
- •В україні (навчальний посібник)
- •(Навчальний посібник)
- •Предмет, мета, завдання курсу державна служба і політика в Україні. Поняття та аспекти державної служби
- •2. Предмет, мета, завдання курсу державна служба і політика в Україні. Поняття та аспекти державної служби.
- •3. Мета, завдання і функції державної служби
- •4. Принципи державної служби
- •План семінару
- •Історія державної служби на теренах України.
- •Мета, завдання і функції державної служби.
- •Принципи державної служби. Тематика рефератів
- •Правове регулювання державної служби
- •Обмеження при вступі на державну службу
- •1. Правове регулювання державної служби
- •2. Обмеження при вступі на державну службу
- •Правове регулювання державної служби.
- •Обмеження при вступі на державну службу.
- •1. Види державної служби. Поняття посади державної служби. Класифікація посад. Посадова особа
- •Посадова особа
- •2. Поняття, види і ранги державних службовців
- •План семінару
- •Тематика контрольних робіт
- •Література
- •1. Права державних службовців
- •2. Обов'язки державних службовців
- •План семінару
- •Тематика контрольних робіт
- •Література
- •Поняття конкурсу і конкурсного провадження на державній службі
- •Поняття призначення на державну посаду і провадження щодо призначення на державну посаду
- •1. Поняття конкурсу і конкурсного провадження на державній службі
- •2. Поняття призначення на державну посаду і провадження щодо призначення на державну посаду
- •План семінару
- •Тематика контрольних робіт
- •Література
- •1. Поняття та елементи проходження державної служби
- •6. Атестація державних службовців
- •7. Щорічне оцінювання державних службовців
- •План семінару
- •Тематика контрольних робіт
- •Література
- •1. Поняття підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців. Стажування державних службовців
- •2. Основні напрямки державної політики щодо підготовки державних службовців
- •3. Система навчальних закладів щодо підготовки державних службовців
- •План семінару
- •Тематика контрольних робіт
- •Література
- •1. Кримінальна відповідальність державних службовців
- •План семінару
- •Тематика контрольних робіт
- •Література
- •1. Досвід регулювання поведінки державних службовців у зарубіжних країнах
- •2. Законодавчо-нормативне регулювання поведінки державних службовців в Україні
- •План семінару
- •Література:
- •2. Досвід функціонування державної служби у Франції
- •3. Робота державної служби в Німеччині
- •4. Організація державної служби у сша
- •5. Державна служба у Великій Британії
- •6. Сучасна модернізація державної служби в зарубіжних країнах
- •План семінару
- •Література
- •Список рекомендованої літератури:
- •Закон України “Про боротьбу з корупцією”
- •Розділ I загальнi положення Стаття 1. Поняття корупції та корупційних діянь
- •Стаття 2. Суб’єкти корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією
- •Стаття 3. Межі дії Закону
- •Стаття 4. Органи, які ведуть боротьбу з корупцією
- •Розділ II попередження корупцiї Стаття 5. Спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовані на попередження корупції
- •Стаття 6. Фінансовий контроль
- •Розділ III вiдповiдальнiсть за корупцiйнi дiяння та iншi правопорушення, пов’язанi з корупцiєю Стаття 7. Відповідальність за вчинення корупційних діянь
- •Стаття 8. Відповідальність за порушення спеціальних обмежень, встановлених для осіб, уповноважених на виконання функцій держави
- •Стаття 9. Відповідальність за порушення вимог фінансового контролю
- •Стаття 10. Відповідальність керівників за невжиття заходів щодо боротьби з корупцією
- •Стаття 11. Відповідальність за умисне невиконання своїх обов’язків по боротьбі з корупцією
- •Стаття 12. Підстави і порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією
- •Розділ IV усунення наслiдкiв корупцiйних дiянь та iнших правопорушень, пов’язаних з корупцiєю Стаття 13. Відшкодування збитків
- •Закон України “Про державну службу”
- •Розділ I загальні положення
- •Розділ II державна політика у сфері державної служби
- •Розділ III правовий статус державних службовців державних органів та їх апарату
- •Розділ IV проходження державної служби в державних органах та їх апараті
- •Стаття 19. Стажування державних службовців
- •Стаття 20. Робочий час
- •Стаття 21. Службові відрядження
- •Стаття 22. Відсторонення від виконання повноважень за посадою
- •Стаття 23. Граничний вік перебування на державній службі
- •Розділ V службова кар’єра Стаття 24. Проходження служби
- •Стаття 25. Класифікація посад
- •Стаття 26. Ранги державних службовців
- •Стаття 27. Просування по службі
- •Стаття 28. Кадровий резерв державної служби
- •Стаття 29. Навчання і підвищення кваліфікації державних службовців
- •Розділ VI припинення державної служби Стаття 30. Підстави припинення державної служби
- •Стаття 31. Відставка державного службовця
- •Стаття 32. Оскарження рішення про припинення державної служби
- •Розділ VII матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців Стаття 33. Оплата праці
- •Стаття 34. Заохочення за сумлінну працю
- •Стаття 35. Щорічні та додаткові відпустки державних службовців
- •Стаття 36. Соціально-побутове забезпечення державних службовців
- •Стаття 37. Пенсійне забезпечення і грошова допомога державним службовцям
- •Стаття 37-1. Порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців
- •Розділ VIII відповідальність за порушення законодавства про державну службу Стаття 38. Відповідальність за порушення законодавства про державну службу
План семінару
Кримінальна відповідальність державних службовців.
