1 Глібко в. М. Розслідування грабежів і розбоїв. У кп.: Криміналістика: Підручник / За ред. В. Кх Шспітька.- к., 2001,- с. 551-561.

Назвімо системи цих дій та заходів, залежно від можливих типових слідчих ситуацій па початковому етапі розслідування грабежів і розбоїв.

Перша ситуація - злочинця затримано на місці злочину або негайно після його вчинення:

• затримання;

• особистий обшук і допит підозрюваного;

• огляд місця події;

• допит потерпілого та його освідування;

• обшук за місцем проживання і роботи затриманого;

• огляд і пред'явлення для впізнання вилучених речей і предметів;

• призначення судових експертиз;

- установлення можливих очевидців події та їх допити. Друга ситуація - затримано злочинця, який збував викраде­не майно:

• особистий обшук і допит затриманого;

• пред'явлення для впізнання потерпілому і свідкам підоз­рюваного (після допиту цих осіб), а також пред'явлення їм для впізнання вилучених викрадених предметів і речей;

• обшук за місцем проживання і роботи підозрюваного;

• спостереження за підозрюваним і його оточенням;

• установлення очевидців у місцях збуту викраденого та їх допити.

Третя ситуація - затримано особу, яка скуповувала або збу­вала викрадене під час грабежу чи розбою майно та якій відома інформація про злочинця, але вона відмовляється її повідомити чи заперечує це:

• особистий обшук особи, що скуповувала чи збувала викра­дене майно;

• огляд місця затримання;

• допити;

• обшуки за місцем мешкання і праці затриманого (коли такі є);

• пред'явлення для впізнання речей і цінностей;

• накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію;

• організація засідок за місцем проживання затриманого або в інших місцях;

• затримання (після встановлення) злочинця, який передав або продав скуповувачеві викрадені цінності; обшуки, допити та інші первинні слідчі дії.

Четверта ситуація - злочинець відомий, але він перехову­ється, і місце його перебування невідоме:

• огляд місця події;

• допити потерпілих і свідків;

• обшук за місцем проживання і праці злочинця;

• з'ясування всіх можливих зв'язків підозрюваного, їх опера­тивна перевірка й подальші допити;

• накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію;

• огляд записників, блокнотів, телефонних довідників тощо, які належали підозрюваному та його оточенню;

• затримання (після встановлення місця перебування) зло­чинця, допити, обшук (особистий, за місцем затримання та ін.), інші слідчі дії для його викриття.

П'ята ситуація - злочинець невідомий, але щодо нього є певні відомості (ознаки зовнішності, одягу, ім'я, прізвисько, місця, де йому властиво проводити час тощо):

• огляд місця події та свідків;

• допити потерпілих і свідків;

• переслідування «по гарячих слідах»;

• перекривання можливих шляхів відходу злочинця (зло­чинців);

• подвірно-поквартирні обходи і т. ін.;

• розсилання (розповсюдження орієнтувань про прикмети злочинців);

• складання суб'єктивних портретів;

• використання ЗМГ,

• перевірка за криміналістичними обліками.

Допомогу громадськості у спосіб звернення до населення че­рез ЗМІ використовують із метою:

• виявлення очевидців грабежу чи розбою, інших свідків у справі;

• встановлення особи й місця перебування особи, яка вчини­ла злочин (суттєве значення має опублікування або показ через ЗМІ фотографії або фоторобота злочинця);

• виявлення нових доказів у справі та викраденого майна тощо.

Шоста ситуація - злочинець невідомий і про нього нічого не відомо. За такої ситуації зміст комплексу слідчих і оператив-по-розшукових дій є аналогічним до попередньої ситуації, за винятком заходів, що ґрунтуються на використанні ознак зов­нішності злочинця. Основні напрями:

• пошук злочинця «по гарячих слідах»;

• проведення подвірно-поквартирного обходу з метою вияв­лення інформації про злочинців і пошуку очевидців (свідків);

• пошук викраденого майна;

• пошук злочинців за аналогічним способом учинення зло­чинів (метод MOS);

• перевірка й використання інших обліків інформаційних центрів;

• максимальна активізація негласної оперативної роботи і перевірка підконтрольного контингенту тощо.

Ось перелік обліків, за якими доцільно проводити перевірку в ході розслідування та здійснення пошукових заходів: Криміналістично-пошукові:

• злочинів, за способами їх учинення (MOS);

• викраденої, загубленої, вилученої, добровільно зданої на­різної зброї;

• стріляних куль і гільз, виявлених на місцях нерозкритих злочинів;

• слідів рук, вилучених із місць нерозкритих злочинів;

• слідів знарядь зламу та інструментів (у справах про грабе­жі та розбої, пов'язані з проникненням у житло або інше примі­щення способом зламу).

