
- •В україні (навчальний посібник)
- •(Навчальний посібник)
- •Предмет, мета, завдання курсу державна служба і політика в Україні. Поняття та аспекти державної служби
- •2. Предмет, мета, завдання курсу державна служба і політика в Україні. Поняття та аспекти державної служби.
- •3. Мета, завдання і функції державної служби
- •4. Принципи державної служби
- •План семінару
- •Історія державної служби на теренах України.
- •Мета, завдання і функції державної служби.
- •Принципи державної служби. Тематика рефератів
- •Правове регулювання державної служби
- •Обмеження при вступі на державну службу
- •1. Правове регулювання державної служби
- •2. Обмеження при вступі на державну службу
- •Правове регулювання державної служби.
- •Обмеження при вступі на державну службу.
- •1. Види державної служби. Поняття посади державної служби. Класифікація посад. Посадова особа
- •Посадова особа
- •2. Поняття, види і ранги державних службовців
- •План семінару
- •Тематика контрольних робіт
- •Література
- •1. Права державних службовців
- •2. Обов'язки державних службовців
- •План семінару
- •Тематика контрольних робіт
- •Література
- •Поняття конкурсу і конкурсного провадження на державній службі
- •Поняття призначення на державну посаду і провадження щодо призначення на державну посаду
- •1. Поняття конкурсу і конкурсного провадження на державній службі
- •2. Поняття призначення на державну посаду і провадження щодо призначення на державну посаду
- •План семінару
- •Тематика контрольних робіт
- •Література
- •1. Поняття та елементи проходження державної служби
- •6. Атестація державних службовців
- •7. Щорічне оцінювання державних службовців
- •План семінару
- •Тематика контрольних робіт
- •Література
- •1. Поняття підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців. Стажування державних службовців
- •2. Основні напрямки державної політики щодо підготовки державних службовців
- •3. Система навчальних закладів щодо підготовки державних службовців
- •План семінару
- •Тематика контрольних робіт
- •Література
- •1. Кримінальна відповідальність державних службовців
- •План семінару
- •Тематика контрольних робіт
- •Література
- •1. Досвід регулювання поведінки державних службовців у зарубіжних країнах
- •2. Законодавчо-нормативне регулювання поведінки державних службовців в Україні
- •План семінару
- •Література:
- •2. Досвід функціонування державної служби у Франції
- •3. Робота державної служби в Німеччині
- •4. Організація державної служби у сша
- •5. Державна служба у Великій Британії
- •6. Сучасна модернізація державної служби в зарубіжних країнах
- •План семінару
- •Література
- •Список рекомендованої літератури:
- •Закон України “Про боротьбу з корупцією”
- •Розділ I загальнi положення Стаття 1. Поняття корупції та корупційних діянь
- •Стаття 2. Суб’єкти корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією
- •Стаття 3. Межі дії Закону
- •Стаття 4. Органи, які ведуть боротьбу з корупцією
- •Розділ II попередження корупцiї Стаття 5. Спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовані на попередження корупції
- •Стаття 6. Фінансовий контроль
- •Розділ III вiдповiдальнiсть за корупцiйнi дiяння та iншi правопорушення, пов’язанi з корупцiєю Стаття 7. Відповідальність за вчинення корупційних діянь
- •Стаття 8. Відповідальність за порушення спеціальних обмежень, встановлених для осіб, уповноважених на виконання функцій держави
- •Стаття 9. Відповідальність за порушення вимог фінансового контролю
- •Стаття 10. Відповідальність керівників за невжиття заходів щодо боротьби з корупцією
- •Стаття 11. Відповідальність за умисне невиконання своїх обов’язків по боротьбі з корупцією
- •Стаття 12. Підстави і порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією
- •Розділ IV усунення наслiдкiв корупцiйних дiянь та iнших правопорушень, пов’язаних з корупцiєю Стаття 13. Відшкодування збитків
- •Закон України “Про державну службу”
- •Розділ I загальні положення
- •Розділ II державна політика у сфері державної служби
- •Розділ III правовий статус державних службовців державних органів та їх апарату
- •Розділ IV проходження державної служби в державних органах та їх апараті
- •Стаття 19. Стажування державних службовців
- •Стаття 20. Робочий час
- •Стаття 21. Службові відрядження
- •Стаття 22. Відсторонення від виконання повноважень за посадою
- •Стаття 23. Граничний вік перебування на державній службі
- •Розділ V службова кар’єра Стаття 24. Проходження служби
- •Стаття 25. Класифікація посад
- •Стаття 26. Ранги державних службовців
- •Стаття 27. Просування по службі
- •Стаття 28. Кадровий резерв державної служби
- •Стаття 29. Навчання і підвищення кваліфікації державних службовців
- •Розділ VI припинення державної служби Стаття 30. Підстави припинення державної служби
- •Стаття 31. Відставка державного службовця
- •Стаття 32. Оскарження рішення про припинення державної служби
- •Розділ VII матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців Стаття 33. Оплата праці
- •Стаття 34. Заохочення за сумлінну працю
- •Стаття 35. Щорічні та додаткові відпустки державних службовців
- •Стаття 36. Соціально-побутове забезпечення державних службовців
- •Стаття 37. Пенсійне забезпечення і грошова допомога державним службовцям
- •Стаття 37-1. Порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців
- •Розділ VIII відповідальність за порушення законодавства про державну службу Стаття 38. Відповідальність за порушення законодавства про державну службу
4. Принципи державної служби
Принципи державної служби — це основоположні, ідеї, настанови, які відбивають об'єктивні закономірності та визначають напрямки реалізації компетенції, завдань, функцій державних органів, повноважень державних службовців, які діють у системі державної влади, і зокрема у системі державної служби.