Адміністративна відповідальність державних службовців.
Цивільно-правова відповідальність державних службовців.
Дисциплінарна відповідальність державних службовців.
Службове розслідування щодо державних службовців.
Тематика контрольних робіт
Бюрократія, бюрократизм і корупція.
Поняття лобізму і лобі.
Державна служба і групи тиску.
Література
Ківалов С. В., Біла Л. Р. Організація державної служби в Україні: Навчально-методичний посібник. — Одеса: Юрид. літ., 2002.
Малиновський В.Я. Державна служба: теорія і практика. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2003, - 160 с.
Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Монографія / За заг. ред. О.Ю.Оболенського.-Хмельницький: "Поділля", 1999. –570 с.
Дубенко С.Д. Державна служба в Україні: Навч. посібник для студентів.- К: Вид-во УАДУ, 1998. - 168 с.
Картузова І.О. Поводи до збудження дисциплінарного провадження відносно державних службовців // 36. наукових праць «Актуальні проблеми держави і права». Вип. 12. - Одеса: Юрид. літ. - 2002. - С. 122—126.
Кивалов С.В. Дисциплинарная и материальная ответственность должностных лиц таможенных органов // Зб. наукових праць Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова.-Одеса, 1996.
Розділ 9. Етика державного службовця
Досвід регулювання поведінки державних службовців у зарубіжних країнах
Законодавчо-нормативне регулювання поведінки державних службовців в Україні
Поняття етики державного службовця та етики управління
1. Досвід регулювання поведінки державних службовців у зарубіжних країнах
Державна служба нерозривно пов'язана з мораллю, етикою, моральним складом державного службовця. Державні службовці мають величезний вплив на життя звичайних громадян. У багатьох випадках ці особи можуть ухвалювати рішення, які мають велике значення для повсякденного життя громадян, а також визнавати, відхиляти чи модифікувати прохання громадян про деякі послуги.
Демократичне суспільство має піклуватися про те, щоб дії та поведінка державних службовців були бездоганними. Розвинуті країни визнали питання етики і кодексу поведінки державних службовців сферою, яка набуває дедалі більшого значення в останні роки.
Отже, зрілість громадянського суспільства визначається ставленням до найвищих моральних цінностей усіх його структур.
Насамперед визначимо деякі загальні положення «адміністративної» моралі та етики.
Мораль - це норми людського життя, поведінки людей, їхніх взаємин в особистому спілкуванні, виробничій сфері, ставлення до суспільства, держави. Мораль є формою суспільної свідомості. Мораль і моральність можна розглядати як синоніми.
Етика - наука про мораль (моральність).
Доцільно звернутися до досвіду США щодо запровадження етичної програми в системі виконавчої влади. З погляду адміністративної етики моральність розуміється як особиста чесність, а в адміністративній поведінці — як майже універсальна норма, згідно з якою публічна посада не може використовуватися для особистих корисливих цілей.
Морально-ціннісним вимогам громадської думки у США надано вигляду нормативних. Тут діє розгалужена система спеціального «етичного» законодавства, відповідно до якого і на підставі якого утворена і функціонує окрема «етична» державна структура управління, яка покликана і регулювати, і розслідувати, і переслідувати неетичні діяння державних службовців. Запроваджено або розробляються спеціальні процедури вирішення «етичних» справ і механізми примусового застосування етичних норм.
