96. Зловживання владою або службовим становищем.

Відповідно до ч.1 ст. 364 КК України зловживання владою або службовим становищем – це умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.

Безпосереднім об’єктом є нормальна діяльність державного апарату, апарату органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, окремої організації, установи, підприємства (незалежно від форми власності), зміст якої визначається законодавством України, а також авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій. Додатковим – життя та здоров’я потерпілої особи, її честь та гідність, інші конституційні блага (виборчі, трудові, житлові), а також власність, авторитет органів державної влади і в окремих випадках довкілля.

Об’єктивна сторона цього злочину містить у собі три обов’язкові ознаки:

• використання службовою особою влади або службового становища всупереч інтересам служби, що виражається у певних діях чи бездіяльності суб’єкта;

• настання наслідків у виді істотної шкоди правоохоронним інтересам;

• причинний зв’язок між діянням і наслідками.

Конкретні форми зловживання службовим становищем дуже різні, оскільки воно може вчинятись в найрізноманітніших сферах. Найбільш розповсюдженими з них є: незаконна експлуатація праці підлеглих в особистих інтересах, використання службового становища в процесі приватизації державних підприємств, зловживання при реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, нецільове використання фінансових коштів або службових приміщень, устаткування, транспорту, потурання вчиненню злочинів і їхнє приховування й ін.

В усіх цих та подібних їм випадках зловживання владою або службовим становищем може бути кваліфіковане за ст. 364 КК України лише за умови, якщо це завдало істотної шкоди правоохоронюваним інтересам. Істотна шкода може мати як матеріальний, так і не матеріальний вигляд. Відповідно до п.3 примітки до цієї статті, шкода матеріального характеру визнається істотною, якщо вона в 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Питання про те, чи є шкода істотною, якщо вона полягає в заподіянні суспільно небезпечних наслідків нематеріального характеру, вирішується в кожному випадку з урахуванням конкретних обставин справи. Судова практика визнає істотною таку шкоду, що виражається в обмежені конституційних (виборчих, трудових, житлових і ін.) прав і свобод людини і громадянина, підриві престижу й авторитету органів державної влади і місцевого самоврядування, у порушенні громадського порядку і громадської безпеки, у створені таких обстановки і умов, що погіршують підприємствам, установам і організаціям умови виконання своїх основних функцій і т.п. Істотною практика визнає шкоду, якщо службова особа, використовуючи своє службове становище, сприяє або потурає вчиненню злочину іншими особами або сама вчиняє (поряд із службовим) інший злочин або приховує злочин, раніше вчинений нею або іншими особами.

Суб’єктивна сторона службового зловживання характеризується умисною чи змішаною формою вини. Діяння вчиняється тільки з прямим умислом, а до наслідків, передбачених у ч.1 і ч.2 ст.364 КК України ставлення суб’єкта може бути у формі умислу або необережності. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину є мотив, а саме: корисливий мотив, інший особистий інтерес, інтереси третіх осіб.

Суб’єкт злочину – спеціальний (службова особа).

У ч.2 ст.364 КК України встановлена кримінальна відповідальність за таке ж діяння, що потягло тяжкі наслідки, а в ч.3 – за вчинення службового зловживання працівником правоохоронного органу.

Відповідно до п.4 примітки, шкода матеріального характеру вважається тяжкими наслідками, якщо вона в 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Кваліфікація за ознакою тяжких наслідків також можлива, якщо заподіяна така шкода, як аварія, що потягла загибель людей чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень; тривала зупинка транспорту чи виробничих процесів; дезорганізація діяльності органів влади чи місцевого самоврядування; розвал роботи підприємств, що привів до їхнього банкрутства; приховування вчинених злочинів і т.п.).