3. Подальший етап розслідування крадіжок

Початковий етап розслідування крадіжок у разі успішного його виконання повинен завершуватись установленням особи, щодо якої є достатні підстави для підозрівання її в учиненні крадіжки. Наступний етап характеризується вирішенням зав­дань, спрямованих на розширення доказової бази та підтвер­дження раніше зібраних фактів щодо винності цієї особи. На ньому можуть складатися такі типові слідчі ситуації:

• Подія злочину не мала місця (предмет крадіжки виявлено потерпілим в іншому місці; інсценування злочину). Розпізнаван­ня інсценування крадіжки проводиться на підставі вивчення:

• негативних обставин під час розслідування події (про які зазначено вище);

• результатів відтворення обстановки та обставин події що­до перевірки певного факту (наприклад, чи могли фактично бути у приміщенні матеріальні цінності в певній кількості та обсязі; чи справді можна було крізь такий пролом у стіні чи две­рі винести вказані предмети тощо);

- даних судових експертиз, допитів, очних ставок.

• Факт крадіжки й особу, яка її вчинила, встановлено, злочи­нець затриманий і визнає себе винним у повному обсязі пред'явленого обвинувачення, його показання не суперечать зібраним у справі доказам, викрадене майно виявлено. У цій си­туації слідчий приймає рішення про достатність зібраних дока­зів для завершення досудового слідства.

• Факт крадіжки встановлено, зібрано докази про винність особи, яка її вчинила, однак обвинувачений визнає свою вину частково (визнає, що вкрав лише майно, яке виявлено у нього під час обшуку, заперечує окремі епізоди злочинної діяльності, приміром, факт виготовлення заздалегідь знаряддя зламу, збу­ту викраденого тощо). За цієї ситуації слідчий на підставі ана­лізу показань обвинуваченого будує версії з кожного пункту як зізнання, так і заперечення пред'явленого обвинувачення. З ме­тою перевірки сконструйованих версій проводяться допити но­вих свідків, очні ставки.

• Факт крадіжки встановлено, зібрано докази винності обви­нуваченого в її вчиненні, але він пред'явленого обвинувачення не визнає, посилаючись на алібі (називає місце перебування на момент крадіжки та осіб, які можуть це підтвердити), викра­деного майна не знайдено. У цій ситуації перевіряються версії щодо місця перебування обвинуваченого (чи міг він перебува­ти у вказаному ним місці на момент крадіжки), а також причет­ність осіб, на свідченні яких базується алібі обвинуваченого, до його злочинної діяльності. Опрацьовуються версії про подаль­шу долю викраденого майна, триває реалізація тактичних опе­рацій перевірки алібі, розшуку викраденого майна. З цією ме­тою проводяться додаткові обшуки за місцем проживання об­винуваченого, за місцем знаходження належного йому майна (дача, гараж, автомашина тощо), пред'явлення для впізнання потерпілим, обвинуваченим предметів, що належать їм, судові експертизи, допити свідків, очні ставки та ін.

У тих випадках, коли злочинця не встановлено або встанов­лено, але ще не затримано, вказані слідчі ситуації початкового етапу переходять і на подальший етап розслідування. Дії слід­чого мають бути спрямовані на виявлення злочинця, а також на розшук викраденого (обшук, допит родичів, колег по службі), забезпечення відшкодування матеріального збитку, виявлення й усунення причин і умов, що сприяють учиненню крадіжки. Цьому може також сприяти вміла взаємодія слідчих органів з громадськими організаціями та окремими громадянами.

Отже, до кола слідчих дій, що на цьому етані розслідування крадіжок повинні бути виконані у тій чи іншій послідовності, залежно від наявної слідчої ситуації, належать: затримання пі­дозрюваного, його особистий обшук; обшук за місцем прожи­вання, роботи або навчання; освідування, допит підозрюваного (обвинуваченого); призначення й проведення судових експер­тиз; відтворення обстановки та обставин події; пред'явлення для впізнання виявлених у ході обшуків чи інших заходів пред­метів тощо.

