67.Управління позичковим капіталом

Позиковий капітал, що використовується підприємством, характеризує в сукупності обсяг його фінансових зобов’язань. Дані фінансові зобов’язання в сучасній господарській практиці диференціюються певним чином. У процесі розвитку підприємства в міру погашення його фінансових зобов’язань виникає потреба в притягненні нових позикових засобів. Джерела і форми залучення позикових засобів підприємством дуже різноманітні. Класифікація позикових засобів, що залучаються підприємством. З урахуванням викладеної класифікації організується управління залученням позикових засобів. У процесі цього управління розв’язується багато завдань, що визначає необхідність розробки спеціальної фінансової політики на підприємствах, які використовують значний обсяг позикового капіталу.

Політика залучення позикових засобів є частиною загальної фінансової стратегії, що полягає в забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення позикового капіталу з різних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства.

Процес формування політики залучення підприємством позикових засобів включає такі основні етапи:

1. Аналіз залучення використання позикових засобів у попередньому періоді.

2. Визначення цілей залучення позикових засобів у майбутньому періоді.

3. Визначення граничного обсягу залучення позикових засобів.

4. Оцінка вартості залучення позикового капіталу з різних джерел.

5. Визначення співвідношення обсягу позикових засобів, що залучаються на коротко- і довгостроковій основі.

6. Визначення форм залучення позикових засобів.

7. Визначення складу основних кредиторів.

8. Формування ефективних умов залучення кредитів.

9. Забезпечення ефективного використання залучених кредитів.

10. Забезпечення своєчасних розрахунків за отримані кредити.

1. Аналіз залучення і використання позикових засобів у попередньому періоді. При розширенні господарської діяльності підприємства пріоритетна роль належить банківському кредиту. Даний кредит має широку цільову спрямованість і залучається в найрізноманітніших видах. В останні роки в кредитуванні підприємств беруть участь не тільки вітчизняні, але й закордонні банки, особливо в кредитуванні спільних підприємств.

Під банківським кредитом розуміються кошти, надані банком у борг клієнту для цільового використання на встановлений термін під визначений відсоток.

68.Вартість та структура капіталу. Фінансовий леверидж.

Структура капіталу — це сукупність фінансових засобів організації з різних джерел довгострокового фінансування. Капітал організації підрозділяється на власний, залучений та позичковий.

Власний капітал — це власні джерела підприємства, які без визначення строку повернення внесені засновниками або залишені ними (засновниками) на підприємстві з уже оподаткованого прибутку [2] Власний капітал складається з таких компонентів:

• статутний капітал,

• пайовий капітал,

• додатковий вкладений капітал,

• інший додатковий капітал,

• резервний капітал,

• нерозподілений прибуток (непокритий збиток),

• неоплачений капітал,

• вилучений капітал.

Залучений капітал — кошти, які залучаються для фінансування, розвитку підприємства на поворотній основі. Основними видами залученого капіталу: банківський кредит, фінансовий лізинг, емісія облігацій тощо.

Позичковий капітал — це частина авансованого капіталу, сформована за рахунок не повернутих позичкових джерел, які повинні бути відшкодовані кредиторам через певний строк у зумовленій формі.

Фактори, що визначають вартість капіталу, включають:

(1) ризик діяльності,

(2) частку заборгованості у структурі капіталу,

(3) ступінь фінансової міцності фірми,

(4) характер фінансової репутації тощо.

Вартість капіталу – це міра для визначення рівня доходів фірми від цінних паперів. Коли фірма випускає цінні папери (або створюється), вона обіцяє сплатити певні доходи власникам її зобов’язань. Цей платіж і є витратами, які і формують вартість залучення капіталу. Вартість капіталу – це необхідна ставка доходу, яку повинна забезпечити фірма, щоб покривати витрати для залучення капіталу на ринку. Нові кошти будуть надані фірмі інвесторами лише тоді, коли фірма сплатить їм необхідну ставку доходу, аби компенсувати їм ризик інвестування. Вартість капіталу, відтак, є орієнтиром для вимірювання мінімальної прибутковості різних інвестицій.

Фінансовий леверидж – це співвідношення займаного і власного капіталу. Це співвідношення впливає на чистий прибуток. Фінансовий леверидж вважається показником фінансової стійкості, що відбивається на прибутковості портфельних інвестицій (високий рівень левериджа свідчить про фінансову нестійкість). Отже, фінансовий леверидж відбиває ступінь залежності підприємства від кредиторів, тобто величину ризику втрати платоспроможності. Чим вище фінансовий леверидж, тим вище ризик по-перше неотримання чистого прибутку, а по-друге – банкрутства підприємства. З іншого боку, фінансовий леверидж сприяє підвищенню рентабельності власного капіталу: не вкладаючи в підприємство додатковий власний капітал (він заміщається позиковими засобами), власники одержують велику суму чистого прибутку,"зароблену" позиковим капіталом