4. Особливості виконання окремих слідчих дій

Аналізуючи можливі типові ситуації початкового етапу розслідування розкрадань, ми в загальних рисах описали і зазначили коло слідчих та інших дій, що виконуються залежно від цих ситуацій. Із усіх названих дій розгляньмо особливості виконання тільки деяких: допитів свідків; оглядів і виїмок документів; проваджень інвентаризацій і ревізій; затримань розкрадачів на місці злочину; призначень судових експертиз; відтворень обстановки та обставин події; допитів обвинува­чених.

Допити свідків. Як свідки допитуються:

• особи, причетні до певних виробничих або товарно-грошо­вих операцій (представники адміністрації, які давали дозвіл на виконання операцій або ставили свої підписи на сумнівних до­кументах; облікові чи бухгалтерські працівники; комірники; працівники охорони; водії тощо);

• особи, обов'язком яких був контроль за здійсненням відпо­відних операцій, зокрема ревізори;

• працівники відділів претензій та рекламацій від отримува­чів продукції;

• представники місцевих відділів (відділень) державного ор­гану, що контролює справність відповідних вимірювальних технічних засобів;

• комерційні ревізори транспортних організацій, які переві­ряли повідомлення про недостачі (недопоставки) вантажів;

• родичі та знайомі розкрадачів, які можуть повідомити про факти розкрадання або спосіб життя обвинувачених.

Основні питання, що їх треба з'ясувати у ході допиту:

• обставини провадження незаконних дій (наприклад, щодо випуску, використання не облікованої продукції, приховування недостач або лишків);

• характеристика викраденого майна (наприклад, яке майно привласнено, ким, коли, в якій кількості, на яку суму тощо);

• справжність або фіктивність відповідних документів (на­приклад, відомі свідкові факти підроблювання документів, одержання за його допомогою продукції тощо);

• запроваджена на підприємстві система документообігу та які ухилення від неї практикувалися (чи відповідають установ­леним вимогам умови зберігання, транспортування вантажів, норми природних втрат);

• стосунки допитуваного з обвинуваченим, оцінювання фак­ту вчиненого розкрадання та ін.

Огляд, виїмка та дослідження документів. Слідчий одер­жує документи: а) разом із первинними матеріалами (напри­клад, до акта ревізії долучаються всі сумнівні документи, або такі, що підтверджують висновки ревізора); б) від різних заін­тересованих осіб (заявників, цивільних позивачів), які надають їх із власної ініціативи або на пропозицію слідчого; в) за резуль­татами виїмки, яка дозволяє забезпечити повноту документів, що вилучаються, унеможливлює знищення чи фальсифікацію документів.

Прийоми аналізу документів, що допомагають установлюва­ти розкрадання, ділять на декілька груп.

• Аналіз окремого документа: перевірка за формою - чи має документ усі необхідні реквізити, чи є серед них сумнівні; ариф­метична перевірка - контроль за правильністю кінцевих показ­ників, підрахованих за горизонтальними рядками та вертикаль­ними графами; нормативна перевірка - вивчення змісту доку­мента під кутом зору відповідності його чинним нормативним актам, правилам та інструкціям, нормам витрат, розцінкам тощо.

• Аналіз декількох документів, що відображають одну й ту ж або декілька взаємозв'язаних операцій: зустрічна перевірка -зіставлення різних екземплярів одного й того ж документа; ме­тод взаємного контролю - зіставлення різних, які з різних боків відображають одну операцію (наприклад, правильність нараху­вання заробітної плати можна перевірити аналізом наряду на роботу і відповідних розцінок).

• Аналіз облікових даних, що відображають рух однорідних матеріальних цінностей, - відтворення кількісно-сумарного об­ліку і контрольне зіставлення залишків (наприклад, інвентари­заційний опис на початок інвентаризаційного періоду, прибут­ково-видаткові документи (на одержання і на видачу), інвента­ризаційний опис на кінець інвентаризаційного періоду).