Затримання особи, підозрюваної у вчиненні крадіжки, може відбуватися за таких ситуацій: 1) за умови виявлення у неї або в її помешканні викрадених предметів, цінностей; 2) коли цю особу встановили вивченням документів, за допомогою яких було оформлено збут краденого майна через комісійні магази­ни, ломбарди тощо; 3) коли, під час реалізації краденого, було затримано родичів або знайомих особи, яка вчинила крадіжку, і вони на допитах називають підозрюваного, підтверджуючи факт передання чи продажу їм цього майна; 4) під час збуту краденого самим злодієм; 5) коли підозрюваного було затрима­но оперативними засідками, організованими на місці складу­вання краденого майна тощо.

У момент затримання проводять особистий обшук, а потім обшуки в помешканні та за місцем роботи підозрюваного. За наявності для того підстав можуть проводитись обшуки і в його родичів та знайомих. Метою обшуків є виявлення краденого майна, грошей, одержаних від його реалізації, знарядь зламу та злодійського інструменту, які використовувалися під час учи­нення крадіжки, одягу і взуття, де могли залишитися сліди пе­ребування суб'єкта на місці вчинення крадіжки.

Допит підозрюваного. Допитуваному пропонують пояснити: за яких обставин при ньому, в його помешканні або в іншому приміщенні, яке має до нього певний стосунок, опинились ви­крадені речі; з яких причин на ньому, його одязі, взутті залиши­лися ті чи інші виявлені сліди. Показання підозрюваного, зокрема, висунуті ним версії захисту, підлягають невідкладній перевірці.

Безпосередньо допиту може передувати освідування, метою якого є виявлення і фіксація слідів (пошкоджень, часток речо­вин тощо), пов'язаних із перебуванням на місці крадіжки, що можуть залишатися на тілі та одязі підозрюваного.

Вилучені в ході обшуків речі та цінності пред'являються для впізнання потерпілим (матеріально відповідальним особам), а в разі потреби і свідкам, коли тим відомі ознаки викраденого майна.

Призначення і проведення судових експертиз. Під час розслі­дування крадіжок призначаються і проводяться різноманітні судові експертизи, які залежно від мети можна поділити на де­кілька груп: а) ті, що призначаються для ідентифікації злочин­ця, знарядь злочину, взуття, транспортних засобів (або їхніх частин), дослідження способу подолання перешкод, укриття сховищ (ідентифікаційні); б) ті, що призначаються для дослі­дження викраденого майна (діагностичні чи класифікаційні). Зокрема, це такі судові експертизи: трасологічна (встановлення цілого за частинами) та її різновид - дактилоскопічна експер­тизи, експертиза слідів нашарування, експертизи речовин, ма­теріалів і виробів, товарознавча, судово-хімічна, біологічна експертизи, інколи судово-медична (наприклад, коли під час огляду місця події виявляють сліди крові, слини тощо) та ін.

Оцінювання висновків експертів потрібно проводити дуже вдумливо. Так, доволі категорично будуть установлювати при­четність підозрюваного до вчинення крадіжки експертизи, що встановлюють індивідуальну тотожність (наприклад, ідентифі­кація затриманого за слідами його рук, долонь, виявлених на місці крадіжки; ідентифікація знайденого у ході обшуку в за­триманої особи знаряддя зламу за слідами його застосування, вилученими з місця крадіжки). Інші ж експертизи (наприклад, експертиза речових доказів) установлюють лише групову на­лежність об'єктів дослідження.

Допит обвинуваченого. Використовуючи зібрані докази і за наявності законних підстав особу, причетну до вчинення кра­діжки, допитують як обвинуваченого.

З огляду на те що, вчиняючи крадіжку, злочинець завжди намагається діяти потай, а виявлення у тих чи інших осіб викраденого майна ще не доказує вчинення розслідуваної кра­діжки саме конкретною особою (підозрюваним), допит обви­нувачсного доволі часто відбувається зі значними трудно­щами.

Злочинці, особливо раніше судимі, не схильні без пред'явлен­ня їм вагомих фактів визнавати свою вину, а тим паче видавати співучасників і викрадене майно. Навіть зізнаючись і повідом­ляючи деякі обставини вчинених крадіжок, вони не поспішають називати можливі джерела одержання доказів своєї вини. Біль­ше, використовуючи прогалини у слідстві, відсутність у справі об'єктивних доказів, вони під час розгляду справи в суді відмов­ляються від раніше даних показань і намагаються скомпромету­вати слідство і слідчого. В інших випадках ці особи, будучи ви­критими у вчиненні деяких епізодів крадіжок, з метою допомог­ти уникнути відповідальності своїм співучасникам або іншим особам використовують самообмову, тобто визнають свою при­четність у крадіжках, яких вони не вчиняли.

