ПЛАН
Вступ
ВПЛИВ СОЦІАЛЬНОГО СТАНОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ Т.Г. ШЕВЧЕНКА ЯК ФІЛОСОФА
СУПЕРЕЧЛИВІСТЬ ПОСТАТІ ШЕВЧЕНКА
СВІТОГЛЯДНО-МЕТОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ ШЕВЧЕНКА
ІДЕАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО В УЯВЛЕННІ Т.Г. ШЕВЧЕНКА.
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Світогляд великих людей – це та загальна духовна опора, на якій стоїть ця людина, з точки зору якої вона дивиться на навколишній світ, бачить його і зображує в своїй творчості. За змістом цей світогляд може бути найрізноманітнішим.
В тому, що Тарас Григорович Шевченко, пророк, геній українського народу був великою людиною ні в кого немає сумнівів, а ось відносно його світогляду сумніви і суперечки точилися як за його життя, так і зараз. Саме тому виникає нагальна необхідність переосмислити творчій спадок і встановити філософську приналежність Шевченка до певних традицій, шкіл і течій.
Тарас Шевченко прийшов у цей світ тоді, коли український народ стояв на колінах, коли його гідність і права були потоптані. Шевченко походив із середовища цих «німих рабів» і повстав проти несправедливості, зневаженої людської і національної гідності. Його точкою зору і духовною опорою стала боротьба проти поневолення рідного народу. Своїм "селянським" національним здоровим глуздом він зумів оформити свою розумну національну суть, в темряві ночі безправності висвітлити орієнтири державності, акумулювати національний дух – дух козацької доби, передати його не тільки живим, але й поколінням «ненароджених», синтезувати єдність душі і тіла українства.
Оскільки Шевченко насамперед був поетом, то і дослідження соціально-філософської приналежності поета необхідно проводити через аналіз його творчості. Так, в центрі світогляду Шевченка - передусім відчуття самого себе, відповідальності за власну долю, власне «Я», чітко структурованих через інтенсивний автобіографізм самого митця як поета, носія гуманістичної ідеології. Шевченко і став генієм і пророком тому, що духовні колізії свого часу зробив особистою драмою, а патріотизм – мірою справжньої любові людини до людини. Все своє життя поет прагнув до свободи, боровся за знищення кріпацтва, національного гноблення, ліквідацію самодержавства, вірив, що настане такий суспільно-політичний лад, який забезпечить свободу народові, а особі – всебічний розвиток. Боротьбу за справедливість, добро і щастя Шевченко тісно пов’язував з ідеєю милосердя, яке розумів як істинно людське почуття, співчутливе ставлення людини до людини, прагнення робити добро, допомагати в боротьбі з нещастями і горем. При цьому поет засуджував всіх тих, хто принижував беззахисних, кривдив і обманював чесних людей, робив їм зло і змушував страждати. На його думку милосердя – підґрунтя людської гідності, людських вчинків, духовності і моральності в стосунках між людьми.
Це і визначало його світогляд, а суперечності, які дали початок суперечкам щодо його світогляду, пов’язані з особливостями характеру.
Вплив соціального становища на формування т.Г. Шевченка як філософа
Всесвітньо відомий український поет Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814р. в с. Моринці, що на Черкащині. Батьки Тараса були кріпаками поміщика В. В. Енгельгарда.
В 1822р. батько віддав Тараса на навчання до кирилівського дяка. За два роки навчання хлопчик навчився читати й писати, а також отримав навики з арифметики.
Вже в 1825р. Тарас залишився сиротою. Деякий час був “школярем-попихачем” у дяка Богорського. Вже в шкільні роки малому Тарасу дуже подобалося малювання. Він мріяв стати маляром і шукав для себе учителя малювання. З самого дитинства Тарас був натурою чутливою й вразливою, мрійливою, самозаглибленою і водночас непокірливою, вольовою і цілеспрямованою, яка не задовольняється тяжко здобутим у боротьбі за існування шматком хліба, а прагне чогось вищого. Ще з самого дитинства у хлопця проявлялася художня натура.
В лютому 1831р. Тарас Шевченко помандрував до Петербурга. В 1832р. Енгельгардт віддає Шевченка на чотири роки майстрові петербурзького малярного цеху В. Ширяєву. Разом з його учнями Шевченко бере участь у розписах Великого та інших петербурзьких театрів. Саме там в 1835р. Шевченко познайомився з учнем Академії мистецтв І. , Є. Гребінкою і конференц-секретарем Академії мистецтв В. Григоровичем, який дозволяє Шевченкові відвідувати рисувальні класи Товариства заохочування художників (1835). Згодом відбувається знайомство Шевченка з К. Брюлловим і В. Жуковським, яких вразив талант юнака і 1838р. вони викупляють його з кріпацтва.
21 травня 1838р. Шевченка зараховують стороннім учнем Академії мистецтв. Вчителем юнака стає К. Брюллова. Шевченко стає одним з його улюблених учнів.
Вірші Шевченко почав писати іще коли був кріпаком. З тих перших поетичних спроб відомі тільки вірші “Причинна” і “Нудно мені, тяжко — що маю робити”. Навчаючись у Академії мистецтв і маючи твердий намір здобути професійну освіту художника Шевченко тим часом все більше і більше усвідомлює своє поетичне покликання.
