3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Слідчі дії плануються й проводяться залежно від того, за якої ситуації порушується кримінальна справа.

> Природно, що коли отримано інформацію про захоплення заручника, то насамперед проводиться операція з його звіль­нення і захоплення осіб, які його охороняють, та інших учасни­ків злочину.

Такі операції проводяться спецпідрозділами «Беркут» чи «Сокіл» без участі слідчого чи за його участі відразу ж після затримання злочинців.

> Якщо надійшла заява про ще не закінчене чи тривке бага­торазове вимагання і перевіркою це підтверджено, первинною слідчою дією буде допит заявника, у ході якого з'ясовується:

• чи відомо заявникові про здирників - хто вони, в яких від­носинах із ними він був до вимагання;

• якщо їхня особистість заявникові не відома, то кого і за якими ознаками він може підозрювати;

• як і за яких обставин заявникові було передано вимоги здирників, у чому вони полягають;

• чи реальними є домагання здирників;

• чи мається в заявника предмет вимагання, як він виявився в його власності чи володінні, у чому суть його прав на майно, що виступає предметом вимагання та інші майнові права;

• яку інформацію погрожують розголосити злочинці. Потер­пілий може відмовитися повідомити її зміст як із причин осо­бистого, інтимного характеру, так і пославшись на комерційну таємницю тощо. Завдання слідчого полягає в тому, щоб, не вдаючись у цьому випадку в сутність інформації, одержати в за­гальній формі відомості про її характер та про причини конфі­денційності;

• як і за яких обставин було захоплено заручника, хто ним був, як із ним поводилися злочинці, які засоби насильства за­стосовувалися, чому і як заручника було звільнено; які наслід­ки перебування особи як заручника;

• яким способом злочинці вимагають передати їм предмет вимагання, коли це має відбутися, де;

• як, де і за яких обставин потерпілий записав свої розмови зі злочинцями, де фонограма.

> Якщо злочин не закінчений чи ще триває, то після допиту потерпілого негайно організовується захоплення злочинців на місці злочину.

Створюється слідчо-оперативна група і проводяться такі заходи:

• готують технічні засоби контролю за діями вимагачів і фік­сації факту'передачі предмета вимагання документів, що засвід­чують перехід права власності;

• інструктують потерпілого про дії під час зустрічі зі здирни­ками, про правила поводження зі звукозаписною апаратурою, про поведінку потерпілого на момент захоплення злочинців;

• блокують шлях відходу злочинців і вживають заходи щодо їхнього можливого опору на момент затримання;

• готують предмет вимагання в натурі (переписують номери купюр, наносять невидимі мітки на предмет, відділяють части­ни упаковання для подальшого встановлення належності цієї частини цілому, виготовляють муляж предмета - грошової чи речової «ляльки»);

- вживають заходів для убезпечення потерпілого, його спів­працівників і членів його родини як на момент затримання, так і після, у ході розслідування.

> Затримані вимагачі обшукуються, знаряддя злочину та інші об'єкти кримінального і викривально-доказового характе­ру вилучаються та описуються в протоколі обшуку.

Це можуть бути не тільки предмети вимагання, а й докумен­ти, аудіокасети із записами погроз і т. ін.

Спроби здирників звільнитися від доказів припиняються, викинуті об'єкти, на яких могли залишитися сліди злочинців (сліди рук, запах, мікрооб'єкти), вилучаються, фіксуються у протоколах затримання та обшуку.

Після доставлення до місця розслідування затримані негай­но допитуються, а паралельно з допитом можуть проводитись обшуки в їхньому житлі чи за місцем роботи, служби, метою яких є виявлення й вилучення вже названих вище об'єктів.

Під час допиту вимагача (вимагачів) з'ясовуються:

- його особа, місце служби, проживання;

- як і коли, за яких обставин, у кого конкретно з групи виник намір учинити злочин;

- чим, якими критеріями керувалися злочинці у виборі жертви, в яких відносинах із нею перебували (персонально);

• якщо ділових чи інших зв'язків із жертвою раніше не було, тоді якою інформацією керувалися злочинці, готуючи вимаган­ня; від кого було одержано цю інформацію;

• який матеріальний зиск розраховували отримати злочин­ці; яким був намір щодо розподілу здобутого злочинним спосо­бом; якщо предметом вимагання було право на майно, то кому конкретно воно мало бути передане, яким способом; якщо пред­метом вимагання було вчинення жертвою визначених дій, тоді в чому вони виражалися і конкретно на користь кого зі злочин­ної групи мали бути зроблені;

• як було задумано, сплановано вимагання - як одноразовий акт чи як триваючий; чи передбачалося в останньому випадку систе­матично підвищувати свої вимоги, посилювати примусові заходи;

• у чому полягали погрози здирників, чи були вони викона­ні, ким, коли, за яких умов, які були їхні наслідки; як ці погро­зи доводилися до відома жертви;

• якщо планувалося захоплення жертви чи інших заручни­ків, то чи було воно здійснене; хто був захоплений, де містився, в яких умовах, як довго; хто охороняв заручника, чи мав він можливість як-небудь зв'язатися з потрібними йому людьми, як, за допомоги кого це відбувалось; як було виконано саме за­хоплення, як і де було задоволено вимоги злочинців;

• хто і за яких обставин передав злочинцям необхідне майно, цінності, де є па момент допиту це майно, цінності;

• чи вчиняв затриманий раніше одноосібно чи у співучасті вимагання, розкрадання, коли, у кого, де і т. ін.

