- •1. Теорія аграрних відносин як наука
- •2. Суть, предмет і завдання міжнародних аграрних ринкових відносин
- •3. Практична реалізація курсу міжнародних аграрних ринкових відносин та її зв'язок з іншими дисциплінами
- •4. Методологія і методи курсу міжнародні аграрні ринкові відносини
- •5. Визначення понять «Агробізнес» та «Міжнародний агробізнес»
- •2)Загальна характеристика земельних ресурсів світу.
- •3)Земельний фонд України, його структура та використання.
- •4) Лісові ресурси світу та їх використання
- •1. Класифікаційні підходи до сучасного сільського господарства світу
- •2. Зернові типи господарства та їх сучасна територіальна організація
- •3. Географія основних продуктових і непродуктових рослинницьких типів сільського господарства
- •4. Тваринницькі та змішано тваринницько-рослинницькі типи господарства
- •1)Ретроспективно-географічні аспекти утворення Європейського Союзу.
- •2) Еволюція єдиної аграрної політики Європейського Союзу.
- •3) Програми підтримки та основні органи єдиної аграрної політики
- •Сучасна єдина аграрна політика Європейського Союзу
- •1. Сучасний стан апк Німеччини
- •2. Особливості розвитку сільського господарства Франції
- •3. Розвиток агробізнесу Великобританії
- •4. Сільське господарство Італії.
- •1)Географічні особливості та закономірності розвитку агробізнесу у сша.
- •2. Сільське господарство Канади: стан та перспективи розвитку.
- •3. Територіальні особливості розвитку сільського господарства та харчової промисловості в Японії.
- •2) Сільське господарство Північно-Східних регіонів Африки
- •3) Розвиток аграрного виробництва в країнах Центральної та Західної Африки
- •4) Географічні особливості функціонування аграрного сектору в країнах Південної Африки
- •5) Розвиток аграрного виробництва в країнах Північної та Центральної Азії
- •6) Сільське господарство регіонів Південної та Південно-Західної Азії
- •7)Географічні особливості функціонування аграрного сектору в країнах Східної Азії
- •1. Територіальна диференціація сільськогосподарського виробництва в країнах Латинської Америки.
- •2. Особливості розвитку агробізнесу в Австралії, Новій Зеландії та країнах Океанії.
- •1) Суть аграрного маркетингу та підходи до його вивчення
- •2) Розробка і впровадження в дію комплексу аграрного маркетингу
- •3) Особливості маркетингу на ринку матеріальних ресурсів для сільського господарства
- •Виробництво зернових культур
- •3)Виробництво технічних культур
- •4) Географія виробництва картоплі та крохмалевмісних бульбоплодів.
- •5) Сучасна географія баштанництва й овочівництва.
- •6) Особливості розвитку і розміщення виноградарства та плодівництва.
- •7) Стимулюючі, нікотиновмісні та наркотичні культури. Квітникарство.
- •Географія основних галузей продуктивного тваринництва світу.
- •2) Особливості розвитку конярства, верблюдівництва та оленярства.
- •3) Географія допоміжних галузей тваринництва.
- •2.Суть аграрного менеджменту
- •3. Принципи функціонування аграрного менеджменту
- •4.Особливості функціонування ринкової економіки в сільському господарстві та їхній вплив на прийняття управлінських рішень
- •5. Основні функції менеджера
- •6. Висновки
- •1. Суть глобальної продовольчої проблеми в контексті потреб населення в продукції харчування.
- •2. Деякі географічні аспекти сучасної продовольчої проблеми.
- •1) Поняття про продовольчу безпеку
- •2) Діяльність міжнародних організацій у вирішенні проблем продовольчої безпеки.
2) Еволюція єдиної аграрної політики Європейського Союзу.
У післявоєнній Західній Європі ідея економічної інтеграції була в центрі уваги як основний інструмент забезпечення колективної безпеки.