• Методи фактичного контролю - перевірка стану засобів підприємства (вибіркова або суцільна (повна) інвентаризація, лабораторні аналізи або експертизи); фактична перевірка гос­подарських операцій, відображених у документі,- контроль на­явності в натурі продукції, зазначеної в документі.

Проведення інвентаризацій і ревізій. Інвентаризація (пере­вірка фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також усіх рахунків суб'єкта господарюван­ня на певний часовий момент) провадиться на вимогу прокуро­ра, слідчого інвентаризаційною комісією, спеціально утворе­ною за вказівкою вищої організації. Слідчий не входить до її складу, але може бути присутнім під час виконання інвентари­зації. Вельми доцільно залучати до інвентаризації працівників УБЕЗ або, принаймі, дільничного інспектора, які можуть слід­кувати за дотриманням усіх правил її провадження.

У тих випадках, коли в ході інвентаризації треба перевірити значну кількість облікових одиниць, можна використати допо­могу громадськості (громадських помічників слідчих, прокуро­рів тощо).

Ревізія провадиться для перевірки дотримання всіх правил фінансового обліку та фінансової дисципліни в діяльності реві­зованої організації. Вона передбачає контроль правильності ве­дення операцій бухгалтерського обліку, матеріального обліку складського господарства, оперативного обліку у сфері вироб­ництва з метою виявлення ознак привласнень і розтрат майна.

Приводами для провадження ревізії слугують затримання на місці злочину службової, матеріально відповідальної або іншої особи, якій ввірено під звіт цінності; повідомлення про факти розкрадань; припуіцення, що крім установлених фактів, кон­кретні особи вчинили інші розкрадання. Приводами можуть бути також: мотивоване клопотання обвинуваченого; потреба перевірити його показання щодо вчинених розкрадань; пові­домлення експерта-бухгалтера про неможливість дати висно­вок без попередньої ревізійної перевірки. Спеціалістів, які проводитимуть ревізію, найчастіше призначають керівники ви­щої щодо ревізованої організації (відомча ревізія) або керів­ництво КРУ (позавідомча ревізія) тощо.

У ході ревізії досліджують або виконують:

• первинні документи і записи в облікових реєстрах;

• повну або часткову (вибіркову) інвентаризацію;

• спостереження за операціями, які провадяться на ревізова­ному об'єкті;

• організовують лабораторний аналіз сировини, матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції.

Ревізія провадиться за постановою слідчого, в якій зазна­чається організація чи особа, чия діяльність підлягає ревізії; ревізований період діяльності; завдання ревізії та строк (трива­лість) її виконання; суб'єкти, яких необхідно залучити до учас­ті в ревізії; допустимість і порядок зустрічних перевірок і звер­нень ревізора із запитами в інші організації тощо.

Затримання з краденим. Враховуючи уявний спосіб учи­нення розкрадання, слідчий та оперативні працівники, зазви­чай з УБЕЗ вирішують, чи можливо затримати розкрадача на місці злочину (це характерно для ситуації, коли кримінальна справа порушується за матеріалами оперативно-розшукової діяльності). Виконати це треба так, щоби слідство одержало предмети і документи, що в подальшому слугуватимуть у спра­ві доказами. Володіючи інформацією про таку можливість, ви­значають час і місце здійснення затримання.

Затримання з краденим виконують: у момент збуту викраде­ного; під час його транспортування; коли виготовляється не облікована продукція; під час обману покупців або замовників -це момент продажу чи доставки товарів тощо.

Успіх затримання гарантує ретельне його готування. Чітко визначають склад оперативної групи; розподіляють обов'язки між її учасниками; визначають час і місце затримання з тим, щоб забезпечити його раптовість; вирішують питання щодо одночасного затримання всіх розкрадачів злочинної групи. За­тримання необхідно зафіксувати за допомоги фото- і відео-зпімання, забезпечити оперативну групу потрібними транс­портними засобами.