Становить інтерес досвід США щодо підвищення етики державної служби та боротьби з корупцією. Публічна служба — це публічна довіра. Кожен службовець зобов'язаний ставити відданість конституції, законам та етичним принципам вище за приватну користь. Для того щоб кожний громадянин міг бути впевненим у чесності федерального уряду, кожний службовець має поважати і додержувати принципів етичної поведінки.
Законом 1978 р. про реформу державного врядування було передбачено заходи щодо боротьби з корупцією та підвищення оперативності й ефективності діяльності урядових установ. Основним принципом, який запроваджує цей закон, є конкурсний порядок призначень на державні посади, причому єдині критерії відбору - достатній досвід, рівень кваліфікації та чесність.
У США державному службовцю законодавче забороняється приймати цінності за здійснення офіційних дій, тобто отримувати хабарі, брати офіційну участь у справі, що має для нього певний фінансовий інтерес, вести справу, яка не містить корупції, але може спонукати до неї. Отже, є коло принципових стандартів на випадки проявів неетичної поведінки.
У 1989 р. конгрес США заснував управління державної етики як окрему установу в системі виконавчої влади. Керує ним директор, якого призначає на 5 років президент за порадою сенату та за погодженням з ним. Тут працює 85 співробітників. Управління державної етики забезпечує керування етичною програмою у виконавчій владі. Ця система є децентралізованою, кожна установа і відділення відповідають за виконання власних програм етики.
Управління регулярно проводить навчально-тренувальні програми для тих, хто займається питаннями етики у відділеннях і установах, видає спеціальну газету та методичні рекомендації з різних питань, проводить щорічні конференції з питань етики. Для одержання інформації використовується електронна техніка.
Управління державної етики займається такими питаннями:
• надає інформацію про фінансові справи співробітників, а громадськості - про фінансові справи президента, віце-президента США та чиновників високого рангу. Особа, яка вимагає розкриття фінансових справ названих вище чиновників, не повинна давати ніякого обґрунтування своєї вимоги. Управління займається питаннями надання фінансової інформації щодо чиновників нижчого рангу виконавчої влади, якщо їхня робота пов'язана з контрактами, адміністративними субсидіями, видачею ліцензій та ін.;
• бере участь у процесі перевірки працівників, яких призначає на посади президент США;
• бере участь у законотворчій діяльності. Управління має повноваження видавати постанови щодо розгляду конфліктів інтересів, стандартів поведінки, надання інформації про фінансові справи співробітників;
• має повноваження вимагати коригувати програми інших установ з етичних питань, може рекомендувати вжиття заходів адміністративного впливу щодо конкретних працівників;
• у суді управління державної етики представляє міністерство юстиції.
У 1978 р. рішенням Конгресу США було створено посаду генерального інспектора при державних установах і визначено його повноваження: виявляти та не допускати марнотратства, шахрайства, зловживань у державних установах; підвищувати ефективність управління та господарювання: перевіряти законність виконання державними установами своїх обов'язків.
При федеральному урядові працюють уже понад 60 генеральних інспекторів. Генеральний інспектор одержує плату від державних установ. Однак він є відносно незалежним, що забезпечує відсутність впливу й тиску на нього.
У Сполучених Штатах існують гарантії захисту прав викривачів фактів неетичної поведінки або корупції державних службовців. Було створено бюро радника зі спеціальних питань, головним завданням якого є захист прав працівників державних установ, які публічно заявляють про випадки обману, марнотратства і службових зловживань. У США публічне викриття махінацій на державному рівні є загальновизнаним і користується підтримкою державних лідерів. Крім того, Конгрес має можливість контролювати виконавчу владу через головне бюро фінансового контролю.
Етичні стандарти поведінки працівників федерального уряду кодифіковані у вигляді закону, а частина визначається вказівками, рішенням суду або адміністрації. Наведемо деякі з них:
- «конфлікт вигод» — працівникам заборонено мати безпосередні або опосередковані фінансові вигоди, що заперечують їхнім офіційним зобов'язанням і завданням. Відповідно до цього стандарту працівникам забороняється віддавати перевагу родині, знайомим або партнерам у розподілі роботи, контрактів, інформації;
- працівники можуть користуватися державною власністю тільки для офіційно затвердженої діяльності, вони повинні захищати будь-яку власність, обладнання, що їм довірені. Наприклад, неприпустимо використання державних конвертів, комп'ютерів, службових машин з приватною метою;
- неприпустимо зловживання під час використання службової інформації, яка може слугувати приватній вигоді, чи подання інформації, яка не призначена для широко кола;
- працівникам заборонено одержувати і вимагати подарунки, безкоштовні послуги, кредити та інші матеріальні цінності від осіб, які мають справу з агенцією, або від тих, на бізнес яких можуть вилинути офіційні дії:
- державним службовцям не дозволено мати іншої роботи, що може призводити до конфлікту вигод з офіційними обов'язками в уряді;
- для колишніх федеральних працівників встановлені обмеження. які є обов'язковими після завершення роботи в державній установі, їм не дозволяється бути представниками інших осіб щодо уряду у справах, якими він займався на урядовій службі. Також існує дворічний строк заборони втручатися у справи, що були службовими обов'язками працівника за останній рік його служби в уряді.
