ЗМІСТ

Вступ.....................................................................................................................................3

Суть контролю в менеджменті...........................................................................................5

Розділ 1. Загальна характеристика підприємства ПАТ «АПК-ІНВЕСТ»......................8

1.1 Спеціалізація підприємства..........................................................................................8

1.2 Цілі і задачі функціонування......................................................................................11

Розділ 2. Аналіз внутрішнього середовища ПАТ «АПК-ІНВЕСТ»..............................14

2.1 Вивчення структури управління підприємства........................................................14

2.2 Персонал, як елемент внутрішнього середовища організації.................................19

2.3 Аналіз фінансової сфери підприємства.....................................................................23

2.4 Аналіз маркетингової сфери.......................................................................................31

Розділ 3. Оцінка і аналіз зовнішнього середовища........................................................35

3.1 Основні споживачі продукції підприємства.............................................................35

3.2 Аналіз конкурентного середовища............................................................................36

3.3 Законодавча база щодо діяльності підприємства.....................................................37

Висновки.............................................................................................................................40

Список використаних джерел...........................................................................................42

Вступ

Управлінська діяльність - один із найважливіших факторів функціонування і розвитку підприємств в умовах ринкової економіки. Ця діяльність постійно удосконалюється у відповідності до об´єктивних вимог виробництва і реалізації товарів, складності господарських зв´язків, підвищення ролі споживача у формуванні техніко-економічних та інших параметрів продукції

Менеджмент як наукова система організації виробництва є однією з найважливіших умов ефективної та прибуткової діяльності підприємств. Він дістав загальне визнання в усьому світі. Тому сучасна теорія і практика менеджменту набуває особливого значення. Перехід економіки України на ринкові відносини вимагає вивчення форм і методів управління на рівні основної ланки - підприємства. Практичне використання такого досвіду - одне з першочергових завдань. Широкий вихід вітчизняних підприємств на світові ринки обумовлює необхідність глибокого вивчення теорії і практики менеджменту.

Основні види управління (менеджменту) у людському суспільстві:

• Виробничий менеджмент (управління виробництвом) - це комплексна система забезпечення конкурентноздатності товару, що випускається на конкурентному ринку. Вона включає питання побудови виробничих і організаційних структур, вибору організаційно-правової форми управління виробництвом, збуту і фірмового обслуговування товару відповідно до попередніх стадій життєвого циклу.

• Фінансовий менеджмент (управління фінансами) - це комплексна система стійкості, надійності і ефективності управління фінансами. Вона включає формування і планування фінансових показників з дотриманням наукових підходів і принципів менеджменту, балансу прибутків і витрат, показників ефективності використання ресурсів, рентабельності роботи і товарів.

• Інноваційний менеджмент (управління розвитком і розробками) - це комплексна система управління інвестиціями, що вкладаються власниками в розвиток всіх видів інновацій. Вона включає побудову організаційних структур, вибір напрямів інновацій, оптимізацію інвестицій, різні аспекти управління персоналом.

• Адміністративний менеджмент - це один з напрямків сучасного менеджменту, що вивчає адміністративно-розпорядчі форми управління.

Основні функції менеджменту:

• Планування. Складання плану завжди розглядається як початковий етап процесу управління. Воно означає, що хтось повинен вирішити: що, як, коли та ким має бути виконано. Керівництво організації повинно знайти відповіді на такі запитання.Де ми знаходимося в цей час? (Оцінити слабкі та сильні сторони організації у сфері фінансів, маркетингу, виробництва, трудових ресурсів).Куди ми хочемо рухатися? (Оцінити можливості та загрози в навколишньому середовищі: конкуренція, екологічні умови, постачання, якими повинні бути цілі та як їх досягти).Як ми збираємося це зробити?

• Організація. Як тільки план складений, необхідно підготувати та забезпечити його виконання. Наприклад, якщо у вас є план побудови будинку, то організація його виконання передбачає, зокрема, підбір та розміщення відповідних робітників, придбання та доставку необхідних для будівництва матеріалів.

• Мотивація. Мотивація — це таке регулювання спонукаючих стимулів людини, при яких виникає бажання працювати так, щоб сприяти досягненню цілей організації. Серед німців існує таке прислів'я: «Хто виробляє, той не керує, хто керує, той не виробляє». Зробити роботу якісно чужими руками — завдання не з простих. Для цього необхідні: талант, знання та вміння.

• Контроль. Останнім етапом процесу управління є здійснення контролю, тобто порівняння фактичних результатів із запланованими.

Суть контролю в менеджменті

Контроль у менеджменті — це процес забезпечення досягнення організацією поставлених цілей шляхом виявлення відхилень у виконанні планів і внесення відповідних корективів у дії або плани. Можна виокремити три основні причини необхідності контролю. Невизначеність майбутнього та неідеальні плани, які потрібно коригувати в процесі їх виконання. Плани мають виконуватися лише на 100 %, а не на 99 чи 101 %. Тому контроль необхідний саме для коригування планів з метою їх повного виконання. Якщо план не виконується на 100 %, то це може означати або його не якість, або відсутність контролю за його виконанням. У зв’язку з тим що розробити ідеальний план практично неможливо, єдиним шляхом його повного виконання є контроль.