> Які свідки у справі можуть фігурувати:

• особи, на адресу яких, окрім жертви, також висловлювали­ся погрози вимагачами: а) члени родини потерпілого, б) інші особи, з якими потерпілий перебував у ділових, дружніх чи ін­тимних зв'язках, розголосити котрі погрожували злочинці;

• особи, в яких потерпілий позичав гроші, призначені для здирників, чи ті, хто на прохання потерпілого повинен був ви­конати які-небудь дії на користь вимагачів;

• боржники потерпілого, змушені раніше за обумовлений термін повернути йому борг чи відсотки за позикою;

• випадкові особи, яким злочинці заподіяли матеріальну чи фізичну шкоду, попереджаючи чи демонстративно лякаючи їх (підпалами, вибухами і т. ін.);

• очевидці: а) захоплення заручника, б) передання цінностей та інших предметів вимагання;

• посередники між злочинцями і потерпілим;

• за умов силового звільнення заручника свідками залучати­муться учасники цієї операції та особи, які затримали злочин­ця, якщо той зумів сховатись у ході звільнення заручника.

> Важливе доказове значення часто мають і результати огля­ду місця, де утримувався заручник. Тут можуть бути виявлені:

• предмети, що слугували знаряддями, інструментами кату­вань і пристосування для цього;

• сліди, за допомогою яких можна відтворити минулі події, встановити кількість і особистість тих, хто охороняв заручника чи брав участь у застосуванні до нього фізичного впливу;

• предмети, залишені злочинцями, і т. ін.

• Якщо вимагачі тільки висунули свої вимоги і переговори з жертвою ще тривають, тоді можна організувати їх прослухову-вапня і звукозапис.

• Якщо потерпілий вів запис переговорів, які вже відбулися, аудіокасета (інший посій) повинна бути оглянута, фонограма прослухана і процесуально оформлена для приєднання до спра­ви як речовий доказ.

Згодом носій та фонограма можуть стати об'єктом експерт­ного фонографічного (фоноскопічного) дослідження.

На вирішення фонографічної експертизи ставляться питання:

1. скільки чоловік брало участь у розмові, які особливості їхніх голосів і мови;

2. в яких умовах перебували особи, що телефонували потер­пілому, розмова велась із приміщення чи з вуличного телефо-на-автомата або по мобільному зв'язку; які джерела і характер звуків, що супроводжували цю розмову;

3. чи мав телефонний апарат, з якого злочинці вели розмову, які-небудь дефекти, які саме;

4. чи не використовували злочинці які-небудь засоби, при­стосування, щоби змінити свій голос, які саме; в якому емоцій­ному стані вони перебували під час розмови, на момент пред'яв­лення своїх вимог, висловлення погроз на адресу потерпілого тощо (цс властиво для фоноскопічного дослідження).

Подальші слідчі дії

На цьому етапі проводиться допит обвинуваченого, за зміс­том аналогічний допиту підозрюваного.

Якщо потерпілий не бачив злочинця, оскільки переговори велися по телефону, за допомоги листів, через посередника і че­рез посередника ж передавався предмет вимагання, тоді є мож­ливим виконати пред'явлення для впізнання вимагача за голо­сом і мовою.

Потерпілому можуть пред'являтися для впізнання ділянки місцевості чи приміщення, де відбувалися його зустрічі зі зло­чинцями, чи де він утримувався як заручник, або ж де переда­вався предмет вимагання.

Посередникові, якщо ним була випадкова особа, яка не ви­ступала в ролі співучасника і не припускала, що вчиняється злочин (була використана «втемну»), також можуть бути пред'явлені для впізнання: вимагачі, предмети, приміщення і ділянки місцевості.

Окрім фоноскопічної, фонографічної експертиз у таких справах можуть бути призначені й проведені інші різновиди су­дових експертиз:

• дактилоскопічні (для дослідження слідів рук на предметах вимагання);

• трасологічні (для дослідження слідів зубів на харчових продуктах за місцем утримання заручника);

• судово-хімічігі (для дослідження різних мікрооб'єктів тощо);

• почеркознавчі, авторознавчі, техніко-криміналістичного дослідження документів (за наявності листування між жертвою і злочинцями);

• ґрунтознавча та біологічна експертизи (коли необхідно встановити факт перебування особи на тій чи іншій ділянці міс­цевості, або з цією ж метою необхідно дослідити які-небудь біо­логічні об'єкти).