Оперативно-довідкові:

- про осіб, що обвинувачувались у вчиненні злочину, відносно яких застосовувалося взяття під варту;

• осіб, що засуджувалися судом за вчинення злочинів;

• осіб, які перебувають у розшуку;

• осіб, що вчинили злочин, але були звільнені від покарання;

• про викрадені та не знайдені номерні вироби, предмети антикваріату, автотранспортні засоби (за цим обліком підля­гає обовязковій перевірці майно, вилучене від підозрюваного, але таке, що не належить потерпілому, оскільки злочинець міг вчиняти й раніше інші злочини, майно могло бути набуто зло­чинним способом іншими особами і залишено на зберігання тощо).

У справах про грабежі та розбійницькі напади, особливо за двох останніх ситуацій є можливим проведення таких пошуко­вих заходів:

• запровадження оперативного плану «Перехоплення» з ме­тою блокування автошляхів і магістралей у випадках, коли зло­чинці могли використовувати автотранспорт;

• блокування вокзалів, аеропортів, автостанцій тощо;

• організація засідок у місцях імовірної появи злочинців;

• запровадження додаткових патрульних нарядів на марш­рутах можливого руху злочинців;

• організація активного пошуку, зокрема з використанням службово-розшукової собаки на прилеглій до місця події тери­торії з метою виявлення злочинців, що там переховуються, викинутого чи схованого майна або інших предметів, виявлен­ня стоянки автотранспорту злочинців.

У справах про грабежі чи розбійницькі напади слідчий уже на початковому етапі розслідування зазвичай має певну інфор­мацію про обставини виявленого злочину, а часто і про осіб, які його вчинили. Ця інформація надходить слідчому, принаймі, з заяви потерпілих тощо. Оцінюючи цю інформацію і результати первинної перевірки, слідчий має можливість уже на початко­вому етапі розпочати конструювання й перевірку версій і пла­нування розслідування.

Планування розслідування грабежів і розбійницьких напа­дів здійснюється з урахуванням даних, одержаних у результаті проведення перевіркових заходів. Особливістю планування є врахування слідчої ситуації, що склалася на початковому етапі розслідування. Процес планування розслідування проходить за такими етапами:

- вивчення вихідної (початково наявної) інформації;

- аналіз установлених і визначення інших обставин, що під­лягають з'ясуванню;

- побудова перевірочних слідчих і оперативних версій;

- визначення тактичних і оперативних заходів щодо перевір­ки відповідних версій.

На початковому етапі розслідування у справах про грабіж чи розбійницький напад можна побудувати такі загальні типові версії:

• мав місце грабіж чи розбійницький напад за обставин, пові­домлених заявником (ним частіше за все буває потерпілий);

• подія, про яку повідомляє заявник, мала місце, але було вчинено інший злочин (бандитизм, замах на вбивство, хулі­ганство);

• грабіж або розбійницький напад учинено, але не за тих обставин, про які повідомляє заявник (він або свідомо, або внаслідок добросовісної помилки спотворює правду);

• злочину не було, повідомлення неправдиве;

• грабежу чи розбою не було, має місце інсценування цього злочину.

Відносно кожної загальної версії конструюються окремі вер­сії щодо окремих обставин справи. Так, стосовно особи злочин­ця можуть будуватися такі типові окремі версії:

• злочин учинено відомою конкретною особою;

• злочин учинено безпосереднім збувачем викраденого або певною особою з його оточення;

• злочин учинено особою, раніше судимою за аналогічні або інші злочини;

• злочин учинено неповнолітніми, що перебувають на обліку в органах внутрішніх справ за майнові та корисливо-насиль­ницькі злочини, а також за викрадення автотранспорту;

• злочин учинено особами, раніше не судимими, але такими, що неодноразово вчиняли ще не розкриті грабежі і розбійниць­кі напади аналогічним способом;

• злочин учинено особами, які тривалий час ніде не працю­ють, зловживають спиртними напоями;

• злочин учинено «гастролерами»;

• злочин учинено особами за «наводкою».