Принципи державної служби закріплюються в Конституції України, Законі “Про державну службу” (стаття 3) та інших нормативно-правових актах. Відповідно до статті 3 Закону державна служба ґрунтується на таких основних принципах, як: служіння народові України; демократизм і законність; гуманізм і соціальна справедливість; пріоритет прав людини і громадянина; професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі; персональна відповідальність за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.
В юридичній науці прийнято класифікувати принципи державної служби на два види: конституційні (інколи їх називають “основні”) і організаційно-правові (“організаційно-функціональні”).
В. Я. Малиновський до принципів державної служби: єдність системи державної служби; політичну нейтральність державної служби; рівність доступу до державної служби; ієрархічність системи державної служби; уніфікованість державної служби; стабільність інституту державної служби; ефективність державної служби; систему заслуг.
Принцип служіння народові України є одним з найголовніших і недарма законодавець помістив його в статті З Закону на першому місці. Принцип служіння народу України випливає зі статті 3 Закону “Про державну службу”, якою встановлюється, що “людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”. Він, перш за все, знайшов свій прояв у тексті Присяги державного службовця “...охороняти права, свободи і законні інтереси громадян...”. Стаття 8 Конституції України передбачає принцип верховенства права, реалізація якого вимагає підпорядкування діяльності державних органів потребам реалізації і захисту прав людини, забезпечення їх пріоритетності перед іншими цінностями в Україні. А це означає, що вся діяльність державної служби повинна бути спрямована на служіння інтересам народу, в цілому, і кожного громадянина, зокрема. Служіння інтересам народу можливе лише за умови запровадження такого правового режиму взаємостосунків між органами держави і громадянами, за яким людині буде гарантовано як реальне дотримання її прав і свобод, так і надійний правовий захист у разі їх порушення. Забезпечення реалізації такого правового режиму покладається на державну службу.
Принцип демократизму і законності є загальним принципом діяльності державних органів. Демократизм державної служби проявляється, перш за все, в тому, що вона є доступною для всіх громадян України. Так, статтею 38 Конституції України встановлюється тільки одна вимога при реалізації права на державну службу — громадянство України. Важливою ознакою демократичної правової соціальної держави Україна є те, що не людина існує для держави, а держава існує для людини. Цей важливий постулат може бути реалізований тільки державними службовцями, що й підтверджує демократизм державної служби.
З демократизмом державної служби нерозривно пов'язаний принцип її законності. Одним із проявів даного принципу є прийняття Присяги державного службовця, в якій він присягає “...суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя...”. Законність державної служби знаходить свій прояв у тому, що державний службовець зобов'язаний виконувати свою професійну діяльність у межах встановлених чинним законодавством повноважень державного органу, в якому він заміщає державну посаду, не виходячи за рамки своїх посадових прав і обов'язків. Інакше кажучи, державний службовець може здійснювати тільки ті дії, які передбачені чинним законодавством. Важливим проявом законності державної служби є те, що рішення, які приймає державний службовець, повинні знаходитися в межах його компетенції і відповідати норматив-но-правовим актам вищої юридичної сили. Державні службовці зобов'язані виконувати розпорядження та вказівки своїх керівників, що забезпечує реалізацію даного принципу. Попри все, реалізація цього принципу була б не повною, якби статтею 60 Конституції України не було передбачено права на відмову від виконання незаконного розпорядження або наказу. Даний конституційний постулат стосується, в першу чергу, державних службовців.
