• 1 Журавель в. А. Розслідування крадіжок.- у ки.: Криміналістика: і Іідручпик / За рсд. В. Ю. Шспітька- к., 2001.- с. 527.

  місце заздалегідь обирається злочинцем і є одним із чинни­ків формування способу приготування і вчинення крадіжки, Так, квартирні крадіжки вчиняються здебільшого в містах, пе­реважно в районах новобудов. Використовуються зручні для злодія конструктивні особливості вхідних дверей (наявність щілин, відкривання всередину житла, недосконалість запираю­чих пристроїв тощо), відсутність охоронної сигналізації, «враз­ливість»¹ перших і останніх поверхів багатоквартирних будин­ків, обмежена кількість квартир на сходових площадках тощо;

• місце, яке пов'язане з предметом крадіжки (склади, буді­вельні майданчики та ін.);

- крадіжки, в яких вибір місця реалізації злочинних дій є випадковим (кишенькові крадіжки).

Таємний характер крадіжок обумовлює вибір відповідного часу їх учинення. Так, 90% квартирних крадіжок вчиняються з 9-ї до 17-ї години у робочі дні тижня, більше половини - вліт­ку; крадіжки з закладів торгівлі, комор - у вечірні та нічні часи, у святкові або вихідні дні; значна кількість кишенькових краді­жок вчиняються у вранішні та вечірні години, години «пік», коли виникає сприятлива для цього ситуація у міському транс­порті, крамницях, па ринках та в інших велелюдних місцях.

> Важливе місце серед елементів криміналістичної характе­ристики крадіжок посідають відомості про предмет злочинно­го посягання. Так, під час квартирних крадіжок зазвичай викрадаються гроші (зокрема іноземна валюта), коштовності, антикваріат, предмети релігійного культу, імпортна відео-, аудіо-, теле- і радіоапаратура, персональні комп'ютери, одяг, взуття та інші предмети господарсько-побутового призначення, зокрема й продукти харчування. Предметом кишенькових кра­діжок є гроші, а також коштовності, відеокамери, фотоапарати, портативні магнітофони, плеєри, що їх викрадають із сумок, портфелів тощо.

Предметом крадіжок можуть бути автомобілі, мотоцикли, мопеди як засіб пересування або як комплекти різних агрегатів і деталей, які можна розібрати (двигун, шасі, колеса, магніто­фон та ін.). У сфері комунального господарства предметами крадіжок є електролічильники, колективні телевізійні антени, агрегати ліфтів тощо. Щорічно збільшується кількість краді­жок вогнепальної зброї та вибухових речовин із військових час­тин, складів та інших сховищ.

Визначення предмета крадіжки під час розслідування кон­кретного злочину сприяє встановленню інших його елементів, зокрема окремих характеристик особи злочинця, обстановки вчинення та ін. Так, орієнтування злочинця на місці крадіжки, швидкість і цілеспрямованість дій у ході вибору схованок і від­борі коштовностей свідчать про достатню обізнаність злочинця щодо місця предметів, які його цікавлять. Викрадення автома­шин, крадіжки апаратури, електролічильників, телевізійних ка­белів, антен учиняються здебільша особами, які мають певні професійно-технічні знання і навички.

> Найінформативнішим джерелом у криміналістичній ха­рактеристиці крадіжок виступають відомості щодо способів учинення злочинів цього виду. За останні роки крадіжки чужо­го майна набули рис організованої та професійної спрямованос­ті, вирізняються кваліфікованими способами їх учинення, що охоплюють, аналогічно способам розкрадань, різноманітні дії з підготування до крадіжки, безпосереднього заволодіння матері­альними цінностями (майном), а також приховуванню слідів злочинного посягання.

До дій злочинців із підготування до вчинення крадЬіски можна віднести такі:

• вибір об'єкта крадіжки (квартири, будинку, дачі, крамниці, вагона, контейнера, автомобіля тощо) здебільшого вчиняється або проведенням своєрідних розвідувальних дій, або завдяки прямій чи неусвідо.мленій «наводці» інших осіб, зокрема май­бутньої жертви (потерпілого);

• вивчення об'єкта крадіжки та обстановки, в якій злодієві доведеться діяти. З цією метою використовуються різноманітні приводи для відвідування приміщень (наприклад, під виглядом медичного працівника, страхового агента, слюсаря, електрика та іп.). Під час такого «відвідування» злочинцем намічаються предмети крадіжки і визначаються місця їх зберігання, ви­вчається розташування приміщень (кімнат), особливості засув­них пристроїв на дверях, вікнах тощо, а іноді створюються не­обхідні умови для реалізації злочинного задуму (пошкоджуєть­ся охоронна сигналізація, телефонний кабель, викрадається ключ від замка вхідних дверей або робиться його зліпок тощо);

• вибір найбільш ефективного способу безпосереднього за­володіння майном, а також підготування необхідних технічних засобів, за допомогою яких буде здійснено злочинний намір (знарядь спеціального призначення, що використовуються для подолання перешкод, вимкнення охоронної сигналізації, транс­портних засобів для пересування до об'єкта крадіжки і переве­зення викраденого та ін.);

• вибір способу приховання слідів крадіжки, в тому числі приховання чи збут викраденого;

• попередню змову між співучасниками крадіжки, розподіл ролей і визначення ступеня участі кожного в підготовлюваному злочині, а також у разі необхідності - забезпечення алібі та ін.

