План семінару

1. Види державної служби.

2. Поняття посади державної служби. Класифікація посад. Посадова особа.

3. Поняття, види і ранги державних службовців.

Тематика контрольних робіт

1. Державна служба як комплексний правовий інститут.

2. Поняття патронатної служби.

3. Народні депутати і державна служба.

Література

1. Ківалов С. В., Біла Л. Р. Організація державної служби в Україні: Навчально-методичний посібник. — Одеса: Юрид. літ., 2002.

2. Серьогін С. Державне управління та державна служба. - X., 2003.-231 с.

3. Воронько О. Керівні кадри: державна політика та система управління: Навч. посібник. -К.: Вид-во УАДУ, 2000. - 156 с.

4. Державний службовець в Україні (пошук моделі) / Нижник Н.Р., Цвєтков В.В. та ін. .-К.: Ін-Юре, 1998.

5. Біла Л.Р. Правообмеження у державній службі // Зб. наукових праць «Актуальні проблеми політики».- Вип. 10-11.-Одеса: Юрид. літ., 2001.-С.51-56.

6. Коцемір В. Професійно-кваліфікаційна характеристика, посадова інструкція як основа роботи з державними службовцями // Вісник УАДУ.-2001.-2001.-№2.-Ч.1.-С.376-383.

7. Кульбашна О. Співвідношення понять «службовець» і «державний службовець» у законодавстві України // Право України.-1999.-С№4.

Розділ 4. правовий статус державних службовців

1. Права державних службовців

2. Обов'язки державних службовців

3. Поняття і види обмежень при проходженні державної служби

1. Права державних службовців

Під правами державного службовця мають на увазі обумов­лені Конституцією України, Законом «Про державну службу», іншими законами можли­вості і свободи професійної діяльності, які охороняються дер­жавою. Державні службовці мають права, як громадяни Укра­їни (суб'єктивні громадянські права) і права, як особи, що займають посади в державних органах (службові права).

В.Я. Малиновський пропо­нує класифікацію прав державного службовця:

а) загальногромадянські права: конституційне право брати участь в управлінні державними справами; права і свободи, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України;

б) загальнослужбові права, якими володіє кожен державний службовець: брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень; отримувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого самоврядування необхідну інформацію з питань, які належать до їх компетенції; відвідувати в установленому порядку для виконання посадових обов'язків підприємства, установи, орга­нізації незалежно від форми власності; на повагу особистої гід­ності, справедливе й шанобливе ставлення до себе з боку керів­ників, співробітників і громадян; безперешкодно ознайомлюва­тися з матеріалами, які стосуються проходження ним держав­ної служби;

в) особисті права, які пов'язані з кар'єрою державного службовця та з реалізацією його права на матеріальне забезпечення, відпочинок, пільги, та реалізація його прав на соціальний захист (вимагати служ­бового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри; на соціаль­ний і правовий захист відповідно до його статусу.

Розглянемо більш уважно права державного службовця.

1. Право державного службовця брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рі­шень. Дане право забезпечується обов'язком керівника дер­жавного органу чітко окреслити коло питань, які відносяться до повноважень державного службовця, інформувати державно­го службовця про наради, засідання, семінари, на яких обгово­рюються питання, які відносяться до його компетенції.

2. Право державного службовця на одержання від держав­них органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого самоврядування необхідної інформації з питань, які належать до його компетенції. Право на таку інформацію покликане забезпечити можливість сумлінного вико­нання ним своїх посадових обов'язків, підвищити ефективність діяльності державного органу. Реалізація даного права гаранту­ється обов'язком керівників державних органів, підприємств, установ і організацій надавати відповідну інформацію на вимо­гу державного службовця у строки, передбачені чинним зако­нодавством.

3. Право державного службовця на повагу особистої гідності, справедливого і шаноб­ливого ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян. Дане право є похідним від конституційного поло­ження про те, що «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека, визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Вчинення державним службовцем право­порушень може бути підставою тільки для притягнення до юридичної відповідальності, однак не може бути підставою для приниження людської гідності, грубого поводження з боку керівника чи інших осіб. Виконуючи свої посадові обов'язки, державний службовець представляє державу, що зумовлює шанобливе відношення до нього з боку інших осіб.

