План семінару

1. Історія державної служби на теренах України.

2. Предмет, мета, завдання курсу державна служба і політика в Україні. Поняття та аспекти державної служби.

3. Мета, завдання і функції державної служби.

4. Принципи державної служби. Тематика рефератів

1. Поняття, завдання і функції державної служби.

2. Теоретичні засади виникнення державної служби в Україні.

3. Принципи державної служби в Україні.

Література:

1. Малиновський В.Я. Державна служба: теорія і практика. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2003. - 160 с.

2. Ківалов С., Біла Р. Державна служба в Україні: Підручник.- Одеса: “Юридична література, 2003.-366 с.

3. Дубенко С.Д. Державна служба в Україні: Навч. посібник для студентів.- К: Вид-во УАДУ, 1998. - 168 с.

4. Толстоухов А. Реформування державної служби - шлях до вдосконалення державного управління // Вісник державної служби України. - 2004. - № 2. - С. 9-13.

5. Біла Л. Р. Поняття та ознаки державної служби // 36. нау­кових праць «Актуальні проблеми політики». Вип. 1-2. - Одеса: Юрид. літ. - 1997. -С. 171—174.

6. Державне управління та державна служба: Словник-довідник / Уклад. О.Ю.Оболенський.-К.: КНЕУ, 2005.-480 с.

7. Оболенський О. Принцип професіоналізму в державній службі // Вісник державної служби.-1998.-№1.

Розділ 2. Законодавство про державну службу

1. Правове регулювання державної служби

2. Обмеження при вступі на державну службу

1. Правове регулювання державної служби

В сучасний період відносини в сфері державної служби регулюються наступними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, які регламентують державно-службові відносини, пов'язані з організацією і функціонуванням держав­ної служби, правовим статусом державних службовців, проход­женням державної служби та її реформуванням: 1) Конституція України; 2) Закон України “Про державну службу”; 3) Закон України “Про корупцію”; 4) Укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України та ін.

Конституція України, яка прийнята 28 червня 1996 р., визначає основні заса­ди організації і діяльності державної служби як безпосеред­ньо, так і через діяльність державних органів. Так, статті 24 (“не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками”) і 38 визначили право рівного доступу до державної служби всіх громадян України (“громадяни користуються рівним правом доступу до дер­жавної служби, а також до служби в органах місцевого само­врядування”). Таким чином Конституція України ставить тільки одну вимогу до особи, яка претендує на посаду державного службовця — наявність громадянства України. Принципи державної служби знайшли своє відображення у статтях: 3 — “людина, її життя і здо­ров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”; 8 — принцип верховенства права; 19 — принцип законності (“органи дер­жавної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”); 35 (право на свободу світогляду і віросповідання) і 36 (право на свободу об'єднання в політичні партії та громадські органі­зації) — принцип політичної і релігійної нейтральності тощо. Важливість державної служби як правової інституції підтверджується п. 12 статті 92, якою встановлюється, що “виключно законами України визнаються організація і діяль­ність державної служби”. Стаття 55 виступає важливим конституційним гарантом за­конності діяльності державних органів і державних службов­ців, передбачаючи, що кожному гарантується право на оскар­ження в суд рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службо­вих осіб.

Слід відзначити, що в Конституції України відсутні положення, які б визначали модель розвитку державної служби. Проте ідеологія чинної Конституції України все ж таки дозволяє говорити про потенційну можливість функціонування державної служби на її правових засадах.

Закони. Важливу роль у законодавчому регулюванні пи­тань державної служби відіграв Закон “Про державну служ­бу”, прийнятий 16 грудня 1993 року. Цей Закон регулює суспіль­ні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створен­ня правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, а також визначає загальні засади діяльності і правовий статус державних службовців, які працюють в державних органах та їхньому апараті.

В цілому Закон складається з 8 розділів (“Загальні положен­ня”, “Державна політика у сфері державної служби”, “Право­вий статус державних службовців державних органів та їх апарату”, “Проходження державної служби в державних орга­нах та їх апараті”, “Службова кар'єра”, “Припинення держав­ної служби”, “Матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців”, “Відповідальність за порушення зако­нодавства про державну службу”) та 38 статей. Саме він вперше закріпив визначення понять “державна служба”, “державний службовець”, “посадова особа”, “посада”.

Статтею 3 Закону закріплено основні принципи організації і діяльності державної служби, які стали основою для подальшо­го розвитку принципів функціонування інших видів державної служби. В статті 4 Закону “Про державну службу”, вказується, що “право на державну службу мають громадяни України незалежно від положення, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповід­ну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаче­ною Кабінетом Міністрів України”. В Законі значну увагу акцентовано на правовому статусі державного службовця: визначенні його обов'язків (стаття 10), прав (стаття 11), правообмежень (статті 12, 13, 16), відпові­дальності державного службовця (стаття 38).

Центральним інститутом державної служби є її проходжен­ня, під яким розуміють процес державної служби від моменту виникнення державно-службових відносин — до їх припинен­ня. В Законі питання проходження державної служби регулю­ються в розділі 4, який так і називається “Проходження дер­жавної служби в державних органах та їх апараті”. В даному розділі вперше у законодавстві про державну службу закріплю­ється такий елемент державної служби, як Присяга державно­го службовця (стаття 17).

У Законі вперше узаконено службову кар'єру як невід'ємну складову правового статусу державного службовця. Разом з тим, необхідно відмітити, що Закон не дає визначення поняття “службова кар'єра”, що зумовлює її різноаспектне трактування в юридичній науці, а також не передбачає переліку її складо­вих. Незважаючи на це, розділ, який має назву “Службова кар'єра” включає в себе статтю, яка не має безпосереднього відношення до даного поняття (стаття 29 “Навчання і підви­щення кваліфікації державних службовців”).

Наступним джерелом законодавства про державну службу є Закон “Про боротьбу з корупцією”, який визначив правові та організаційні засади запобігання корупції, виявлення та припи­нення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізич­них і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь.

Закон складається з 5 розділів (“Загальні положення”, “По­передження корупції”, “Відповідальність за корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією”, “Усунення наслід­ків корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією”, “Контроль і нагляд за виконанням законів у сфері боротьби з корупцією”) та 17 статей.

Закон закріплює поняття корупції і розкриває сутність корупційних діянь (стаття 1), а також передбачає інші правопорушен­ня, пов'язані з корупцією. Відповідно до статті 2 Закону суб'єк­тами корупції можуть бути особи, які уповноважені на виконан­ня функцій держави (державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, депутатів всіх рівнів). Окрім корупції і корупційних діянь, Закон передбачає інші правопорушення, пов'язані з корупцією, до яких належать: порушення вимог фінансового контролю, невжиття заходів щодо боротьби з корупцією, умисне невиконання своїх службових обов'язків по боротьбі з корупцією.

Окрім вищеназваних законів, питання окремих видів держав­ної служби регулюються законами: “Про митну службу України від 29 листопада 1996 р.); Про дипло­матичну службу” від 20 вересня 2001 р.; “Про міліцію” від 20 грудня 1990р. (зі змінами і доповненнями); “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 р.; “Про загальний військо­вий обов'язок і військову службу” в редакції від 18 червня 1999 р.; “Про держав­ну виконавчу службу” від 24 березня 1998 р. Також регулюють організацію, діяльність та реформування державної служби України Укази Президента України Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, Накази Головного управління державної служби України.