З-поміж усіх видів крадіжок найбільш поширеними є квар­тирні крадіжки та крадіжки майна із закритих приміщень. Вони мають багато спільного: схожий характер слідів і знарядь зламу, схожість обставин учинення та ін., що дозволяє об'єднати спо­соби безпосереднього проникнення у приміщення в декілька груп (зрозуміло, що інші види крадіжок чужого майна також учиняються притаманними способами, але через значну поши­реність проаналізуймо, власне, способи вчинення квартирних крадіжок і крадіжок із закритих приміщень).

До першої групи належать способи крадіжок, які здійснюва­лися без застосування будь-яких технічних засобів,- «безінст-рументальний» спосіб (злам вхідних дверей і засувних при­строїв, зруйнуванням корпусу дверей поштовхом плеча чи йоги, зняття їх із навісних петель).

Другу групу способів учинення крадіжок із приміщень скла­дають дії, вчинені із застосуванням технічних засобів, що полег­шують реалізацію злочинного наміру. До них належать або спе­ціально виготовлені злодійські інструменти («фомка», «гусяча лапа», «балерина», «слон», «пластир», «відмички», «вудочки», «крючки» та ін.), або інструменти і знаряддя, призначені для господарсько-побутових потреб (лом, сокира, цвяходер, монти-ровка, долітце, пилка, дрель, склоріз, клей, герметик тощо). За допомогою таких інструментів здійснюються віджимання або згинання ригеля врізного чи накладного замка та інших засув­них пристроїв, виведення з ладу (розчинення) механізму замка концентрованою сумішшю азотної та соляної кислот («царської горілки»), висвердлювання пружинного механізму врізного ци­ліндричного замка, зруйнування короба навісного замка, вири­вання, перепилювання або перекушування його дужки, зруйну­вання конструктивних елементів будівель (у тому числі стелі, стіни, підлоги), виставлення, вирізання або видавлювання ві­конних стекол, зламування стулок віконної рами, кватирки або дверей на лоджіях чи балконах (злочинці проникають на лоджії чи балкони, спускаючись по канату з даху будинку, або перела­зять із сусідніх балконів).

Третю групу складають способи вчинення крадіжок майна, ма­теріальних цінностей з приміщень, доступ до яких є вільним. До них належать: використання заздалегідь викраденого ключа від вхідних дверей; знайдення і використання ключа від вхідних две­рей, «захованого» жертвою в обумовленому для членів сім'ї місці (під дверним килимком, у шафці електрощитка, у поштовій скриньці тощо); прохід крізь залишені відімкнутими вхідні двері квартир, господарських приміщень, лоджій та балконів, прорізан­ня через сміттєпроводи, сантехнічні вентиляційні шахти і т. ін.

Певні особливості мають і способи приховування злочину. Часто вживаються заходи для знищення, маскування і фальси­фікації слідів на місці злочину (рукавички, покриття долонь рук лаком або знежирювальним розчином, взуття більшого роз­міру або жіноче, зміна зовнішнього вигляду або призначення предмета крадіжки, знищення маркувальних і номерних знаків, обмова співучасників, створення фальшивих алібі тощо).

Відомості про спосіб учинення крадіжки дозволяють визна­чити деякі особливості особи, яка вчинила цей злочин (стать, вік, рід занять тощо). Так, проникнення у житло способом зла­му підлітками здебільшого здійснюється із застосуванням різ­них знарядь, тоді як «безінструментальний» спосіб (удар пле­чем, погою, рукою та ін.) неповнолітніми застосовується досить рідко. Для підлітків характерним способом учинення крадіжки є «вільний доступ» у квартири родичів, знайомих, друзів, іноді використання ключа, отриманого від потерпілого або через обман малолітніх дітей.

