4.Принципи організації нервової системи

Конвергентно-дивергентна організація нервової системи

Результати сучасних анатомо-гістологічних, нейрофізіологічних, клінічних і теоретичних досліджень показали, що найважливішим для розуміння функцій нервової системи є уявлення про її універсальну конвергентно-дивергентну організацію. Цей тип організації найбільшою мірою притаманний аферентним системам. Так, інфор­мація, що переноситься волокнами спинно-тала­мічних шляхів і задніх стовпів, конвергує на тих самих центральних нейронах (задня центральна звивина). Морфологічною основою цієї конвергенції вже на рівні спинного мозку слугують множинні колатералі від аксонів задніх стовпів до нейронів задніх і бічних рогів спинного мозку, численні колатералі між цими системами простежуються на рівні довгастого і середнього мозку й, особливо, таламуса. Крім того, ці шляхи конвергують на тих самих кіркових нейронах. Конвергенція інформації спостерігається не тільки від різних шляхів соматичної чутливості, а й від сенсорних систем інших модальностей на релейних нейронах вентролатерального ядра зорового горба, ретикулярної формації, деяких іпсилатеральних таламічних ядер, мозочка та іпсилатеральної кори. Нейрони кори великого мозку отримують аферентні сигнали від досить великого числа периферійних і центральних джерел різного просторового, біологічного і модального походження. Така універсальна конвергентно-дивергентна організація виявляється, зокрема, в тому, що на кожний (навіть найелементарніший) зовнішній стимул спричинені електричні відповіді у здорової людини реєструються практично у всьому мозку, а відповіді, зареєстровані мікроелектродами в експериментах, охоплюють до двох третин нейронів мозку.

5.Будова та функція аналізатора

Будова аналізатора і його функції

Тепер згадаємо пройдене нами раніше. Анатомо-фізіологічний апарат, за допомогою якого виникають відчуття, І. П. Павлов називав аналізатором. Аналізатор складається з трьох частин. Перша частина — рецептори (нервові апарати на закінченнях нервів). Саме ці апарати першими приймають подразнення — інформацію із зовнішнього і внутрішнього світу. Друга частина аналізатора — аферентний нерв. Третя частина — відповідна частина підкірки і кори мозку, куди доходять відчуття. Кіркова частина аналізатора складається з трьох зон. У результаті збудження цієї ділянки мозку виникає психічний процес — відчуття.

Матеріалісти стверджують, що відчуття є перетворенням енергії зовнішнього світу на факт свідомості. За допомогою аналізаторів відбувається трансформація енергії, перехід одного виду енергії в інший. Коли подразник фізично впливає на рецептор, то в самому рецепторі виникає фізіологічний процес — збудження. Збудження іде нервом і приходить у певну ділянку мозку. Внаслідок збудження цієї ділянки кори великих півкуль у мозку виникає психічний процес — відчуття. Отже, шлях виникнення відчуття — це шлях переходу від фі­зичних зовнішніх подразників через фізіологічні процеси у формування психічних явищ. Анатомо-фізіологічний апарат, що створює відчуття, дає мож­ливість розчленувати численні впливи, які одночасно діють на орга­нізм, тобто робити аналіз. У зв’язку з цим він і названий аналі­затором. Аналізатор — рефлекторний апарат. Цей апарат настро­юється на краще приймання подразнення. Подразнення зумовлює рефлекторні акти аналізаторів. Це пояснюється тим, що доцентрові рефлекторні нервові системи доходять до кори головного мозку, а відтіля за допомогою еферентних волокон імпульси йдуть до виконавчих органів, у тому числі і до периферійних відділів аналізаторів, внаслідок чого і відбувається їхнє настроювання на краще приймання подразнення. Така взаємодія окремих частин аналізатора і забезпечує його роботу як цілісного комплексу. За будь-якого ушкодження аналізатора, хоча б однієї з його частин, — відчуття не виникає.

Наприклад, візьмемо око. Якщо воно ушкоджене, то зо­ро­вого відчуття не буде. Якщо ушкоджена якась частина зоро­вого зоро­вого аналізатора кори головного мозку (це потиличні частки), то від­чуття також не буде. Для того щоб виникло відчуття, потрібна взаємодія всіх частин аналізатора.

Вирішити проблему якісного аналізу відчуття — це означає від­повісти на запитання, яка психофізіологічна характеристика від­чуття. Відчуття з’єднують нас із зовнішнім світом.