Під час затримання необхідно вилучити у підозрюваних всі предмети й документи, що є при них, викрадене майно, сирови­ну, напівфабрикати, готову продукцію, гроші та інші цінності тощо.

Факт затримання з краденим чинить на затриманих певний психологічний вплив. Під загрозою очевидного викриття їхньої злочинної діяльності вони можуть дати правдиві показання не тільки про наявний факт розкрадання, а й про інші, поки що не відомі слідству епізоди злочинної діяльності, про співучасників і т. іп.

Призначення судових експертиз.

Судово-бухгалтерська експертиза призначається і прова­диться для вирішення таких питань:

• перевірки і встановлення факту і розмірів недостачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і виявлення інших зловживань, часу й місця їх здійснення;

• перевірки обгрунтованості витрат сировини, матеріалів і готової продукції;

• виявлення випадків порушення фінансової дисципліни;

• визначення правильності методики обліку на суб'єкті гос­подарювання;

• встановлення порушень правил обліку та звітності;

• визначення шкідливих (суспільно небезпечних) наслідків від учинених розкрадань, їх розмірів;

• встановлення кола осіб, відповідальних за виявлені зло­вживання.

Криміналістичні експертизи. Найпоширеними (характерни­ми) криміналістичними експертизами у кримінальних справах про розкрадання, вчинювані привласненнями, розтратами чу­жого майна та заволодіиня ним через зловживання службовим становищем виступають експертизи документів, що признача­ються для ідентифікації та діагностування особи за письмовою мовою і почерком (авторознавча і почеркознавча), а також тех-иіко-криміналістична експертиза документів, що необхідна для ідентифікації чи розпізнавання (діагностування чи класифіку­вання) печаток, штампів, друкарських машинок, приладів, уста­новлення повного або часткового підроблення документів, ви­явлення в них записів, закритих плямами, прочитання малови-димих і невидимих текстів, а також вирішення інших питань.

Провадять у таких справах і трасологічні експертизи для ви­рішення питання про те, чи не утворювали раніше єдине ціле окремі частини (заготовки шкіри, тканини, клаптики доку­ментів тощо). Інколи завдяки трасологічній експертизі можна встановити, чи не виготовлялися досліджувані вироби (взуття, металічні деталі та ін.) за допомогою наданих експертові для вивчення інструментів і пристосувань тощо.

Судово-технологічна експертиза може встановити правиль­ність застосовуваних па підприємстві норм витрачання сирови­ни, встановити справжню її кількість, потрібну для виготовлен­ня конкретного виробу, вирішити питання про вплив змін технологічного процесу на економію матеріалів, визначити можливі розміри такої економії і т. д.

У справах про розкрадання на підприємствах громадського харчування часто призначають і проводять технологічну (кулі­нарно-технологічну) експертизу, завдання якої - дослідження технології приготування різноманітних страв. Експерти-техно-логи можуть дати відповіді на питання: чи обґрунтовані норми витрат харчових продуктів на одиницю виробу конкретного ви­ду; чи відповідають установленим ті норми, згідно з якими провадилося списання продуктів; які фактично витрати сирови­ни і напівфабрикатів мають місце під час приготування відповід­них страв; які розміри можливої економії продуктів тощо.

Судово-хімічна експертиза призначається тоді, коли, зокре­ма, виникає потреба дослідити якість спиртних напоїв. Перед фахівцями^хіміками можна ставити на вирішення питання що­до процентного співвідношення компонентів конкретного на­пою та відповідність його вмісту встановленому стандарту. Крім цього, можуть бути вирішені також питання, пов'язані зі списанням сировини та виробів, що значились як зіпсовані від дії на них хімічних речовин (бензину, гасу, мастильних матері­алів тощо).

Товарознавча експертиза дозволяє одержати відповіді на питання щодо якості готових виробів, їх відповідності вимогам стандартів або технічних умов, установленим зразкам, їх пра­вильному найменуванню, сорту, артикулу й ціні, відповідність тари чи упаковки встановленим вимогам і т. ін.

