3. Поняття комплекcного аналізу

Традиційно комплексний аналіз у шкільному й вузівському вивченні літератури передбачає висвітлення таких художніх рівнів:

1. історико-літературний;

2. ідейно-тематичний;

3. жанрово-видовий;

4. стурктурно-композиційний;

5. художньо-образний;

6. лінґвістичний;

7. естетичний.

Комплексний аналіз літературно-художнього твору враховує різні грані вираження твору як художнього цілого. Зауважимо, що цілісний аналіз твору не обов’язково комплексний, для цілісного важливо, щоб розгляд елемента відбувався в контексті всієї системи твору.

4. Системний підхід у літературознавстві

Системний підхід – методологічний напрям у літературознвастві, в основі якого лежить уявлення про літературно-художній твір як системно-організваний об’єкт, як цілісність.

Цілісність літературно-художнього твору – інтегральна якість довершеного літературно-художнього твору, елементи якого взаємодіють між собою за принципом органічних систем: набувають естетично самодостанього сенсу тільки в констексті цілого.

Системотвірні чинники цілісності літературно-художнього твору:

1. художня ідея;

2. художній результат;

3. творча мета.

Процес продукування цілісності літературно-художнього твору має таку схему: виникає задум письменника як творче осяяння (художня ідея), через пафос він утілюється в елементи твору (художній результат), творча мета коригує цей процес із погляду естетичної доцільності і забезпечує функціональну наповненість цілого.

Показником цілісності літературно-художнього твору є відчуття гармонійності його частин, що підкреслює “оптимальну організацію” твору і є критерієм художності.

Типи цілісності літературно-художнього твору:

1. монолітна (заснована на канонічності жанру й автологічності образів);

2. мозаїчна (допускає варіанти бачення тексту, оскільки модернізує форму й містить металогічну образність);

3. калейдоскопічна (художньо-варіативна, визначається активністю реципієнта, який сам конструює цілісність).

Монолітно-цілісний літературно-художній твір – закрита система, мозаїчно-цілісний – відкрита, калейдоскопічно-цілісний – закрита-відкрита-незавершена (віртуальна) система.

Уже у 20-их рр. ХХ ст. ОПОЯЗ (Ю.Тинянов, В.Жирмунський, В.Шкловський, Б.Ейхенбаум та ін.) виробили теорію системотвірних категорій літературно-художнього твору як цілісності:

1. прийом – далі неподільна одиниця форми, здатна до виконання певної художньої функції (“виражальний засіб”): тропи, засоби творення сюжету тощо;

2. група прийомів (компонент, субсистема) – структурний рівень (ряд) твору: мовний, сюжетний, композиційний, ритмічний, характеротвірний тощо;

3. функція – відношення елементів форми (прийомів, компонентів) до художнього цілого, їх “місія” (художня, конструктивна, ін.), естетична роль у творі;

4. домінанта – превалююча група системотвірних факторів;

5. детермінанта – об’єктивна (залежна від творчої мети) зумовленість застосування домінант, компонентів, елементів;

6. ієрархія – підпорядкованість менш складних елементів, прийомів, компонентів більш складним (компонент→твір→творчість→літературний напрям (течія)→літературна епоха);

7. установка – організуючі функції детермінант;

8. художня система – структурована єдність усіх компонетів, елементів, здатних взаємодіяти між собою, виконувати певні естетичні функції, забезпечуючи цілісність і функціональність твору.

Методологія системного аналізу літературно-художнього твору:

1. визначення прийомів;

2. визначення компонентів, із яких складається об’єкт;

3. виявлення закономірно функціонуючих зв’язків між компонентами (зв’язками зумовлюється специфічна якість об’єкта);

4. визначення групи системотвірних факторів (домінант);

5. вивчення їх організуючих функцій, детермінованості.

Системний підхід діє як на рівні конкретного твору, так і в літературному процесі – на рівні епохи, періоду, напряму, національної літератури, зональної літератури, регіональної літератури.