Існує також три основні процедури контролю:

• встановлення стандартів (планових показників, нормативів тощо);

• вимірювання виконання плану чи завдання (масштаб вимірювання, порівняння стандарту і фактичних показників);

• коригування плану або завдання (невтручання в процес виконання плану чи завдання, усунення причин відхилень, зміна стандартів).

Як бачимо, центральне місце в системі контролю посідають стандарти або плани, завдання чи цілі, заради досягнення яких і впроваджується власне контроль. Ці стандарти можуть мати різну форму — фізичні або натуральні стандарти (обсяг продукції, робіт, послуг, відпрацьований час, частка ринку тощо), цінові стандарти, стандарти капіталу, доходів, програмні стандарти, цілі, стратегічні плани і т. ін.

Під час виконання плану виникають відхилення між реальними показниками та запланованими в бюджетах. Нова інформація й зміни в зовнішньому середовищі зумовлюють потребу, а інколи навіть нагальну необхідність внесення в плани корективів. Реакцією менеджменту на динамічність процесів у сільськогосподарському виробництві є зіставлення планових показників з обліковими даними, аналіз виявлених відхилень, розробка і проведення заходів для забезпечення бажаних результатів. Цей процес, тобто вимірювання виконання плану, порівняння досягнутих показників із запланованими нормативами (стандартами), коригування діяльності з метою досягнення очікуваних результатів, — мета менеджменту витрат на стадії виробництва.

У ринкових умовах господарювання виникає потреба вдосконалення контролю за виконанням прийнятих рішень і оцінки наслідків діяльності загалом по сільськогосподарських підприємствах та в їхніх структурних підрозділах — центрах відповідальності. Контроль — це обов’язкова функція менеджменту, яка є заключною стадією управлінського процесу й відіграє роль проміжної ланки між керівною і керованою системами. Його суть полягає у вимірюванні та аналізі здійснення операцій, пов’язаних з реалізацією планів і програм, виявленні відхилень та аналізі причин, використанні одержаної інформації для координації діяльності внутрігосподарських суб’єктів, коригування виробничого процесу у зв’язку з виявленими відхиленнями від планових показників. На відміну від обліку, який надає переважно кількісну інформацію, контроль забезпечує управлінський апарат також цінною, якісною інформацією. Створення та впровадження системи контролю є необхідним чинником забезпечення цілісності й завершеності інформаційної системи менеджменту на підприємстві. У підсумку, контроль дозволяє запобігти негативних результатів діяльності і створює необхідні передумови для стимулювання персоналу.

Основними функціями контролю є:

• діагностична - ведуча функція, яка передбачає обов'язкову необхідність вивчення стану справ в організації, тобто поставити діагноз;

• зворотнього зв'язку - інформація, яка надходить керівнику про хід вирішення задач, дає можливість впливати на процес;

• орієнтуюча - проявляється в тому, що всі питання, які постійно контролює начальник, набуває особливого значення в свідомості виконавців, направляє їх зусилля в першу чергу на об'єкт підвищеної уваги керівника;

• стимулююча - близька до орієнтуючої, але вона направлена не на конкретні роботи, а на виконання і залучення до процесу праці невикористаних резервів, і в першу чергу людських;

• корегуюча - зв'язана з уточненнями, які вносять в рішення на основі матеріалів проведеного контролю;

• педагогічна - контроль, при умілій його побудові, сприяє продуктивній і сумлінній праці.

Основними об'єктами контролю в організації є важливі характеристики виробничого стану; проміжні й кінцеві результати виконання планових завдань; показники витрат ресурсів; економічної ефективності.

Найбільш об'єктивним та ефективним контроль буде тоді, коли впроваджена система нормативів (стандартів) виконуваних робіт і кінцевих результатів (цілей). Найчастіше нормативи і стандарти розробляють за такими групами: цінові, дохідні, програмні (техніко-економічні), фізичні (для виробів і технологічних процесів), поведінкові тощо. Часто нормативами (стандартами) є відповідні стратегічні цілі та планові параметри стратегій. У цих випадках установлюються певні інтервальні значення для нормативів.

На практиці використовується багато видів контролю, які за кваліфікаційними ознаками діляться:

• за направленнями впливу (зовнішній і внутрішній);

• за аспектами впливу (управлінський, фінансовий, господарський, технологічний);

• по виконанню завдань (стратегічний, поточний, оперативний);

• за суб'єктами контролю (ринку капіталів, колективних і колегіальних органів управління, державний і відомчий);

• по вирішенню задач (лінійний, функціональний, операційний);

• за методами контролю (попередній, направляючий, фільтруючий, послідуючий);

• за механізмами регулювання і саморегулювання (контроль і самоконтроль).