Цілевизначення

Після закінчення уроку учні повинні:

знати: основні відомості життєпису письменниці, назви однієї-двох поетичних та прозових збірок, тематику та мотиви творів;

уміти: аналізувати обрану поезію, визначити авторську позицію щодо зображеного, сформулювати власне ставлення до прочитаного, охарактеризувати духовний світ Марії Матіос та її ліричного героя.

Увага! В ході уроку учні переписують цілі в зошити і при потребі доповнюють їх власними.

Додаток 2

Коротко про поетку.

Марія Матіос народилася 19.12.1959 року в с. Розтоки на Буковині.

За освітою – український філолог, за покликанням – добровільний народознавець. Поет, прозаїк, публіцист.

Авторка поетичних збірок («Жіночий аркан», «На Миколая», «Десять дек морозної води», «Сад нетерпіння», «Вогонь живиці», «З трави і листя») та книжок прози («Життя коротке», «Нація», «Фуршет від Марії Матіос», «Бульварний роман», «Солодка Даруся»).

Лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (2005 р.), літературної премії «Благовіст» та ін.

«Марія Матіос дала нам своє слово. А чи взяти – кожен вирішує сам. Без права прочитати запізно. Це текст, що змінює світло навколо» (Тарас Ковальський).

«Є дві Марії Матіос. Одна боляче і страшно пише про трагедію українського народу в повоєнні дні. Друга нещадно препарує свою душу, добуваючи з неї гіркі і солодкі ягоди самопізнання…» (Михайло Шевченко).

«Марії Матіос віриш одразу» (Михайло Шевченко).

Марія Матіос про себе:

• … Я беруся за перо лише тоді, коли мені є що сказати…я дуже довго і добре думаю, чи мені є вже що казати читачеві, чи ще ні, чи вже ні. Я не хочу, щоб мене читали в метро, щоб від моїх творів «ловили кайф» тривалістю поїздки від Хрещатика до Оболоні. Від віршів хай «ловлять кайф», але коли йдеться про прозу, я хочу, щоб мій читач думав…

• … я, як письменник, не хочу бути ані зомбувальником, ані диктатором моралі, я, в принципі, не виношу вироків минулому, сучасному чи майбутньому. Я даю своє розуміння людини, ситуації, характеру, обставин…

• … кожна людина, незалежно від суспільного становища, інтелекту і т. ін., є «двоповерховою», бо вона живе в двох паралельних світах – у реальному і в підсвідомому, і література мусить показати точку перетину цих двох світів…

• … В останні роки … чомусь насаджується така дурна мода, що все те, що відповідає національній традиції, моралі, все те, що стосується нашої многотрудної і неоднозначної історії, в літературі треба брати на кпини. І тоді ти як письменник матимеш літературний чи, точніше, комерційний успіх. І тоді тебе назвуть культовим постмодерністом чи ще якимсь «пост». Я не проти постмодерну, стильових, жанрових пошуків і т. ін. Але я ніколи не сприйматиму цього тону письма – насмішкуватого, знущального.

Для мене література – не гра… Я переконана, що читач … попри все хоче літератури якісної.

Завдання: на основі прочитаного відповісти на запитання:

• Чи це так погано, коли книжку читають у метро?

• Як розуміє М. Матіос своє призначення як митця? Ваші міркування з цього приводу?

• Людина справді є «двоповерховою», як твердить М. Матіос? Прокоментуйте.

• Яка література, на думку Матіос, є якісною? Ви теж такої думки?

Додаток 3