Принцип пріоритету прав людини і громадянина випливає безпосередньо із другого розділу “Права, свободи і обов'язки людини і громадянина” і статті 3 Конституції України. Водночас, у статті 157 Конституції України закріплено, що Конституція не може бути змінена, якщо зміни передбачають обмеження прав і свобод людини і громадянина, передбачених у другому розділі. Статтею 3 Конституції України встановлюється, що “людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”. Отже, проголошення основних конституційних прав людини і громадянина зобов'язує державу, в цілому, і її державні органи, зокрема, забезпечити їх належну реалізацію. Цей обов'язок цілком логічно покладається на державну службу, яка і представляє дані органи.
Однією з форм визнання, дотримання і захисту прав і свобод людини є надання їй адміністративних послуг. В юридичній науці під адміністративними послугами розуміють передбачену законом розпорядчу діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, яка здійснюється за ініціативою фізичних і юридичних осіб, і спрямовану на реалізацію їхніх прав, свобод та законних інтересів.
Принцип професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі є комплексним за своїм змістом і включає в себе чинники, різні за своєю сутністю, але взаємообумовлені і взаємопов'язані. Професіоналізм і компетентність випливає із змісту статті 1 Закону “Про державну службу”, згідно з якою державна служба є професійною діяльністю, а виконання повноважень державних органів є професією, яка вимагає високої кваліфікації, особливої майстерності, які набуваються і підтримуються в результаті систематичної і безперервної освіти. Професіоналізм і компетентність зобов'язують державних службовців: бути постійно готовими до здійснення посадових повноважень; добре знати предмет власної державно-службової діяльності; знати свої обов'язки і права, повною мірою і якісно здійснювати функції і повноваження, передбачені законодавством і посадовими положеннями та інструкціями; володіти правилами і процедурами діяльності в органах державної влади; мати загальну і спеціальну професійну підготовку; знати юридичні і морально-етичні норми у сфері державної служби. Одним із чинників названого вище принципу є ініціативність державного службовця. Даний принцип державної служби обумовив і такий обов'язок державного службовця, як ініціатива і творчість у роботі (стаття 10 Закону).
Принцип персональної відповідальності державного службовця за виконання обов'язків і дисципліни займає особливе місце у системі принципів і відіграє важливу роль у практичній реалізації завдань і функцій держави. Даний принцип закріплює саме юридичну відповідальність: кримінальну, адміністративну, дисциплінарну, цивільно-правову, матеріальну. У першу чергу, державний службовець несе відповідальність за невиконання (тобто повне ігнорування) або неналежне (неякісне, поверхове, несвоєчасне) виконання ним своїх службових обов'язків. Неналежне виконання може проявлятися, наприклад, у підготовці і прийнятті неякісного управлінського рішення. Невиконання або неналежне виконання державним службовцем своїх службових обов'язків або недотримання дисципліни складає склад проступку (адміністративного, дисциплінарного, цивільно-правового), який є підставою для застосування того чи іншого виду юридичної відповідальності.
Принцип рівності доступу до державної служби закріплено в статті 38 Конституції України, в якій передбачено, що “громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування” та в статті 4 Закону “Про державну службу”, згідно з якою “право на державну службу мають громадяни України... які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України”. Забороняється всяка дискримінація щодо прийняття на державну службу за такими ознаками, як: становище, соціальний і майновий стан, расова і національна приналежність, стать, політичні погляди, релігійні переконання, місце проживання тощо (стаття 24 Конституції України). Окрім цього, чинним законодавством чітко регламентується перелік підстав, які можуть бути обмеженнями при вступі на державну службу: недієздатність особи; судимість, яка є несумісною із зайняттям посади; у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами або свояками та в інших випадках, встановлених законами України.
Принцип політичної і релігійної нейтральності державної служби, в цілому, і державного службовця, зокрема, обумовлюється статтями 35 (свобода совісті) і 36 (свобода об'єднання в політичні партії і громадські організації). У чинному Законі “Про державні службу” даний принцип не передбачений. Названий принцип має на меті захистити державних службовців від випливу і контролю з боку політичних партій таким чином, щоб вони могли ефективно працювати незалежно від того, яка партія приходить до влади. Водночас принцип політичної нейтральності також захищає державних службовців від втрат своїх посад за політичними мотивами у випадках, коли одна партія змінює іншу при владі. Тобто, все, що пов'язує державного службовця з політичною партією, є його особистою справою і не має ніякого відношення до його державно-службової діяльності.