2. Основні напрямки державної політики щодо підготовки державних службовців

Одним із основних напрямків адміністративної реформи в Україні є створення нової системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, готових до впровадження нововведень, здатних нести відповідальність за прийняті рішення, володіючих необхідними знаннями та які з повагою ставляться до історичного розвитку країни. Першими кроками щодо створення такої системи стало прийняття ряду нормативно-правових актів, спрямованих на вирішення вказа­них завдань: указів Президента “Про стратегію реформування системи державної служби” і “Про Комплексну програму під­готовки державних службовців”, постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження наукової програми розвитку дер­жавної служби та вдосконалення державного управління”.

Аналіз названих нормативних актів свідчить про необхід­ність проведення наступних заходів: 1) забезпечення випереджаючого характеру змісту навчання з урахуванням перспектив розвитку держави, вдоскона­лення завдань і функцій її органів; 2) запровадження цільової спрямованості навчання на ос­нові дотримання державних освітніх стандартів, гнуч­кості застосування всіх видів, форм і методів навчання, досягнення інтенсифікації та оптимізації навчального процесу; 3) удосконалення підготовки та підвищення кваліфікації кадрового резерву та новопризначених державних служ­бовців; 4) розширення підготовки та перепідготовки державних служ­бовців за спеціальністю “Державна служба” та за спе­ціалізаціями з економіки, права, а також соціальної, гу­манітарної та кадрової політики; 5) оптимізація мережі навчальних закладів різних форм влас­ності, які здійснюють підготовку спеціалістів для держав­ної служби; 6) запровадження дистанційного навчання, що дасть можли­вість розширити коло державних службовців, які профе­сійно підвищують кваліфікацію без відриву від роботи; 7) забезпечення єдиного навчально-методичного управління та координації практичної діяльності всіх структурних елементів системи.

Саме ця Програма спрямована на вирішення низки проблем, пов'язаних із сучасними потребами державотворення, процеса­ми професіоналізації державного управління і місцевого само­врядування, а саме: визнання професійного навчання як обов'язкової невід'єм­ної складової професійної діяльності державних службовців та осіб кадрового резерву і роботи з персоналом та розви­ток гарантованих державою умов для такого навчання; формування змісту професійного навчання та організація навчального процесу відповідно до потреб економічного і соціального розвитку держави на основі впровадження сучасних наукових досліджень та широкого використання вітчизняного та іноземного досвіду у сфері державного управління та державної служби; удосконалення мережі навчальних закладів професійної підго­товки персоналу державної служби на конкурсній основі та їх функціонування переважно на основі держаного замовлення.

Принципи підготовки державних службовців:

1. Принцип загальності підготовки державних службовців означає, що державні службовці усіх категорій і рангів, чинів і класів, інших спеціаль­них і військових звань проходять підготовку та підвищення своєї кваліфікації. Це є їхнім правом і обов'язком водночас. Не може бути нормативне визначено будь-якого винятку з даного правила.

2. Принцип диференційованості означає, що підго­товка і перепідготовка повинна здійснюватися з урахуванням таких чинників, як: рівень і статус державного органу, в якому проходить службу державний службовець; посада, яку займає державний службовець; рівень його освітньої та професійної підготовки; стаж роботи за спеціальністю і стаж державної служби; перебування у кадровому резерві.

3. Принцип обов'язковості та безперервності навчання. Обов'яз­ковість означає, що державний службовець повинен не рідше одного разу на п'ять років проходити підвищення кваліфікації, а особи, які прийняті на державну службу вперше — протягом першого року роботи, то безперервність проявляється в тому, що державний службовець між обов'язковими строками нав­чання повинен постійно працювати над собою. У цьому важ­ливу роль повинно відіграти дистанційне навчання, яке запро­ваджується в багатьох навчальних закладах.

4. Принцип випереджувального характеру навчання дер­жавного службовця. Професіоналізм і компетентність державних службовців багато в чому залежать від їх вміння прогнозувати, аналізувати та стратегічно мислити, своєчасно враховувати динаміку тих чи інших змін, які відбуваються в державі. А це може забезпечити тільки навчання випереджувального характеру.

5. Принцип встановлення взаємних прав, обов'яз­ків та відповідальності учасників навчального процесу, тобто: державного органу, державного службовця і навчального закладу. На державний орган покладається обов'язок надати державному службовцю можливість: підвищувати свій професій­ний рівень за рахунок державних коштів; реалізовувати своє право на просування по службі у залежності від професійного рівня; брати участь у конкурсі на заміщення вакантної більш високої посади. Водночас, обов'язком державного службовця є підвищення свого професійного рівня. Державний службовець не має права відмовитися від проходження планового навчання, оскільки це буде розглядатися, як порушення трудової дисцип­ліни, яке тягне за собою певні юридичні наслідки, зокрема на­кладення дисциплінарних стягнень, або заходів дисциплінарного впливу. Державний службовець має право на підвищення свого професійного рівня, що враховується при здійсненні службової кар'єри. Навчальний заклад, який здійснює підготовку та підви­щення кваліфікації державного службовця повинен забезпечи­ти належний теоретичний рівень такої підготовки з урахуван­ням специфіки виду державної служби, виду державного служ­бовця, категорії, рангу, терміну навчання тощо.

6. Принцип встановлення правових наслідків. Закон “Про державну службу” передбачив ряд положень, які й закріплюють правові наслідки навчання державного службовця, зокрема, передбачено що: право на державну службу мають громадяни України... які одержали від­повідну освіту і професійну підготовку (стаття 4); просування по державній службі проводиться у залежності від кваліфікації та здібностей (стаття 11); переважне право на просування по службі мають державні службовці, які постійно підвищують свій професійний рівень (стаття 27); кадровий резерв форму­ється з державних службовців, які підвищили кваліфікацію (стаття 28).

7. Принцип забезпечення високої якості та ефективності навчання. Реалізація названого принципу покладається на навчальні заклади, які здійснюють навчання державних службовців. Підготовку і пере­підготовку державних службовців здійснюють тільки ті вищі навчальні заклади, які визначені Кабінетом Міністрів Украї­ни. Ефективність навчання держав­них службовців нерозривно пов'язана з якістю навчання і проявляється в тому, наскільки державний службовець, який одержав необхідну теоретичну підготовку, здатний до її засто­сування у практичній діяльності.

8. Принцип державного управління і координації діяль­ності усіх елементів системи підготовки та перепідготов­ки державних службовців. обумовлений тим, що сама сис­тема державної служби є об'єктом управління. Підготовка і підвищення кваліфікації державних службовців є складовою державної кадрової політики, а отже, підлягає управлінському впливу з боку відповідних державних органів. Важливі питання орга­нізації і функціонування системи підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців встановлюються указами Президента, постановами Кабінету Міністрів Украї­ни.

9. Принцип врахування вітчизняного та зарубіжного дос­віду підвищення кваліфікації державних службовців. Вивчення вітчизняного досві­ду сприятиме вирішенню як теоретичних, так і практичних питань навчання державних службовців, а також урахуванню його позитивних та негативних моментів. Вивчення зарубіжного досвіду підготовки та підвищення ква­ліфікації державних службовців закріплює дві важливі умови: визнання та встановлення еквівалентності документів іноземних держав про підготовку та підвищення кваліфі­кації державних службовців; розвиток зв'язків між системами підготовки і підвищення кваліфікації державних службовців, включаючи обмін службовцями, які навчаються, та викладачами, а також ідеями.