Під час розслідування розкрадань на підприємствах громад­ського харчування може бути призначена також санітарно-хар­чова експертиза. До її компетенції відносять одержання відпо­віді па запитання: чи доброякісний конкретний харчовий продукт (або партія продуктів); чи не є він фальсифікованим, і якщо так, тоді яким є спосіб цієї фальсифікації.

Судово-технічна експертиза вирішує питання про справжні обсяги фактично виконаних робіт, фактичні витрати і списання матеріалів, застосування норм і розцінок під час оплати праці. Така експертиза зазвичай ґрунтується на результатах конт­рольних оглядів і замірів, звірок актів приймання і здавання ви­конаних робіт на всіх об'єктах.

Під час розслідування розкрадань у будівельних організа­ціях часто призначається інженерно-будівельна експертиза. Вона провадиться в тих випадках, коли є дані, що розкрадання було вчинено з використанням безпосередньо процесу будівель­них робіт. Перед експертом можуть бути поставлені такі питан­ня: чи правильно визначено кошторисну вартість споруди; чи згідно з кошторисом визначено обсяг будівельних робіт і вар­тість матеріалів; чи мали місце у ході будівництва відступи від кошторису і чи обумовлювалися вони технічною необхідністю; на яку суму завищено вартість будівництва тощо.

У ході розслідування розкрадань сільгосппродукції в різно­манітних сільськогосподарських і заготівельних організаціях призначаються судові агротехнічна, зоотехнічна і ветеринарна експертизи.

Відтворення обстановки та обставин події - доволі часто така потреба виникає у процесі розслідування розкрадань. Крім експериментальних дій, з метою встановлення здатності відпо­відним способом сприймати (бачити, чути тощо) у таких справах може проводитися відтворення для встановлення можливості вчинення певної дії (наприклад, виготовлення, випуск відповід­ної кількості продукції протягом робочого дня). Такий експери­мент потрібен тоді, коли в ході розслідування перевіряється вер­сія про виготовлення необлікованої продукції внаслідок штучно­го заниження на підприємстві виробничих завдань.

Допити обвинувачених. Основними питаннями, що підля­гають з'ясуванню допитами обвинувачених, є:

• факти участі б незаконних операціях і розкраданнях (на­приклад, чи визнає висновки ревізії, результати інвентаризації правильними, якщо ні, тоді чому; чи правильно встановлено розміри виявленої недостачі або надлишків; які причини цього та ін.);

• учасники розкрадання (наприклад, хто ще, крім допитува­ного, брав участь у незаконних операціях, хто керував, яка роль кожного члена злочинної групи);

• особливості структури й функціонування підприємства та обставини, що сприяли розкраданню;

• умови та спосіб життя допитуваного (наприклад, сімей­ний, матеріальний стан, характер і розміри придбаних за пев­ний період матеріальних благ);

• стосунки допитуваного з іншими працівниками (напри­клад, характер взаємовідносин із співпрацівниками - керівни­ками й підлеглими, іншими обізнаними особами (знайомими, родичами тощо);

• можливі джерела додаткової інформації (наприклад, які аргументи висуває допитуваний на своє виправдання, їхні дже­рела (бажано документи), хто ще може підтвердити показання обвинуваченого та ін.).

Якщо показання обвинуваченого містять суттєві супереч­ності, доцільно проведення очної ставки. Втім, інколи очна ставка може бути використана розкрадачами з метою змови, висловлення чи демонстрації погроз, залякування тощо, а тому варто слідчому вирішити, чи можна іншим способом усунути наявні в показаннях суперечності. Часто суперечності виника­ють як результат незнання слідчим обставин справи, слабкого орієнтування його в системі документообігу тощо. Тільки тоді, коли слідчий бачить, що суперечності суттєві, іншого способу їх усунення не існує за ситуацією справи, слід проводити очну ставку, вживши заходів до унеможливлення змови, залякуван­ня, висловлення погроз і т. ін.