими категоріями двічі на місяць і коректується на якість і порт доставки. Відповідно гранична ціна й імпортний тариф також розраховуються двічі на місяць.
ЄС є не стільки імпортером сільськогосподарської продукції, і зокрема зерна, скільки її експортером. Високі внутрішні ціни приводили б до росту пропозиції на внутрішньому ринку, а також інтервенційних запасів. Тому експортери одержують експортну субсидію (іноді називану поверненням або компенсацією), обчислювальну як різницю між інтервенційною ціною (або ринкової, якщо вона тримається вище інтервенційної) і світовий. Ця субсидія також визначається двічі на місяць. По деяких продуктах застосовуються й інші схеми субсидування використання надлишків: так, по пшениці й сухому молоці субсидіюють використання цих продуктів на корм худобі.
Особливості регулювання ринку фруктів й овочів визначаються їхньою швидкопсувною природою й неможливістю застосування механізму інтервенційних запасів. Крім того, цей сектор характеризується множинністю дрібних виробників, продукція може мати різний ступінь переробки. Механізм підтримки цін на свіжі фрукти й овочі опирається на організації виробників. Подібним до організацій, які широко поширені в розвинених країнах, при падінні ринкової ціни нижче певного базового рівня дозволяється вилучити частину продукції із продажу. FEOGA частково компенсує втрати від цього вилучення. Базові ціни визначаються щорічно Радою міністрів на основі середніх цін за останні три роки. На їхній основі розраховуються ціни вилучення продукту з ринку. Останні ціни використаються для виплати компенсацій FEOGA організаціям виробників.
Молочні продукти підтримуються так само, як і зернові, однак гарантовані ціни встановлюються не на фермерську продукцію - молоко, а на продукти переробки - масло й сухе молоко. Національні інтервенційні агентства закуповують масло на конкурсній основі при збереженні ринкової ціни нижче 92% інтервенційної ціни протягом двох тижнів. Закупівлі здійснюються за ціною, що становить 90% інтервенційної ціни. Сухе молоко закуповується тільки в період пікового виробництва молока - з 1 березня по 31 серпня.
Яловичина й телятина в момент формування ЄАП були в дефіциті на європейському ринку, і з позиції тих років не передбачалося їхнє надвиробництво. Тому механізми регулювання цього ринку спочатку досить відрізнялися від механізмів ринку зернових: застосовувалися тільки торговельні міри захисту (імпортні тарифи й експортні субсидії). Однак в 1972 р. уже треба було вводити інтервенційні міри. В 1980-і рр. виробництво яловичини росло дуже швидко й виникла необхідність обмеження виробництва.
Ціни на свинину підтримуються платежами приватним торговцям за зберігання продукції у випадку, якщо ринкова ціна падає нижче 85% базової ціни, що визначається щорічно.
Не тільки механізми підтримки різних продуктів у ЄС розрізняються між собою, різний і ступінь впливу на ціни на різні продукти. Найбільшою мірою підтримуються ціни на молоко, молочні продукти (особливо масло), цукор, яловичину й свинину. Найбільш нейтральний вплив ЄАП робить на ціни на більшість фруктів й овочів, рослинне масло й картоплю.
Проведення структурної політики в ЄАП почалося значно пізніше введення механізмів підтримки цін, із Плану Мансхольта 1972 р. Метою структурної політики є створення більше ефективних, життєстійких виробничих одиниць шляхом надання певних виборчих субсидій і допомоги в забезпеченні, перепідготовці, постачанні інформацією.
У директивах 1972 р. передбачалося кілька програм.
1. Інвестиційна допомога перспективним фермам. Претендувати на участь у цій програмі могли фермери, що одержують більше половини свого доходу від сільськогосподарської діяльності, що довели свій професійний рівень, що представили й виконують план розвитку своєї ферми й які погодились вести стандартний бухгалтерський облік свого господарства. У цьому випадку фермери могли одержати наступні види допомоги:
субсидію по процентній ставці по інвестиційному кредиті (але не на покупку землі або худоби й птиці);
премію для переорієнтації господарства на виробництво ВРХ або овець;
фінансову допомогу для налагодження бухгалтерського обліку;
фінансову допомогу для землевпорядження й іригаційних проектів.
Групи фермерів, що поєднують зусилля для оптимального використання своїх ресурсів, також могли одержати в рамках цієї програми допомогу для організації спільної діяльності.
2. Ранні схеми виходу на пенсію передбачали виплати одноразових або щорічних субсидій фермерам, що погодились вийти на пенсію й звільнити землю. Претендувати на участь у цій програмі могли також тільки ті фермери, які одержували основний дохід від аграрного виробництва й досягли 55-65 років. Якщо зазначені фермери не брали ці землі для свого виробництва, то останні підлягали тривалій консервації.
3. Третя програма передбачала надання консультаційних послуг фермерам із приводу того, що їм робити: продовжувати займатися фермерством, вийти на пенсію, перемкнутися на інші види діяльності. Для тих, хто залишався в сільському господарстві, передбачалася допомога в підвищенні кваліфікації.