У випадках, коли злочинець відомий, перед слідчим стоїть завдання перевірити його причетність до вчинення злочину. У цьому разі необхідно ретельно перевірити версію щодо пові­домлення потерпілим неправдивої інформації та інсценування грабежу чи розбійницького нападу. Крім того, у плані необхід­но передбачити заходи, спрямовані на перевірку алібі підозрю­ваного. Коли ж злочинця затримано на місці злочину, переду­сім слід передбачити, як уже зазначалося, такі заходи, як допит потерпілого, огляд місця події, огляд одягу підозрюваного, до­пит очевидців та інших осіб. Перевірка версій і планування розслідування грабежів чи розбоїв, коли злочинець не є відо­мим потерпілому, має свої особливості. У цих випадках необ­хідно перевірити версії про осіб, які могли вчинити грабіж чи розбійницький напад. У такій ситуації слідчий повинен якомо­га ефективніше використати можливості оперативно-розшуко-вих органів. Причому перевірка версій має здійснюватися за допомоги передбачених у плані конкретних слідчих дій та опе-ративпо-розшукових заходів. Необхідно чітко оцінити наявні докази та іншу інформацію, а саме:

• проаналізувати показання потерпілих, свідків та інших осіб;

• перевірити за картотекою наявність нерозкритих грабежів чи розбоїв у районі чи населеному пункті, виявити можливих «гастролерів»;

• за даними криміналістичного обліку перевірити відбитки слідів рук, куль, гільз, зброї, автотранспорту, якщо вони вико­ристовувались у вчиненні злочину.

Цей комплекс заходів, спрямованих на встановлення осіб, які вчинили напад, може бути розширеним з урахуванням слід­чої ситуації, на що вже вказувалось, і конкретних обставин.

Плануючи затримання злочинців із речовими доказами, якщо це відомо слідчому, варто передбачити:

• розміщення оперативних працівників, які беруть участь у затриманні, з урахуванням усіх можливих обставин опору з бо­ку злочинців;

• питання щодо часу і моменту операції;

• можливі способи фіксації злочинних дій;

• способи належного процесуального затримання.

Під час збирання процесуально і криміналістично значущої інформації важливу роль у розслідуванні відіграє огляд місця затримання. Тут можна виявити сліди злочину, зокрема вогне­пальну і холодну зброю, майно, яким заволоділи злочинці і яке викинули в момент затримання, різні документи тощо.

Роблячи огляд автотранспортних засобів, що використову­валися, необхідно обстежити салон, багажник та інші місця, де можна сховати викрадені цінності, а також знаряддя вчинення злочину та інші речові докази.

Ретельному оглядові підлягає одяг затриманих. Під час осо­бистого обшуку можна знайти не лише документи, зброю і цін­ності, а й інші документи, що свідчать про співучасників, спосіб вчинення злочину та ін. Важливо відразу після затримання провести обшук за місцем проживання і роботи затриманих, де також можна виявити різні докази їхньої злочинної діяльності. Ці дії має проводити слідчий, який розслідує злочин. Під час обшуку потрібно першочергово шукати такі об'єкти:

• зброю та матеріали для його виготовлення (наприклад, за­точене шило або терпух);

• предмети, схожі на вогнепальну зброю (запальничка у ви­гляді пістолета, іграшковий пістолет тощо);

• речі і предмети, набуті злочинним способом;

• можливі засоби маскування злочинця та матеріали для їх виготовлення (маски, шматки тканини з вирізом для очей, тем­ні окуляри і т. ін.);

• одяг зі слідами пошкоджень і забруднень;

• особисті документи інших осіб;

• документи на різноманітні речі, що, можливо, належать не обшукуваній особі (паспорти, квитанції тощо);

• предмети листування обшукуваного з іншими особами та ін.

Допит потерпілого. Потерпілі від таких злочинів - ті осо­би, які володіють особистим майном, або в їхньому оперативно­му управлінні чи під звітом тощо було державне або колектив­ної власності майно. Це - працівники ощадних кас, відділів банків, водії таксі, інкасатори, сторожі підприємств, приватні особи, які мають певне майно або цінності. З метою заволодін-ня матеріальними цінностями або цінними документами зло­чинці застосовують психічне або фізичне насильство. Причому ці дії супроводжуються погрозами застосування зброї або ін­ших знарядь злочину. Крім того, необхідно враховувати, що ці злочини тривають в основному короткий відтинок часу. Все це відбивається на психічному стані потерпілого, тому слідчий, оцінюючи і деталізуючи інформацію, мусить проявити особли­ву делікатність у стосунках із допитуваним.

Перед допитом доцільно поговорити з потерпілим, щоби з'ясувати певні обставини і скласти план допиту. Під час допи­ту слід з'ясувати такі обставини:

Час і місце вчинення щодо нього злочину?

З якої причини потерпілий перебував у вказаному місці?

Звідки він прибув?

Хто знає про наявність у нього матеріальних цінностей чи грошей?

З ким він вів розмову щодо своїх цінностей? Де й коли (о котрій годині) було вчинено напад? Скільки було злочинців?