4. Право державного службовця вимагати затвердження керівником державного органу чітко визначеного обсягу служ­бових повноважень за посадою, який повинен забезпечити ефек­тивність діяльності державного службовця, посилити його пер­сональну відповідальність за виконання своїх повноважень і не допускати дублювання у їх виконанні. Конкретний перелік посадових обов'яз­ків визначається посадовими інструкціями державних службовців, виходячи із завдань, функцій та повноважень, встановлених відповідними нормативно-правовими актами та штатним розпи­сом, затвердженим у встановленому порядку.

5. Право державного службовця на оплату праці залежно від посади, рангу, якості, досвіду та стажу роботи. Оплата праці має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компе­тентними і досвідченими кадрами, стимулювати сумлінну та ініціативну працю. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплат за ранги, доплат за науковий ступінь кандидата або доктора наук, надбавок за вислугу років на державній службі, надбавок за знання та використання в роботі іноземної мови.

6. Право державного службовця безперешкодно знайоми­тися з матеріалами, які стосуються проходження ним держав­ної служби, а в необхідних випадках давати особисті пояс­нення. Всі матеріали, які стосуються проходження державної служби, зберігаються в особовій справі державного службовця. Дане право повинно виступати гарантом захисту державного службовця від свавілля керівника. Назване право держав­ного службовця повинно забезпечуватися певними обов'язками керівника державного органу, зокрема: повністю відображати в особовій справі проходження особою державної служби; забез­печувати гласність і об'єктивність в оцінці діяльності держав­ного службовця; своєчасно і особисто ознайомлювати держав­ного службовця про заходи стимулювання і примусу (стосовно останнього — обов'язково в наказі під розписку).

7. Право державного службовця на просування по службі (право на службову кар'єру). Просу­вання здійснюється шляхом: 1) зайняття більш високої посади; 2) присвоєння державному службовцю більш високого рангу. Просування державного службовця може мати місце за таких умов: а) наявності вакантної державної посади; б) наявності необхідної професійної освіти, підготовки, спеціалізації, досвіду роботи; наявності необхідного стажу державної служби; проход­ження конкурсу тощо.

Держав­ний службовець не має права на просування по службі: 1) під час випробування на заміщення державної посади; 2) в період дії дис­циплінарного стягнення, порушення кримінальної справи або проведення службового розслідування; 3) у рамках граничного віку для перебування на державній службі.

8. Право державного службовця вимагати про­ведення службового розслідування з метою спростування без­підставних, на його думку, звинувачень або підозри щодо нього. Проведення службового розслідування регулюється Порядком проведення службового розслідування стосовно дер­жавних службовців, затвердженим Постановою Кабінету Мі­ністрів України від 13 червня 2000 р. Для проведення служ­бового розслідування створюється комісія, склад якої затверд­жується керівником державного органу, або вищою посадовою особою, яка призначила державного службовця на посаду. На час проведення службового розслідування державний службо­вець, за рішенням керівника державного органу, може бути відсторонений від виконання своїх посадових обов'язків, або не відсторонений. У разі відсторонення за державним службов­цем зберігається заробітна плата. Державний службовець, стосовного якого проводиться служ­бове розслідування, має право у будь-який момент узяти в ньому участь, пояснювати факти, робити заяви, подавати від­повідні документи і порушувати клопотання про залучення нових документів, вимагати додаткового вивчення пояснень осіб, причетних до справи.

За результатами службового розслідування члени комісії складають акт, який ними підписується і подається на розгляд керівника державного органу, який призначив службове розслі­дування. За результатами розгляду керівник державного органу приймає в десятиденний термін рішення, з яким ознайомлюєть­ся державний службовець. У разі незгоди державного службов­ця з рішенням за результатами службового розслідування, воно може бути оскаржене в суді.

9. Право державного службовця захищати свої законні права та інтереси у вищих державних органах та у судовому порядку. Чинним законодавством передбачаються два види захисту державним службовцем своїх прав: а) право на судовий захист; б) право на адміністративне оскарження. Судовий порядок захисту цих прав та інтересів передбачений в статті 55 Консти­туції України. Адміністративне оскар­ження здійснюється на підставі Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р.

10. Право державного службовця на здорові, безпеч­ні та належні умови праці. Слід зазначити, що система безпечних і здорових умов праці включає як правові, так і соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні, лікувально-профілак­тичні заходи.

Разом з тим необхідно зазна­чити, що реалізація окремих прав є обмеженою при зайнятті посади державного службовця. Так, державний службовець не має права займатися підприємницькою діяльністю, права на страйк тощо.