Цікавим є досвід заходів, розпочатих у цій сфері урядом М. Тетчер у Великобританії. Був установлений контроль над «ефектом крученої двері», тобто міграції робітників між державною службою і комерційними структурами, а також над «ефектом човників», тобто переходом колишніх вищих службовців державного апарату після їх відставки у фірми тієї самої сфери, яку вони нещодавно контролювали. Було встановлено, що ці «ефекти» стимулюють корупцію, витікання до сфери бізнесу державних секретів, підривають принципи рівності умов на конкурсах за отримання державних замовлень. Зараз колишній службовець протягом кількох років після відставки для подібних переміщень повинен отримати санкцію відповідних органів.
Головний принцип діяльності чиновників - влада повинна завжди відчувати, що її контролюють. На особу, яка виконує службу для уряду, покладається величезна суспільна довіра, тому що ця служба дає широкі можливості для зловживань. Приходячи на державну службу працівник робить свідомий вибір і погоджується на суворі обмеження як у публічній, так і в приватній діяльності. Чим вище посада, тим більше обмежень.
Які ж якості повинен мати державний службовець? У зарубіжних країнах серед особистісних якостей найбільш часто згадуються: людяність, доброзичливість; природність, невимушеність; безпосередність, довіра до інших; симпатія; дружні почуття, привітність; інтерес, щира увага; емпатія (намагання зрозуміти іншого, вміння відчувати його ситуацію); приємна зовнішність; рішучість (впевненість); ввічливість (увага, люб'язність); тактовність (чуйність, бережне ставлення); чемність (пристойність); адаптованість (гнучкість); дисциплінованість; толерантність.
В Канаді питання етики державних службовців підпадають під дію "Зводу принципів, які регулюють поведінку державних службовців", в Угорщині - "Загальних етичних норм поведінки державних службовців", у Великобританії значна частина етичних питань державних службовців регулюється Адміністративним Кодексом.
Аналіз етичних (поведінкових) кодексів свідчить, що вони можуть бути деталізованими, з докладним викладенням норм і правил, заборон і дозволів, із складними механізмами примусу, а можуть бути стислими, без розгорнутих норм, категоричних заборон і детальних стандартів. У результаті найчастіше зустрічається проміжний варіант, тобто регулюється не все, але дуже багато.
Поведінкові кодекси, на думку К, Л'юіса, як правило, асоціюються з трьома загальними, але реалістичними цілями: 1) стимулювати високі стандарти поведінки; 2) посилити довіру з боку громадян; 3) допомогти прийняттю рішень. Те, якій меті надається перевага і зумовлює вибір різних моделей кодексів. В одній моделі наголос робиться на правових механізмах покарання у випадках зловживання владою і на засобах захисту. В іншій моделі головне - характеристика стандартів і процедур, які допомагають управлінцям приймати рішення відповідно до реальної ситуації. Можлива і комбінована поведінкова модель. К. Л'юіс відзначає, що не слід наділяти поведінкові кодекси можливостями, які їм не притаманні. Кодекси орієнтуються на досягнення лише практично реалізуємого мінімуму цілей. Було б нереалістично чекати від етичних кодексів того, що вони зупинять корупцію і, взагалі, допоможуть запобігти конфлікту особистого і державного інтересу. Методична реалізація кодексів дозволить запобігти лише деяким порушенням і виявити осіб, які їх скоїли, вирішити лише деякі проблеми.
Для того, щоб кодекс був реалістичним він повинен утримувати в собі п'ять критичних елементів: розумну мету; набір позитивних цінностей, на які слід орієнтуватися; набір понятійних стандартів того, що "можна" і чого "не можна"; набір реальних і значущих санкцій; набір процедурних гарантій. Проте навіть найкращий кодекс - не більше ніж відправний пункт постійної роботи з покращання етичного клімату у відомствах і установах.