Як відбувалася подія (у чому виражалися дії злочинців; які знаряддя злочину використовували злочинці; чи чинив потер­пілий опір, якщо так, тоді як саме; які сліди залишилися на тілі потерпілого, а які на тілі злочинця; в якому напрямку покинув злочинець місце події; дії потерпілого після того, як злочинець залишив місце події тощо)?

Наслідки грабежу або розбою для потерпілого (яке майно викрадено, його ознаки, прикмети, де воно містилося, чи спри­чинено шкоду здоров'ю потерпілого)?

Хто міг бути очевидцем події, хто міг виступати у ролі навід­ника?

Чи бачив потерпілий злочинця раніше, де і за яких обста­вин?

Чи збереглися документи на викрадене майно (паспорт на відеомагнітофон) або запасні частини чи речі (шматок шкіри від пальто) та ін.?

У ході допиту потерпілого слідчий має звернути особливу увагу на інформацію про індивідуальні ознаки зовнішності зло­чинця. Тут важливо враховувати не тільки психічний стан потерпілого, а й час доби, освітлення, місце, де відбувся напад. Ця вимога обумовлена тим, що потерпілі часто через переляк і неправильне сприйняття події повідомляють слідчому неточ­ні дані про одяг, його колір і фасон, про знаряддя злочину, кіль­кість злочинців та ін.

Під час допиту потерпілих слід звернути увагу на індивіду­альні особливості матеріальних цінностей, якими заволоділи злочинці. Слідчий повинен уточнити, хто може підтвердити, що в потерпілого була така кількість виробів з коштовних ме­талів, сума грошей, цінних паперів чи інших матеріальних цін­ностей. Якщо у потерпілого є фотознімки, технічні чи інші до­кументи, їх необхідно долучити до матеріалів кримінальної справи з метою можливого використання під час виконання оперативно-розшукових заходів і слідчих дій.

Допит свідків також має свої особливості. Звичайно свідка­ми у таких справах є особи:

• які можуть повідомити певні відомості про обставини гра­бежу або розбійницького нападу (наприклад, бачили потерпі­лого до нападу на нього, чули крики про допомогу і т. ін.);

• на яких підозрюваний посилається на підтвердження сво­го алібі;

• яким підозрюваний продав або передав набуте злочинним способом майно;

• що брали участь у затриманні злочинця;

• які можуть охарактеризувати спосіб життя і моральне обличчя підозрюваного (обвинуваченого) тощо.

Варто пам'ятати, що допитувані свідками особи можуть бути знайомі з нападником. З урахуванням цього слідчий має проду­мати перелік запитань, що їх треба з'ясувати під час допиту, і тактику самого допиту.

Ось питання, що їх необхідно з'ясувати під час допиту свід-ків-очевидців:

За яких обставин відбувався грабіж або розбій?

Хто вчинив злочин або чи відома будь-яка інформація про злочинця, його прикмети?

Напрямок, в якому покинув місце злочину нападник, яким транспортом він користувався?

Якою зброєю, іншими предметами і знаряддями користував­ся злочинець під час учинення злочину?

Які предмети було привласнено злочинцем або залишено на місці події?

Якою була поведінка потерпілого на момент учинення зло­чину і після нього?

Де був свідок на момент перебігу злочинної події?

З яких причин та обставин допитувана особа опинилася на місці події і стала її очевидцем? Хто ще міг бачити подію злочину?

Важливого значення для збирання доказів у справах про гра­бежі чи розбійницькі напади набуває огляд місця події. Під час цієї слідчої дії можна виявити такі групи слідів.

• Що характеризують особу та особливості поведінки (пере­сування) злочинця і потерпілого, їх кількість:

• сліди рук, ніг, взуття, одягу, транспортного засобу (протек­тора, інструментів, супутні сліди - мастила, пального тощо);

• запахові сліди;

• виділення організму і залишки життєдіяльності людини (недопалки, сірники, пачки від цигарок тощо);

• загальна характеристика місця події (втоптана земля, зім'ята трава, потертості на фарбованій поверхні тощо).

• Що вказують на спосіб заволодіння майном:

• сліди застосування вогнепальної, холодної або хімічної зброї чи предметів, що її заступають (імітують);

• пошкодження на перепонах, огорожах тощо;

• сліди, що свідчать про поранення або пошкодження одягу когось із учасників події (наприклад, плями крові, відірвані ґудзики, шматочки тканини).