Ідеї об'єднання сільськогосподарських ринків також літали в повітрі. Країни вийшли з війни в найжорстокішій продовольчій кризі, населення ще пам'ятало голод часів першої світової війни. Проблема продовольчої безпеки була не теоретична, а цілком реальна для мільйонів європейців. Однак об'єднання аграрних ринків було досить складною проблемою, тому що кожна країна проводила власну політику, мала свої інтереси в агропродовольчій сфері.
Як результат різноманітних стремлінь всіх країн стала викреслюватися ідея створення такої єдиної європейської системи, що сполучала б у собі підтримку ринків для забезпечення продовольчої безпеки, захисту від дешевого заокеанського імпорту для забезпечення власного стабільного виробництва й підтримку продовольчого експорту.
Таким чином, коли в 1957 р. шість країн підписували Римський договір, що утворив Європейське співтовариство (ЄС), його аграрна складова вже була визначена. Статті 38-47 Римського договору передбачали (Нормування єдиної аграрної політики Співтовариства (ЄАП), мета якої була продекларована в такий спосіб:
• збільшити продуктивність сільськогосподарського виробництва шляхом технічного сприяння й забезпечення раціонального розвитку, а також оптимального використання факторів виробництва, особливо праці;
• забезпечити справедливий рівень життя сільським жителям, зокрема шляхом збільшення персональних доходів тих, хто зайнятий у сільському господарстві;
• стабілізувати ринки;
• забезпечити гарантоване продовольче постачання;
• забезпечити розумні ціни на продовольство для споживачів. Наступні статті формулювали основні принципи для формування механізмів ЄАП, за рахунок яких передбачалося реалізувати ці цілі, установлювали загальні організації для регулювання ЄАП і процедури цього регулювання.
Рада міністрів ЄС кілька років готовила проект ЄАП, і після тривалих дискусій у січні 1962 р. прийняла ряд документів, що дали початок загальному аграрному ринку Європи.
По документах 1962 р. загальний ринок створювався для зернових культур, а також для свинини, м'яса птиці і яєць. Були встановлені основні механізми регулювання ринків в ЄАП, які діють і по теперішній час: цільові ціни, інтервенційні ціни, граничні ціни, змінний імпортний тариф й експортні субсидії. У наступні кілька років подібні ж механізми були встановлені й для інших продуктів. Для окремих продуктів (олійні, тверді сорти пшениці) був визначений інший режим підтримки цін виробників - через прямі платежі фермерам. Це було зроблено для підтримки внутрішніх роздрібних цін на відносно низькому рівні.
Документи 1962 р. сформулювали три фундаментальних принципи ЄАП: єдність ринку, загальне фінансування й преференції Співтовариству.
В 1973 р. відбулося перше розширення ЄС - у нього влилися Великобританія, Данія й Ірландія. Для першої із цих країн аграрна частина Союзу не представляла великого інтересу, більше того, приєднання вело до росту продовольчих цін у Британії. Для Данії й Ірландії, що характеризуються високою питомою вагою аграрного сектора в економіці, ЄАП могла надати певні переваги.
Перше розширення ЄС передбачало поступову схему входження нових країн: п'ятирічний режим переходу до митних зборів ЄС, шестирічний період для гармонізації внутрішніх цін. У перехідний період цінова різниця компенсувалася вступними компенсаційними платежами. При вступі Греції на неї були поширені ті ж правила, для Іспанії й Португалії був передбачений десятилітній перехідний період. Австрія, Швеція й Фінляндія повинні були привести свої внутрішні ціни у відповідність із ЄС негайно (для Австрії й Фінляндії, де сільськогосподарські ціни підтримувалися на ще більш високому рівні, чим у ЄС, це означало різке падіння фермерських цін в один день). При цьому їм було дозволено продовжувати проводити деякі національні програми підтримки по тим продуктам, по яких падіння цін перевищувало 10%.