• Одним із наступних елементів криміналістичної характе­ристики крадіжок є відомості про типові сліди (слідова картина). Механізм утворення слідів під час учинення крадіжок обумов­люється характером взаємодії злочинця з навколишньою матері­альною обстановкою. На місці події сліди залишають: а) злочи­нець (сліди рук, ніг, зубів, губ, крові, слини, інших виділень і рідин людського організму, губної помади, мікрочастинок одягу і взуття, запахові сліди та ін.); б) знаряддя злочину. Так, «безінс­трументальний» спосіб зламу вхідних дверей характеризується значним пошкодженням поверхні дверей та дверної коробки, пе­тель, замків, наявністю відбитків підошов взуття тощо. Харак­терними ознаками відтискання дверей і дверної коробки є наяв­ність на чільній (накладній) і засувній планці замка пошкоджень у вигляді вдавлених слідів від робочої частини знаряддя зламу. Застосування злочинцями способу «царської горілки» передба­чає наявність слідів кислотної дії у вигляді плавлення і крапель металу (киплячої рідини) із замкової шпари і відповідних плям на підлозі під дверима. Сліди свідчать про певні навички, звички та інші якості особи злочинця. Крім того, на самому злочинцеві (на тілі, одязі, взутті) та на використовуваних ним знаряддях та­кож можуть залишатися сліди з місця події і від злочинних дій (пошкодження, нашарування фарби, штукатурки, ґрунту, мета­левих ошурків чи дерев'яної тирси, волокон тканини тощо).

• У криміналістичній характеристиці крадіжок особливе місце посідають відомості про особу злочинця. Злочинців, які вчиняють крадіжки, можна умовно поділити на:

- професіональних злодіїв, для яких крадіжки є основним джерелом існування. Зазвичай такі особи раніше були судимі за аналогічні злочини, і в цьому сенсі злодійська діяльність - одна з найбільш сталих і «рециливонебезпечних». Вони ж очолюють злочинні формування і мають певну спеціалізацію («техніки» проникають у приміщення, використовуючи «відмички» або підбираючи ключі; «слюсарі» і «шніфери» - у спосіб зламу две­рей і засувних пристроїв; «склярі» - виставляючи або видавлю­ючи віконні скла);

- не професіональних злодіїв, тобто осіб, які вчинили кра­діжку через якісь конкретні обставини, що склалися (залишені без догляду особисті речі громадян чи без належної охорони ма­теріальні цінності, незамкнені двері квартири чи автомашини тощо). Ці особи викрадають предмети, що перебувають на виду (в основному невелику кількість), і намагаються швидко зали­шити місце крадіжки.

Дані криміналістичних крадіжок свідчать про якісні зміни злочинного середовища. Спостерігається значне омолодження квартирних злодіїв, середній вік яких становить 25 років (лише п'ятий із загалу засуджених за крадіжки був старший 29 років). Водночас серед засуджених за крадіжки державного і колектив­ного майна вдвічі більше питома вага осіб середнього віку (30-49 років). Майже половина крадіжок вчиняється злодій­ськими групами з розподілом ролей між членами і відповідною «технологією» підготування, вчинення і приховання злочинів (наведення, збирання інформації, відпрацювання плану, розпо­діл функцій виконання, збут краденого).

> У криміналістичній характеристиці крадіжок особистого майна громадян варто вирізнити такий елемент, як особа потерпілого. Взаємозв'язок «злочинець - потерпілий» часто посідає чільне місце у виявленні різноманітних обставин. У криміналістичній характеристиці крадіжок переважно аку­мулюється інформація про потерпілого та його поведінку, що дозволяє дійти висновку про специфіку його взаємовідносин зі злочинцем, спосіб виникнення цього зв'язку. Так, важливого значення набувають відомості щодо потерпілого, якими міг скористатися злочинець під час підготування і вчинення квар­тирної крадіжки (майнове становище, місця схову грошей чи коштовностей, тривала відсутність тощо). Особливо вирізня­ються дані про віктимну поведінку потерпілого (безтурботне ставлення до охорони свого житла від злочинних посягань, не­розбірливість і довірливість до незнайомих людей, демонстру­вання забезпеченого побуту, систематичне публікування оголо­шень про купівлю-продаж дорогих предметів чи коштовних речей, звичка мати при собі значні суми грошей тощо.

Основні обставини, що їх необхідно встановити під час роз­слідування крадіжок, такі:

• факт таємного викрадення майна;

• місце, час та умови вчинення крадіжки;

• предмет крадіжки (що викрадено злочинцем), його вар­тість, ознаки, характеристика (яке майно викрадено - держав­не, комунальне, колективне, приватне фізичних чи юридичних осіб);

• спосіб учинення крадіжки: а) наявність попередньої підго­товки для вчинення крадіжки, попередньої змови, якщо кра­діжку вчинено групою осіб); б) технічні засоби, які були засто­совані для таємного викрадення і приховання;

• тривалість перебування і конкретні дії злочинця на місці крадіжки;

• суб'єкт крадіжки (ким її вчинено), винність у її вчиненні, мотиви поведінки;

• наявність злочинної групи та роль кожного з її членів;

• спосіб, час і місце збуту викраденого, місця його перехову­вання;

• обставини, що сприяли вчиненню крадіжки (організація та стан охорони викраденого майна, стан запираючих пристроїв, сигналізації тощо);

• обставини, що впливають на ступінь і характер обвинува­чення.

У кожному конкретному випадку може виникнути необхід­ність у встановленні й інших важливих у справі обставин¹.