Незалежно від місця вчинення злочину, слідчий під час ог­ляду має використати всі наявні у нього технічні засоби, при-иаймі що є у валізі слідчого, освітлювальні прилади і докласти максимум зусиль, щоб відшукати сліди рук, ніг, мікрочастинок, слідів знарядь зламу, слідів крові, куль, гільз тощо. Так можна у певній частині підтвердити чи спростувати факти, викладені в заяві потерпілого. Під час огляду, оцінивши наявну інформацію з показань потерпілих і свідків, слідчий може змоделювати по­дію, що відбулася, і цим визначити завдання оперативним пра­цівникам із розшуку і затримання злочинців «по гарячих слі­дах», за умови, що від моменту злочину і до моменту подання заяви минув незначний відтинок часу.

Окрім іншого, потрібно шукати сліди інформації, яка від­кидала би факт можливого інсценування грабежу чи розбою. Ознаками такого інсценування можуть виступати:

• невиправдано великі, за конкретної ситуації, пошкодження навколишньої обстановки;

• надмірний безлад на місці події;

• наявність слідів зламу, здійсненого із середини примі­щення;

- неприродний зовнішній вигляд і взаєморозташування слі­дів перебування сторонньої особи (що викликають думку про фальсифікацію) або повна відсутність таких слідів тощо.

Результати огляду місця події фіксуються за допомоги нау­ково-технічних засобів і заносяться до протоколу. До протоко­лу огляду можуть додаватися схеми та інші документи.

Завданнями з розслідування грабежу або розбійницького на­паду виступають:

• активний пошук особи, яка вчинила злочин, коли її не встановлено на початковому етапі розслідування;

• якщо підозрюваного затримано (встановлено), провадять­ся слідчі дії та оперативно-розшукові заходи з метою доказу­вання його вини.

Типовими слідчими ситуаціями подальшого етапу розслі­дування цих злочинів можуть бути такі.

1. Винних осіб викрито повністю, встановлено всі епізоди їхньої злочинної діяльності; інформації про вчинення ними ін­ших злочинів немає.

2. Розслідуваний злочин і винуватість особи, що його вчини­ла, доказано, але слідчий має інформацію про вчинення підо­зрюваним (обвинуваченим) інших злочинів.

3. У слідчого є інформація про винуватість особи, однак до­казів, що підтверджують це, немає або надто недостатньо.

4. У слідчого немає інформації про особу, що вчинила злочин. На цьому етапі проводять такі слідчі дії:

• допити свідків;

• наступні допити підозрюваних (обвинувачених);

• пред'явлення для впізнання;

• очні ставки;

• відтворення обстановки та обставин події;

- призначення й виконання судових експертиз. Тактичні прийоми допиту підозрюваного в конфліктній си­туації.

• Психологічного впливу на допитуваного:

• роз'яснення допитуваному змісту ст. 66 КК України про обставини, які пом'якшують покарання;

• звернення слідчим до позитивних властивостей особи пі­дозрюваного (обвинуваченого);

• створення у нього перебільшеної уяви щодо обізнаності слідчого про злочинну подію, окремі її епізоди або співучасників;

• раптовість постановки запитання допитуваному і спостері­гання за його реакцією;

- використання антипатій, що відчуває підозрюваний до ко­гось із співучасників злочину тощо.

• Логічного впливу на допитуваного:

• деталізація показань підозрюваного, під час якої з'ясову­ються всі подробиці дій злочинця до, під час і після вчинення злочину;

• логічний аналіз суперечностей у показаннях підозрюва­ного;

• використання суперечностей у показаннях допитуваного та інших учасників злочину способом повного або часткового ознайомлення їх із цими показаннями;

- пред'явлення доказів, що є в матеріалах справи тощо. Окрім традиційної судово-медичної експертизи, залежно від

слідчої ситуації та необхідності встановити конкретні обстави­ни і з'ясувати окремі питання у справах цієї категорії можуть бути призначені також трасологічна, судово-хімічна, біологічна та інші види судових експертиз.

З мстою уточнення показань обвинуваченого і виявлення їх відповідності іншим обставинам справи, що вивчаються, до­цільно проведенням відтворення обстановки та обставин події здійснити перевірку його показань на місці. Такі ж дії, у разі потреби, можна виконати і щодо потерпілого та свідків. Метою їх може слугувати:

• потреба перевірити показання потерпілого щодо механізму заподіяння шкоди його здоров'ю, про його взаєморозташування та взаємні дії зі злочинцем, можливості сприйняття певного явища, пов'язаного зі злочином, можливості проникнення у приміщення та виносу певних речей, предметів способом, ука­заним злочинцем тощо;

• потреба перевірити показання свідків щодо окремих обста­вин учиненого злочину (можливість чути, бачити чи іншим способом сприймати подію злочину тощо).