1.2 Основні завдання обліку зовнішньоекономічної діяльності.

Організація і здійснення ЗЕД вимагає дотримання відповідної мети і кладе специфічні завдання перед бухгалтерським обліком.

Мета б/о ЗЕД:

1) контроль за зберіганням товарно-матеріальних цінностей і валютних засобів;

2) сучасне надання адміністрації, податковій і статистичній службі інформації про товарорух, ефективність його використання, про доходи, витрати, фінансові результати, обов’язкових платежах і відрахуваннях;

3) забезпечення сучасних і правильних розрахунків по зовнішньо-торгових операціях.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити наступний комплекс бухгалтерських завдань:

Перш за все — це завдання методологічного характеру, пов’язані з використанням національного плану бухгалтерських рахунків і правильним відображенням на них операцій по ЗЕД, а також питання визначення цінових компонентів при визначенні вартості продукції, вибір методів оцінки господарських засобів і джерел їх утворення, спеціальних фондів, вкладання активів, затрат на виробництво і обіг, визначення і розподіл доходів; питання направлені на достовірне відображення інформації в первинних і зведених документах і в регістрах синтетичного і аналітичного обліку, раціональна побудова цих регістрів, формування вихідних робіт.

Другим важливим завданням обліку ЗЕД є його організація: направлені на раціоналізацію б/о, що пов’язана з чітким розподілом функціональних обов’язків серед робітників бухгалтерії (організація матеріальної відповідальності за забезпеченням збереженості товарно-матеріальних цінностей і грошових (валютних) засобів, визначення періодичності складання поточної звітності, товарорух і ін.)

Також третім комплексом завдань б/о ЗЕД є технічне забезпечення: адміністрація суб’єкта ЗЕД повинна забезпечити раціональне ведення обліку за допомогою комп’ютеризації, розмножувальної техніки при наявності матеріальних можливостей (автоматизована обробка даних первинних документів, облікових регістрів і форм звітності).

1.3 Класифікація зовнішньоекономічної діяльності.

Зовнішньоекономічна діяльність є різноманітною. Для правиль­ної організації обліку й оподатковування необхідно визначити до якої області зовнішньоекономічної діяльності належить конкретна операція (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація операцій зовнішньоекономічної діяльності

Ознака групування		Види діяльності
Залежно від предмета договору		Операції з товарами й продукцією
		Операції з сировиною
		Операції з машинами й обладнанням
		Операції з інформацією
		Операції з роботами й послугами
За ступенем самостійності		Прямі
		Непрямі
За видом використаної валюти		Операції в національній валюті України
		Операції в іноземній валюті
За видами операцій		Торговельні
		Неторговельні
Ознака групування	Види діяльності
За видами діяльності	Звичайна		Операційна	Основна
				Інша
			Фінансова
			Інвестиційна
	Надзвичайна		Події, що виникли внаслідок форс-мажорних обставин
			Інші операції
За формами розрахунків	Операції, що передбачають грошові форми розрахунків
	Бартерні операції
За спрямованістю	Основні		Експорт (реекспорт)
			Імпорт (реімпорт)
	Додаткові		Кредитні
			Валютні
			Транспортні	Транзит
				Фрахт
За наявністю регламентацій	3 погляду необхідності створення постійних представництв		Операції, виконання яких можливо тільки через постійне представ­ництво
			Операції, для виконання яких не обов'язкова наявність постійного представництва
	3 погляду необхідності ліцензування і квотування		Операції, виконання яких обме­жене ліцензуванням і квотуванням
			Операції, виконання яких не обме­жено ліцензуванням і квотуванням

Основи класифікації зовнішньоекономічної діяльності по окре­мих видах діяльності регламентовані П(С)БО 3 і П(С)БО 4. її вико­ристання дозволяє вірно наповнити статті ф. 2 "Звіту про фінансові результати". Насамперед, відповідно до вимог національних стан­дартів обліку, зовнішньоекономічну діяльність можна представити як сукупність операцій звичайної і надзвичайної діяльності.