Усе зазначене обумовлює особливо ретельну роботу слідчо­го щодо збору доказів вини обвинуваченого і виявлення викра­деного майна.

Відтворення обстановки та обставин події. Після зізнання обвинуваченого у вчиненні ним крадіжки частіше за все слідчі, для закріплення доказової бази, проводять відтворення обста­новки та обставин події у вигляді перевірки його показань на місці події (злочину). Однак доказового значення цієї слідчої дії не варто перебільшувати.

Зрозуміло, що розповідь обвинуваченого на місці з указуван­ням шляхів, котрими він рухався до і після вчинення крадіжки, місць проникнення у сховища і приміщення (житло), вилучен­ня ним викраденого майна тощо може переконувати в тому, що крадіжку справді вчинено цією особою. Однак реально доказо­вого значення результати перевірки показань на місці набудуть, принаймі, за однієї з таких умов: 1) щоб обвинувачений на міс­ці крадіжки вказав на таку деталь (деталі), що вже були зафік­совані під час огляду місця події і таким способом підтверджу­ють його показання щодо вчинення ним крадіжки; 2) щоб у хо­ді перевірки показань на місці події було додатково виявлено такі речові об'єкти (знаряддя, особисті речі злочинця тощо), яких під час раніше виконаного огляду цього місця виявлено не було і які, безумовно, мають стосунок до розслідуваної події.

У справах про крадіжки ще частіше, ніж перевірка показань на місці, проводиться інший різновид відтворення обстановки та обставин події - слідчий експеримент, для встановлення ре­альної можливості виконати ті дії, про які дає показання обви­нувачений, як-от: здатність суб'єкта до використання для зламу сховищ тощо, тих чи інших специфічних технічних знарядь; здатність особи проникнути у приміщення крізь певні отвори, лази, проломи, вікна, за наявності у неї певних фізичних даних (тілобудови, фізичної сили, зросту і т. ін.). Однак, оцінюючи ре­зультати таких експериментів, необхідно пам'ятати, що прин­ципова можливість, здатність нині обвинуваченого у крадіжці виконати ті чи інші дії, ще не означає, що саме вона їх насправ­ді викопувала.

Серед завдань розслідування важливе місце належить уста­новленню обставин, які сприяють вчиненню крадіжок. Ці обста­вини молена згрупувати за деякими загальними ознаками так:

• розміщення торговельних підприємств і складів у примі­щеннях, не пристосованих для схову товарів і матеріальних цін­ностей;

• відсутність охоронної сигналізації (або її несправність), недостатнє освітлення у нічний час;

• відсутність контролю за сторонніми особами (в будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях, гуртожитках тощо);

• примітивність і доступність конструкцій вхідних дверей та засувних пристроїв у житлових будинках;

• відсутність у будинках житлового фонду спеціальних пос­тів спостереження й охорони із загалу непрацюючих мешканців (пенсіонерів, домогосподарок та ін.) або кодових замків, що обмежують доступ сторонніх осіб;

• віктимну поведінку власників квартир, а також роз'єдна­ність сусідів по сходовому майданчику;

• недостатньо кваліфікований підбір матеріально відпові­дальних осіб і працівників охорони.

Обставини, що сприяють учиненню крадіжок, встановлю­ються під час проведення слідчих дій та оперативно-розшуко-вих заходів. Особливого значення щодо цього набувають огляд місця події, допит службових і матеріально відповідальних осіб, потерпілих, криміналістичні експертизи, відтворення обста­новки та обставин події. Відомості, отримані під час виконання цих слідчих дій, узагальнюються слідчим і за ними складають­ся мотивовані подання до відповідних організацій, готуються публікації у пресі, інформації по радіо і телебаченню, виступи у трудових колективах. До профілактичних заходів належать по­пуляризація засобів технічного захисту особистого і приватно­го майна громадян, виявлення осіб, схильних до вчинення кра­діжок, і нагляд за ними.