Новий період творчості Шевченка охоплює роки 1843 — 1847 (до арешту) і пов'язаний з двома його подорожами на Україну. За назвою збірки автографів “Три літа” (яка включає поезії 1843 — 1845 рр.) ці роки життя й творчості поета названо періодом “трьох літ”.
Перша подорож Шевченка на Україну продовжувалася близько восьми місяців. Виїхавши з Петербурга у травні 1843р., поет відвідав десятки міст і сіл України (рідну Кирилівку, Київ, Полтавщину, Хортицю, Чигирин тощо). Спілкувався з селянами, познайомився з численними представниками української інтелігенції й освіченими поміщиками. На Україні Шевченко багато малював, виконував ескізи. Повертається до Петербурга поет наприкінці лютого 1844р.
Весною 1845р. Шевченко після надання йому Радою Академії мистецтв звання некласного художника повертається на Україну. Цього разу він знову багато подорожує по рідних місцях, виконує доручення Київської археографічної комісії, записує народні пісні, малює архітектурні й історичні пам'ятки, портрети й краєвиди. З жовтня по грудень 1845р. поет переживає надзвичайне творче піднесення, пише багато творів.
Весною 1846р. у Києві Шевченко знайомиться з М. Костомаровим, М. Гулаком, М. Савичем, О. Марковичем та іншими членами таємного Кирило-Мефодіївського товариства і невдовзі стає його членом. У березні 1847р. товариство було розгромлене, його членів почали переслідувати і арештовувати. Шевченка був заарештований 5 квітня 1847р., а 17-го квітня поета привезли до Петербурга, де на час слідства ув'язнили в казематі III відділу.
За створення підбурливих і найвищою мірою зухвалих віршів Шевченка призначено рядовим до Окремого Оренбурзького корпусу. На вироку Микола І дописав: “Під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати”. Були заборонені й Шевченкові книжки.
8 червня 1847р. Шевченка привезли до Оренбурга, звідти до Орської кріпості, де він мав відбувати солдатську службу. Для поета почалися місяці принизливої і виснажливої муштри. В Орську Шевченко порушив царську заборону і почав писати, все що писав Шевченко записував до саморобних “захалявних” зошитків.
У 1848р. завдяки клопотанню друзів Шевченка включили як художника до складу Аральської описової експедиції, яку на той момент очолював О. Бутаков. З жовтня 1848р. до травня 1849р. експедиція зимувала на острові Косарал. З травня експедиція продовжувала дослідження Аральського моря, наприкінці вересня повернулася до Раїма, а звідти до Оренбурга. Шевченка залишили в Оренбурзі опрацьовувати матеріали експедиції, де він написав 12 поезій.
23 квітня 1850р. Шевченка заарештували за порушення царської заборони писати й малювати. Після слідства в Орській кріпості його перевели до Новопетровського укріплення на півострові Мангишлак, куди він прибув у середині жовтня 1850р. Цей новий арешт мав фатальні наслідки для поетичної творчості Шевченка на засланні: він змушений був припинити писати вірші і відновив поетичну діяльність лише незадовго до звільнення. Проте, в ті роки він малював, написав кілька повістей російською мовою і розпочав щоденник. Всупереч царській забороні малювати і маючи негласний дозвіл безпосереднього начальства на засланні він зробив сотні малюнків і начерків — переважно пейзажів, а також портретів і жанрових сцен. Сім років перебування в Новопетровському укріпленні — чи не найтяжчих у житті поета. 1 травня 1857р. було дано офіційний дозвіл звільнити Шевченка з військової служби зі встановленням за ним нагляду і забороною жити в столицях. 2 серпня 1857р. Шевченко виїхав із Новопетровського укріплення, маючи намір поселитися в Петербурзі.
Коли Шевченко виїхав з Новопетровського укріплення, прямуючи через Астрахань, Нижній Новгород і Москву до Петербурга, він ще не знав, що столиця для нього закрита. Про це поет дізнався в Нижньому Новгороді, де йому довелося затриматися на кілька місяців, поки віце-президент Академії мистецтв Ф. Толстой не виклопотав дозвіл на його проживання в Петербурзі.
У кінці березня 1858р. Шевченко приїхав до Петербурга. Літературно-мистецька громадськість столиці гаряче зустріла поета. В останні роки життя він бере активну участь у громадському житті, виступає на літературних вечорах, стає одним із фундаторів Літературного фонду, допомагає недільним школам на Україні.
Влітку 1859р. Шевченко відвідав Україну. Зустрівся в Кирилівці з братами й сестрою. Мав намір оселитися на Україні. Шукав ділянку, щоб збудувати хату. Та 13 липня біля с. Прохорівка його заарештували. Звільнили через місяць і запропонували виїхати до Петербурга.
Роки заслання суттєво підірвали здоров'я Шевченка. На початку 1861р. він тяжко захворів і 10 березня помер. У похороні поета брав участь чи не всі літературно-мистецькі кола Петербурга. Похований великий поет був на Смоленському кладовищі. Через два місяці, 22 травня 1861р., виконуючи заповіт поета, його друзі перевезли прах на Україну і поховали на Чернечій горі біля Канева.