У сфері зовнішньоекономічної діяльності надзвичайну діяль­ність необхідно класифікувати на події, що виниклі в результаті форс-мажорних обставин, та інші операції. Форс-мажорні обставини -непередбачені і нездоланні події, що призводять до порушення, дого­вірних зобов'язань (стихійні лиха, воєнні дії, утручання з боку влади, страйки тощо). Відповідно до Конвенції ООН "Про договори міжна­родної купівлі-продажу товарів" (м. Відень, 1980 р.) сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого зі своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликано поза ЇЇ контролем і від неї неможливо очікувати усунення самої перешкоди або її наслідків. Обставини носять форс-мажорний характер якщо вони підтверджені експертним висновком незацікавленої організації, нотаріально завірені за місцем видачі і легалізовані консульською установою України за кордоном. Довідка (висновок) може бути також видана Торгово-промисловою палатою відповідної країни з обов'язковою легалізацією в консульсь­кій установі України в цій країні. Довідка або висновок може бути визнаний без легалізації якщо це передбачено міжнародними дого­ворами, ратифікованими Україною. Підтвердження виникнення форс-мажорних обставин приймаються міжнародними арбітражними судами а також податковими службами для розгляду питання про продовження терміну експортно-імпортних операцій, не нарахування пені і штрафних санкцій. Якщо форс-мажорні обставини не підтверд­жені належним чином, вони відносяться до іншої надзвичайної діяльності.

Зовнішньоекономічну діяльність можливо також представити як сукупність операцій в іноземній валюті й у валюті звітності. До опе­рацій в іноземній валюті відносяться господарські операції вартість яких виражена в іноземній валюті, наприклад бартер, або господарсь­кі операції, які вимагають розрахунків в іноземній валюті. Згідно п. 4 П(С)БО 21 до іноземної валюти відносять будь-яку валюту крім валюти звітності (гривню). При визначенні валюти розрахунків між резидентом і нерезидентом необхідно насамперед вирішити питання: до якого типу операцій відноситься запланований захід - до товар­ного або нетоварного? Оскільки в розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торгового обороту згідно ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19,02.93 р. може бути використана тільки іноземна валюта, здійснення розрахунків по товарних опера­ціях у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії НБУ.

Угруповання поточних операцій на товарні і нетоварні приве­дено в " Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валютах" Правління НБУ), затвердженої Правлінням НБУ від 12.11.03 р. № 492. Згідно п. 5.3 до товарних відносять операції:

• між юридичними особами-резидентами і юридичними особами-нерезидентами під час здійснення зовнішньоекономічної діяль­ності за торговельними операціями;

• між юридичними особами-нерезидентами і юридичними осо­бами-резидентами через юридичних осіб-резидентів посеред­ників згідно з договорами (контрактами, угодами), що укла­дені згідно з діючим законодавством України;

• інші розрахунки, здійснювані згідно з законодавством України.

Для забезпечення національних інтересів в Україні заборонені такі види зовнішньоекономічної діяльності:

1) експорт з території України предметів, які є національним, історичним чи культурним надбанням українського народу;

2) імпорт або транзит будь-яких товарів; які можуть зашкодити здоров'ю чи загрожувати життю населення, тваринному світу або навколишньому середовищу;

3) імпорт продукції, послуг, які пропагують ідеї війни, расової дискримінації;

4) експорт і імпорт товарів, що пов'язано з порушенням прав інтелектуальної власності.

Тільки суб'єкти, спеціально уповноважені державою, можуть здійснювати експорт і імпорт зброї, боєприпасів, військової техніки, технологій і послуг, пов'язаних з військовим виробництвом; дорого­цінних металів і сплавів; наркотичних засобів; експорт товарів мис­тецтва і предметів музейних фондів України.